Ухвала

від 13.12.2016 по справі 808/2757/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року м. Київ К/800/3831/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий);

Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою комунального підприємства «Запоріжринок» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року у справі за позовом комунального підприємства «Запоріжринок» до Державної фінансової інспекції у Запорізькій області про скасування вимоги в частині, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Запоріжринок» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги в частині.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням апеляційного суду, комунальне підприємство «Запоріжринок» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Токмацькою об'єднаною державною фінансовою інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01 липня 2011 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 13 березня 2015 року № 004-21/1.

На підставі зазначеного акту, відповідачем винесено вимогу від 24 квітня 2015 року №004-14/115, якою зобов'язано позивача, зокрема:

- стягнути витрати на заправку пальним орендованих автомобілів та незаконно виплачену орендну плату, внаслідок здійснення їх по нікчемним договорам оренди автомобілів, у загальній сумі 55687,99 грн., шляхом внесення коштів до каси або на розрахунковий рахунок КП «Запоріжринок», у тому числі за рахунок осіб, винних в укладанні нікчемних договорів та проведених по тим витрат, на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 130-136 Кодексу законів про працю України;

- стягнути з осіб, винних у витрачанні коштів на видовищно-розважальні заходи в сумі 9519,00 грн., шляхом внесення коштів до каси або на розрахунковий рахунок КП «Запоріжринок» на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 130-136 Кодексу законів про працю України;

- стягнути з осіб, винних в витрачанні коштів на благодійну фінансову допомогу в сумі 700,00 грн., шляхом внесення коштів до каси або на розрахунковий рахунок КП «Запоріжринок» на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 130-136 Кодексу законів про працю України;

- провести взаємозвірку з контрагентами по дебіторській заборгованості і при підтвердженні поновити в обліку та відшкодувати за рахунок осіб, винних у невжитті заходів по стягненню дебіторської заборгованості, на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 130-136 Кодексу законів про працю України;

- стягнути з осіб, винних в сплаті доплат за суміщення посад та розширення зон обслуговування в сумі 5677,16 грн., шляхом внесення коштів до каси або на розрахунковий рахунок КП «Запоріжринок» на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 130-136 Кодексу законів про працю України;

- провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум єдиного соціального внеску і повернути зайво сплачені кошти на загальну суму 3397,84 грн. або зарахувати в рахунок майбутніх платежів.

Вважаючи вищезазначені пункти вимоги відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою

інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Отже, відповідачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем пред'явлена вимога, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.

Оскільки збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року №21-40а14, 21-63а14, які згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Постановлене у справі рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства «Запоріжринок» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року у справі - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: