Рішення

від 18.07.2006 по справі 2-607/06

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-607/06

Справа № 2-607/06

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ

УКРАЇНИ

18 липня 2006 року Самарський районний суд м.

Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                  Католікяна

М.О.,

при секретарі                          Ніколенко

К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в

м. Дніпропетровськ цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4 про вселення, за зустрічним позовом ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2

доОСОБА_1, третя особа - Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних

осіб Самарського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, про усунення

перешкод у користуванні домоволодінням шляхом скасування реєстрації,

УСТАНОВИВ:

27 березня 2006 року до Самарського районного суду м.

Дніпропетровська звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3,ОСОБА_4. про

вселення. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ОСОБА_3 є його

дружиною. У період шлюбу вони придбали будинок АДРЕСА_1 (покупцем за договором

виступав позивач). У подальшому ОСОБА_3 запропонувала позивачеві подарувати цей

будинок її синові,ОСОБА_2., і придбати для спільного проживання інше житло. У

грудні 2003 року позивач подарував будинок синові відповідачки, проте згодом

інше житло придбано не було, а відповідачі, які є близькими родичами,

перешкоджають позивачеві вселитися та мешкати у спірному будинку. Вказані

обставини явилися причиною звернення позивача до суду із цим позовом (а.с.а.с.

4, 5).

06 квітня 2006 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним

позовом до ОСОБА_1., третя особа - Відділ громадянства, імміграції і реєстрації

фізичних осіб Самарського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, про

усунення перешкод у користуванні домоволодінням, зобов'язання скасувати

реєстрацію. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що чоловік його матері

самостійно подарував спірний будинок йому, а згодом сам покинув домоволодіння.

На прохання знятися з реєстрації відповідач не реагував жодним чином,

погрожуючи при цьому фізичною розправою. Факт реєстрації відповідача за

вказаною адресою порушує права власника позивача, що явилося причиною звернення

ОСОБА_2. із зустрічним позовом до ОСОБА_1., третя особа - Відділ громадянства,

імміграції і реєстрації фізичних осіб Самарського РВ ДМУ УМВС України в

Дніпропетровській області, про усунення перешкод у користуванні домоволодінням,

зобов'язання третьої особи скасувати реєстрацію ОСОБА_1. (а.с.а.с. 21, 25, 26).

17 липня 2006 року представник ОСОБА_2. уточнила

зустрічні позовні вимоги, прохаючи усунути перешкоди у розпорядженні спірним

будинком шляхом скасування реєстрації у ньому ОСОБА_1., зазначивши, що ОСОБА_2

теперішнього часу бажає подарувати свій будинок іншій особі, але реєстрація в

ньому відповідача створює для цього перешкоди.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1. позовні вимоги

за первісним позовом підтримала у повному обсязі, заперечувала проти задоволення

зустрічного позову.

Представник ОСОБА_2., ОСОБА_3,ОСОБА_4. заперечувала проти

первісного позову, наполягала на задоволенні зустрічних позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився,

повідомлявся належним чином.

            Вислухавши пояснення представників

сторін, показання свідків, вивчивши матеріали справи, матеріали відмовного

матеріалу № 202, суд вважає, що у первісному позові необхідно відмовити, а

зустрічні позовні вимоги - задовольнити з наступних підстав.

У судовому засіданні було встановлено, що 28 квітня 2001

року між ОСОБА_1. та ОСОБА_3 був укладений шлюб (а.с. 8).

У період шлюбу, 28.09.2001 р., між ОСОБА_6, з одного

боку, та ОСОБА_1., з другого боку, були укладені договори купівлі-продажу

земельної ділянки та домоволодіння, розташованих за адресою: АДРЕСА_1. Договори

були посвідчені Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального

округу Поповою І.В. та зареєстровані в реєстрі за №№ 4125, 4121 відповідно

(а.а. 8, 9 відмовного матеріалу № 202).

Згодом в будинку стали мешкати ОСОБА_1, його жінка

ОСОБА_3 та її матиОСОБА_4.

10 грудня 2003 року між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. (син ОСОБА_3

від першого шлюбу) було укладено договір дарування, за яким ОСОБА_1 подарував

останньому спірний будинок. Договір був посвідчений Приватним нотаріусом

Дніпропетровського міського нотаріального округу Якушевою Г.С. та

зареєстрований в реєстрі за № 2771 (а.с.а.с. 6, 29).

28 квітня 2006 року шлюб, укладений між ОСОБА_1. та

ОСОБА_3 було розірвано (а.с. 35).

Теперішнього часу у спірному будинку зареєстровані

ОСОБА_1 таОСОБА_4. (а.с. 7).

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Цивільним

кодексом України, Законом України від 07.02.1991 р. № 697-ХІІ «Про власність»,

Постановою Верховної Ради УРСР від 26.03.1991 р. № 885-ХІІ «Про введення в дію

Закону Української РСР «Про власність».

В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право

вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження

цим майном.

Аналогічні положення законодавець включив і до Закону

України «Про власність», відповідно до ч. 2 ст. 48 якого власник вправі

вимагати усунення будь-якого порушення свого права, навіть якщо ці порушення не

пов'язані з позбавленням права володіння.

Судом було встановлено, що ОСОБА_2 у визначеному

законодавством порядку придбав за договором дарування від 10.12.2003 р. спірний

будинок у його власника (позивача за первісним позовом).

Оскільки ОСОБА_2 самостійно розпорядився своєю власністю,

подарувавши будинок синові своєї жінки, то за загальним правилом з припиненням

для нього права власності на це приміщення він також втратив право користування

цим приміщенням.

Що стосується первісних позовних вимог, то суд вважає за

помилкове посилання ОСОБА_1. на норми Житлового кодексу УРСР (ст. 156 ЖК УРСР),

оскільки відповідно до п. 2 Постанови Верховної Ради УРСР «Про введення в дію

Закону Української РСР «Про власність» чинні акти законодавства Української РСР

застосовуються, якщо вони не суперечать цьому закону.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. 391 Цивільного

кодексу України, ст. 48 Закону України від 07.02.1991 р. № 697-ХІІ «Про

власність», п. 2 Постанови Верховної Ради УРСР від 26.03.1991 р. № 885-ХІІ «Про

введення в дію Закону Української РСР «Про власність», ст.ст. 4 - 8, 10, 11,

18, 57 - 60, 208, 209, 212 - 215, 218 Цивільного процесуального кодексу

України, суд

ВИРІШИВ:

            ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2

задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права власності,

скасувавши реєстраціюОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_1.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано

протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення

подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку

подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  підпис                                     М.

Католікян

Копія вірна:

Суддя Самарського

районного

суду м.

Дніпропетровська                                                                       М.

Католікян