Постанова

від 07.09.2015 по справі 808/2757/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2015 року 17 год. 20 хв.Справа № 808/2757/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Горбовій І.С.

за участю:

представника позивача Іойлева С.А.

представника відповідача Куксенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства „Запоріжринок" до Державної фінансової інспекції в Запорізькій області про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд скасувати рішення відповідача від 24.04.2015 №004-14/115 «Про обов'язкові вимоги щодо усунення порушень, виявлених ревізією», оскільки позивач вважає, що воно винесено з порушенням норм діючого законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.04.2015р. Токмацькою об'єднаною Державною фінансовою інспекцією ДФІ в Запорізькій області було прийнято рішення № 004-14/115 «Про обов'язкові вимоги щодо усунення порушень, виявлених ревізією», яким було встановлено ряд порушень з боку КП «Запоріжринок».

Зазначає, що ревізією наявності орендованих транспортних засобів та користування підприємством транспортними послугами фізичних осіб встановлено, що в періоді, який підлягав ревізії, підприємство користувалось автомобілями Mitsubishi Pajero державний номер НОМЕР_3 орендованим у фізичної особи ОСОБА_3 та марки ЗАЗ 110558 державний номер НОМЕР_2, орендованим у фізичної особи ОСОБА_4

Інспекцією було зазначено, що наведені договори оренди легкових автомобілів в установленому порядку не посвідчені нотаріально, а тому вони є неукладеними.

Позивач посилається на наявність реальних правовідносин з оренди та зазначає, що автотранспортні засоби використовувались підприємством з виробничих (робочих) питань та їх оренда була направлена на виконання працівниками підприємства своїх посадових обов'язків, отже, вимоги інспекції в частині стягнення з підприємства коштів, витрачених в якості орендної плати та витрат пов'язаних із забезпеченням автомобілів пальним у загальній сумі 55687,99 грн. є незаконними та підлягають визнанню нечинними.

Також позивач зазначає те, що ревізією встановлено, що в липні 2011 року ним було перераховано ФОП ОСОБА_5 плату за проведення видовищно-розважальних заходів в сумі 15050,00 грн., з яких 5 531,00 грн. ним було повернуто 05.07.2011 року. До інспекції в процесі ревізії підприємством було надано лист Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30.06.2011р. №04-38/2609 з проханням надати благодійну допомогу, згідно рахунку.

При цьому фінансовим планом КП «Запоріжринок» на 2011 рік та змінами до нього витрати по наданню благодійної фінансової допомоги на проведення видовищно-розважальних заходів не передбачені.

Таким чином КП «Запоріжринок» проведено витрати по наданню благодійної фінансової допомоги на проведення видовищно-розважальних заходів, які не передбачені фінансовим планом, що, на думку відповідача, є порушенням.

Позивач зазначає, що всі показники фінансового плану підприємством виконувались в повному обсязі, у КП «Запоріжринок» була можливість використати кошти на проведення видовищно-розважальних заходів в сумі 9519 грн., що не зашкодило виконанню показників фінансового плану та виробничій діяльності підприємства.

Враховуючи, що КП «Запоріжринок» у своїй діяльності має керуватися рішеннями компетентних органів місцевого самоврядування, жодних порушень з виконання фінансової дисципліни при наданні благодійної допомоги підприємство не допустило, вимоги відповідача щодо повернення коштів, витрачених на благодійну допомогу вважає незаконними.

Також позивач зазначає, що у 2013 році на підставі наказів по підприємству та бухгалтерських довідок з балансу позивачем списано дебіторську заборгованість з терміном позовної давності який минув по деяким контрагентам на загальну суму 19 512,29 грн. без проведення претензійно-позовної роботи, що, на думку відповідача, є порушенням. Позивач вказує на те, що застосування претензійно-позовної роботи визначено законом, як право, а не обов'язок, його дії по списанню наведених коштів боргу по спливу встановленого строку позовної давності є правомірними.

Також позивач посилається на порушення з боку відповідача й процедурних заходів з прийняття спірного рішення.

Таким чином відповідач незаконно прийняв й саме оскаржуване рішення (вимогу) в порушення встановленого процесуального строку, що також доводить його нечинність.

У судовому засіданні представником позивача була подана заява про збільшення позовних вимог, в якої позивач вказує на протиправність окремих додаткових частин спірного рішення відповідача. Вказує, що ревізією було встановлено, що в порушення п. 15 Постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 04.12.1981р. № 1145 за період з березня 2012р. по березень 2014р. ряду працівникам підприємства нараховане та сплачено доплату за суміщення посад та доплату за розширення зони обслуговування у загальній сумі 9240,79 грн. та як наслідок зайво перераховано єдиний соціальний внесок на загальну суму 3397,84 грн, що на думку відповідача є порушенням.

Позивач посилається на те, відповідно до п. 1.4 Колективного договору КП «Запоріжринок» положення цього колективного договору розповсюджуються на усіх робітників підприємства та є обовязковими, як для адміністрації, так і для кожного члена трудового колективу. Згідно Колдоговору розмір заробітної плати встановлюється директором підприємства і залежить від складності і умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей робітника, результатів його роботи і господарської діяльності підприємства. Суміщення професій, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт встановлюється робітнику тільки за його згодою. Розмір доплати встановлюється адміністрацією і не може перевищувати 50% його посадового окладу або посадового окладу тимчасово відсутнього працівника.

Позивач зазначає, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав із підстав, викладених у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, надав суду письмові заперечення на позовну заяву та заперечення на заяву про збільшення позовних вимог. В запереченнях посилається на те, що діяв виключно в межах наданих повноважень, згідно діючого законодавства, а також на те, що оскільки рішення відповідача не містить вимог, обов'язкових для виконання позивачем, вказане рішення не може бути оскаржене у адміністративному порядку.

Суд, заслухавши думку представника позивача, представника відповідача, розглянувши матеріали справи, з'ясувавши її обставини та перевіривши їх наданими доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 1 ст. 2 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні №2939-XII від 26.01.1993 (далі Закон №2939-XII), у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Частиною 2 ст. 15 Закону №2939-XII встановлено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Судом встановлено, що 24.04.2015р. Токмацькою об'єднаною Державною фінансовою інспекцією ДФІ в Запорізькій області було прийнято рішення № 004-14/115 «Про обов'язкові вимоги щодо усунення порушень, виявлених ревізією», яким було встановлено ряд порушень з боку КП «Запоріжринок».

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення (вимоги) від 24.04.2015р. стали матеріали ревізії Інспекції діяльності КП «Запоріжринок» за період з 01.07.2011р. по 31.12.2014р., що були викладені у відповідному Акті № 004-21/1 від 13.03.2015р.

Ревізією наявності орендованих транспортних засобів та користування підприємством транспортними послугами фізичних осіб встановлено, що в періоді, який підлягав ревізії, підприємство користувалось автомобілями Mitsubishi Pajero державний номер НОМЕР_3 орендованим у фізичної особи ОСОБА_3 (договори оренди №1 від 02.09.2013р. та №1 від 14.05.2014р.) та марки ЗАЗ 110558 державний номер НОМЕР_2, орендованим у фізичної особи ОСОБА_4 (договір оренди № 2 від 10.09.2013р).

Наведені договори оренди легкових автомобілів в установленому порядку не посвідчені нотаріально.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Витрати по списанню пального орендованих автомобілів відбувалися згідно первинних документів (подорожніх листів), які були надані суду.

Згідно п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що відносини по оренді були належно документовані та були реальними. Доказів відсутності фактичного виконання договірних правовідносин згідно договорів оренди транспортних засобів , відповідачем надано не було.

Відповідно до письмових пояснень заступника директора КП «Запоріжринок» з питань економіки та фінансів ОСОБА_7, яка виступала підписантом відповідних договорів оренди транспортних засобів, витрати на нотаріальне посвідчення зазначених договорів не були передбачені фінансовим планом підприємства. Отже, з цього приводу вбачається, що підписант договору з боку підприємства сам ухилився від нотаріального посвідчення договору, що ніяк не може призводити до його нікчемності, адже сторони намагалися досягнути реальної мети (оренди) та реального використання транспортних засобів з виробничих питань.

Отже, вимоги інспекції в частині стягнення з підприємства коштів, витрачених в якості орендної плати та витрат пов'язаних із забезпеченням автомобілів пальним у загальній сумі 55687,99 грн. є незаконними та підлягають визнанню нечинними.

Ревізією встановлено, що в липні 2011 року на підставі рахунку-фактури №СФ-0000033 від 30.06.2011р. на суму 15050,00 грн. КП «Запоріжринок» було перераховано ФОП ОСОБА_5 01.07.2011 платіжним дорученням № 890 плату за проведення видовищно-розважальних заходів в сумі 15050,00 грн., з яких 5 531,00 грн. ним було повернуто 05.07.2011 року.

03.07.2011р. було надано рахунок-фактуру №СФ-0000033 від 30.06.2011р. на суму 9519,00 грн. на проведення видовищно-розважальних заходів. До інспекції в процесі ревізії підприємством було надано лист Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 30.06.2011р. №04-38/2609 з проханням надати благодійну допомогу, згідно рахунку.

При цьому фінансовим планом КП «Запоріжринок» на 2011 рік та змінами до нього витрати по наданню благодійної фінансової допомоги на проведення видовищно-розважальних заходів не передбачені.

Таким чином КП «Запоріжринок» проведено витрати по наданню благодійної фінансової допомоги на проведення видовищно-розважальних заходів, які не передбачені фінансовим планом, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_5 в сумі 9 519,0 грн.

Крім цього, ревізією встановлено, що в грудні 2011 року на підставі листа Запорізької міської профспілкової організації атестованих працівників органів внутрішніх справ України від 30.11.2011р. №26/5-2161 КП «Запоріжринок» проведено витрати по наданню благодійної фінансової допомоги, яка не передбачена фінансовими планами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок вказаної організації в сумі 700,0 грн.

Враховуючи, що КП «Запоріжринок» у своїй діяльності має керуватися рішеннями компетентних органів місцевого самоврядування, жодних порушень з виконання фінансової дисципліни при наданні благодійної допомоги підприємство не допустило.

Вимоги Інспекції з цього приводу, щодо повернення коштів, витрачених на благодійну допомогу у загальній сумі 10219,00 грн. (9519,00 грн. та 700,0 грн.), суд вважає незаконними, адже такі порушують компетенцію та законні права підприємства самостійно розпоряджатися власними коштами.

Крім того Інспекцією не надано до суду жодного доказу невиконання, неналежного виконання підприємством положень фінансового плану КП «Запоріжринок».

Судом встановлено, що у 2013 році на підставі наказів по підприємству та бухгалтерських довідок з балансу КП „Запоріжринок" списано дебіторську заборгованість з терміном позовної давності який минув на загальну суму 19 512,29 грн. по наступним контрагентам: ВАТ „Запоріжжяобленерго" - 18 363,73 грн. (термін виникнення вересень 2007), ВАТ „Укртелеком" Запорізька філія в сумі 664,20 грн. (термін виникнення жовтень 2007, липень 2008), КП „Водоканал" - 62,95 грн. (термін виникнення січень 2009), Придніпровська залізниця - 421,41 грн. без проведення претензійно-позовної роботи.

Згідно Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 10 безнадійна дебіторська заборгованість - це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності.

Згідно ст. 257 ЦКУ загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ст. 256 ЦКУ позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто застосування претензійно-позовної роботи визначено законом, як право, а не обов'язок, і відповідні норми матеріального права, щодо позовних вимог, носять диспозитивний, а не імперативний характер.

Ревізією було встановлено, що в порушення п. 15 Постанови Ради Міністрів СРСР «Про порядок і умови суміщення професій (посад)» від 04.12.1981р. № 1145 за період з березня 2012р. по березень 2014р. ряду працівникам підприємства нараховане та сплачено доплату за суміщення посад та доплату за розширення зони обслуговування у загальній сумі 9240,79 грн. та як наслідок зайво перераховано єдиний соціальний внесок на загальну суму 3397,84 грн.

Рішенням (вимогою) відповідача було зокрема вказано КП «Запоріжринок» здійснити стягнення з винних осіб суму порушення шляхом внесення коштів підприємству на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України та ст.ст. 130-136 КЗпП України.

Відповідно до п. 1.4 Колективного договору КП «Запоріжринок» (2011-2013р.р.) положення цього колективного договору розповсюджуються на усіх робітників підприємства та обовязкові, як для адміністрації, так і для кожного члена трудового колективу.

Згідно п. 4.3 Колдоговору розмір заробітної плати встановлюється директором підприємства і залежить від складності і умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей робітника, результатів його роботи і господарської діяльності підприємства.

Відповідно до умов п. 4.13 Колдоговору суміщення професій, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт встановлюється робітнику тільки за його згодою. Розмір доплати встановлюється адміністрацією і не може перевищувати 50% його посадового окладу або посадового окладу тимчасово відсутнього працівника.

Згідно ст. 13 КЗпП України зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

Згідно ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 105 КЗпП України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.

Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Таким чином, позивачем було правомірно здійснено доплату визначеним у вимозі Інспекції працівникам за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника та розширення зони обслуговування.

Крім того, така вимога пред'явлена позивачу не спосіб, що передбачений ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Відповідно до ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право, зокрема,: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (п.7 ст.10 Закону); звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п.10 ст.10 Закону).

За правилами п.45 вказаного вище Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи контролюючого органу, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому.

Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень(зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування (п.46 Порядку № 550).

Отже наведені правові норми не містять положень щодо права відповідача зобов'язувати підконтрольну установу в примусовому порядку здійснювати заходи щодо відшкодування певної суми коштів, у тому числі, звертатись до винних осіб з метою відшкодування збитків.

Відсутність положень щодо такого примусу узгоджується із положеннями ст.8 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Жодна норма процесуального та іншого законодавства не зобов'язує будь-яку особу звертатися до інших осіб за захистом прав, свобод та інтересів. Таке звернення є виключно правом особи.

Крім того, слід зазначити, що при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже обов'язковою до виконання є вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач пред'явив вимогу, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та стягнення, а відтак, оскільки збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, питання правильності їх обчислення є предметом судового дослідження при розгляді такого позову, а не у даній справі за позовом позивача як підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-63а14), 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14,) 20 травня 2014 року (справа № 21-93а14), 28 жовтня 2014 року (справа № 21-462а14).

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Керуючись ст.ст. 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення Державною фінансової інспекції в Запорізькій області від 24.04.2015 № 004-14/115 «Про обов'язкові вимоги щодо усунення порушень, виявлених ревізією»

Стягнути з Державної фінансової інспекції в Запорізькій області (ЄДРПОУ 20513724) на користь комунального підприємства «Запоріжринок» (ЄДРПОУ 01559577) суму сплаченого судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака