Рішення

від 07.10.2009 по справі 32/113-08(18/88-07)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/113-08(18/88-07)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                          РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.09р.

Справа № 32/113-08(18/88-07)

За позовом: Військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Верховної Ради України, м. Київ (позивач-1) та Кабінету Міністрів України, м. Київ (позивач-2) 

До: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Білдінг», м.Дніпропетровськ                     ( відповідач-1) та Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України, смт.Коцюбинське Київської області (відповідач-2) 

Про: визнання недійсним договору та  зобов'язання виконати певні дії

Суддя  Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від прокурора: Рогуля О.В. ( сл.посв. № 040 );

Від позивача -1: не з'явився;

Від позивача -2: Сензюк К.М. ( дов. № 03-1/52 від 08.01.09 р. );

Від відповідача-1: не з'явився;

Від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

У січні 2007 року Військовий прокурор Південного регіону України в інтересах держави в особі Верховної Ради України ( позивач-1 ) та Кабінету Міністрів України                       ( позивач-2 ) звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ «Бізнес Білдінг»                             ( відповідач-1 ) та Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України ( відповідач-2 ) про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного комплексу об'єктів нерухомого майна військового містечка № 11, що розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 2К від 19.08.05 року та про зобов'язання ТОВ «Бізнес Білдінг»повернути державі в особі Верховної Ради України об'єкти нерухомого майна військового містечка № 11. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.07 р. в задоволенні позову відмовлено. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.08 р. вищезазначене рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

          Постановою Вищого господарського суду України від 17.07.08р. вищезазначені рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.07р. та постанову  Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.08р. у справі  №18/88-07  скасовано, а справу №18/88-07 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. При цьому у постанові ВГСУ зазначене наступне: «…Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 №11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Судова колегія вважає, що судові рішення попередніх інстанцій цим вимогам не відповідають.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного комплексу об'єктів нерухомого майна військового містечка № 11, що розташований за адресою:                   м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 2К від 19.08.2005 року та зобов'язання                   ТОВ «Бізнес Білдінг»повернути державі в особі Верховної Ради України об'єкти нерухомого майна військового містечка № 11, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірне майно на підставі Плану конверсії було позбавлене статусу військового і знаходилось на балансі ЦСБУ, то правомірно за погодженням Міністерства оборони України відчужило цілісний комплекс об'єктів. Проте з таким висновком судова колегія не може погодитись, враховуючи наступне. Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»визначено правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном.  Відповідно до ст. 3 Закону майно набуває статусу військового майна з моменту закріплення за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління і з цього часу його облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.    

           Статтями 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»та «Про господарську діяльність у Збройних Силах України»визначено, що до військових частин відносяться безпосередньо військові частини, а також заклади, установи та організації Збройних Сил України. Як вбачається з матеріалів справи, Управління Центрального спеціалізованого будівельного управління військовою частиною Збройних Сил України та входить до структури Міністерства оборони.  Органами, які здійснюють управління військовим майном, згідно з Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах Україин»є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює, відповідно до Закону, управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами, установами та органами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування. Відповідно до ст. 2 Положення «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 р. №1919, відчуження військового майна це вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації).

Зазначене вище, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не врахували, а тому дійшли до помилкового висновку, що спірне майно втратило статус військового на підставі «Плану конверсії колишніх військових містечок на 2004 рік», затвердженого 16.06.2004 року Міністром оборони України на підставі постанови КМУ від 18.01.2003 року «Про затвердження Програми конверсії колишніх військових об'єктів на період реформування Збройних Сил та інших військових реформувань», адже даним Планом лише відбувся перерозподіл військового майна між військовими частинами і його статус залишився не змінним.

Судова колегія також зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували приписи частини 2 статті 6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»згідно яких рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а  також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає  Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

          З урахуванням зазначеної норми Закону, суди попередніх інстанцій не дослідили чи приймалось відповідне рішення Кабінетом Міністрів України про відчуження спірного майна, а отже і не перевірили, чи відповідає укладений договір купівлі-продажу від 19.08.2005 року вимогам ст.ст. 203, 207 ЦК України.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням вимог ст.43 ГПК України, тобто без повного, всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору. При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами ст.36 ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи позивача та відповідача, дати їм належну юридичну оцінку і прийняти законне та обґрунтоване рішення…»

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.08р. справу №18/88-07 передано для розгляду по суті судді Васильєву О.Ю. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.08р. провадження у справі №32/113-08(18/88-07) було зупинено на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України до  розгляду Верховним Судом України касаційної  скарги  відповідача-1 на постанову Вищого господарського суду України від 17.07.2008р. у справі №18/88-07. Ухвалою ВСУ від 12.11.08 р. касаційна скарга ТОВ «Бізнес Білдінг»на вищезазначену постанову ВГСУ від 17.07.08 р. у справі залишена без розгляду та повернута скаржнику . Ухвалою ВСУ від 18.12.08 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження  з перегляду постанови ВГСУ від 17.07.08 р .

Ухвалою суду від 28.05.09р. частково задоволено клопотання відповідача-2 про припинення провадження та припинено провадження у справі у відношенні до              відповідача -1 ( ТОВ «Бізнес Білдінг»). Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.09р. провадження у справі №32/113-08(18/88-07) було зупинено на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України до розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом апеляційної скарги відповідача-2 на вищезазначену ухвалу  господарського суду  Дніпропетровської області від 28.05.09р. у цій справі. Ухвалою ДАГС від 18.06.09 р. апеляційну скаргу Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.09 р. у цій справі повернуто без розгляду. У зв'язку із поверненням з Дніпропетровського апеляційного господарського суду  до господарського суду Дніпропетровської області матеріалів справи №32/113-08(18/88-07) та враховуючи ту обставину, що підстави для зупинення провадження відпали, господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 16.09.09 р. поновив провадження у справі та призначив її до розгляду у судовому засіданні 06.10.09 р.

            В судовому засіданні 06.10.09 р. представники прокурора та КМУ підтримали позовні вимоги, від позивача-1 ( Верховної Ради України ) надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю її представника; від відповідача-2 (Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України ) представник не з'явився.

            Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення наявних представників прокурора та позивача-2, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2005 року  між Державою в особі Верховної ради України, представником якої був балансоутримувач - Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України ( продавець), від імені якої діяв директор філії  ЦСБУ за довіреністю, та  ТОВ «Бізнес-Білдінг»(покупець) укладений спірний договір купівлі-продажу комплексу об'єктів нерухомого майна військового містечка № 11, що розташоване за адресою:                 м.Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська 2к і складається з:  літ. А-1, а1-1, а2-1, ґанки літ. а1, а2 –будівля штабу;  літ.Б-1, Б1-1, ґанки  літ.б, 61-б3  -  будівля   казарми; літ. В-1, в-1 - будівля вартової; літ. Г-1, ґанок літ. г –будівля магазину;  літ. Д-1, ґанок літ.д - будівля КІШ;  літ.Є-1 - склад ПММ; літ.Ж-1, ж1 -1, З-1, М-1 - сховище;  літ.І-1, Л-1, О-1, Ш-1 - склад;  літ.К - навіс; літ. Н-1 - будівля майстерні; літ. П-1 - будівля ТП; літ. Р-1 - будівля медпункту; літ.С-1 - будівля управління; літ.У-1, У1-1, У11-1, - будівля цеху; літ. Т-1, Т1-1, Т11-1, Т111-1 - склад; літ. Х-1, X1-1 - вхід у підвал; літ, х-1 будівля цеху; літ.Ц-1 –будівля акумуляторної  (т.1, а. с. 10). Договір було посвідчено державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Фаст Л.Д. та зареєстровано в реєстрі за номером 4-2974. Цей продаж вчинено за 24  946 400 грн. (п.5 Договору), які відповідач-1 сплатив на  користь ЦСБУ згідно  платіжного доручення № 3 від 19.08.2005 р. (т.1, а. с.28). Зазначений комплекс ЦСБУ ( продавець ) передало ТОВ «Бізнес Білдінг»19.08.2005 р. за передавальним актом комплексу об'єктів нерухомого майна військового містечка № 11 (т.1, а.с.11).

          Військовий прокурор, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначає, що всупереч   Положення «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил України» ( затвердженого постановою КМУ №1919 від 28.12.2000 р.) до Кабінету Міністрів не вносилось подання Міністерством оборони України щодо відчуження цілісного майнового комплексу об'єктів нерухомого майна військового містечка №11 (місто Дніпропетровськ вулиця Сімферопольська 2к), рішення стосовно відчуження зазначеного цілісного комплексу об'єктів нерухомого майна військового містечка №11, Кабінетом Міністрів України не приймалось; при реалізації майнового комплексу військового містечка №11 не було також дотримано вимог «Положення про порядок відчуження основних засобів що є державною власністю»(наказ Фонду Державного майна України від 29.03.2004 року №604), а саме: не була визначена залишкова вартість військового майна і висновок про його вартість не погоджувався з відповідним державним органом приватизації згідно з вимогами методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року № 1891. Позивачі підтримали позовні вимоги військового прокурора з підстав, наведених тим в позовній заяві.  Отже,  на думку прокурора та позивачів, укладення спірного договору купівлі-продажу цілісного комплексу об'єктів нерухомого майна військового містечка № 11 не відповідає не тільки вимогам законів, а і підзаконним актам, а тому відповідно до вимог ст.203 ЦК України та ст.207 ГК України  цей договір слід визнати  недійсним.

          Як зазначено вище, ВГСУ у своїй постанові від 17.07.08р. також відмічав про необхідність під час нового розгляду справи дослідити, чи приймалось відповідне рішення Кабінетом Міністрів України про відчуження спірного майна, а отже і перевірити, чи відповідає укладений договір купівлі-продажу від 19.08.2005 року вимогам ст.ст. 203, 207 ЦК України. Відповідно ж до приписів ст.111-12 ГПК України: вказівки, що містяться  у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. На виконання цих вказівок ВГСУ, судом під час нового розгляду справи від сторін були витребувані докази наявності або відсутності рішення КМУ про відчуження спірного майна. Прокурором та позивачами були надані докази того, що Кабінет Міністрів України не приймав рішення про відчуження об'єктів нерухомого майна військового містечка № 11 ( м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 2 к ). Відповідачем жодних доказів наявності такого рішення КМУ не надано.

Згідно до вимог ЦК України: підставою недійсності правочину є недодержання в  момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ст.215). Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для                  чинності правочину, встановлені ст.203 цього Кодексу; а сааме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Недійсний  правочин  не створює юридичних наслідків,  крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування ( ст.216 ЦК України ).

Таким чином, за відсутності відповідного рішення КМУ про відчуження об'єктів нерухомого майна військового містечка № 11 ( м. Дніпропетровськ, вул. Сімферополь-              ська, 2 к ) оспорюваний прокурором договір купівлі-продажу від 19.08.05 р. не відповідає вимогам ст.ст.203, 207 ЦК України; оскільки вчинений з боку продавця не уповноваженою на те особою. Враховуючи вищезазначене, цей договір підлягає визнанню недійсним з часу його укладання.

Як було встановлено судом під час нового розгляду справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.08 р. у справі № Б15/250-08  ліквідовано юридичну особу - ТОВ «Бізнес Білдінг»( м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 33612129 ) та провадження у справі про банкрутство припинено. Вищезазначена ухвала суду не оскаржувалася та набрала законної сили в день її прийняття. Із витягу з ЄДРПОУ, наданого Головним управлінням статистики у Дніпропетровській області  13.11.08 р. за № 18/12-1875 вбачається, що станом на 13 листопада 2008 р. ТОВ «Бізнес Білдінг»( 49600, м.Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Ламанна, 19 код ЄДРПОУ 33612129 ) вилучено із реєстру. Враховуючи вищезазанчене, на підставі приписів п.6 ч.1 ст.80 ГПК України ухалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.09 р. у цій справі припинено провадження відносно відповідача -1 ( ТОВ «Бізнес Білдінг»). Зазначена ухвала суду набрала чинності в установленному законом порядку. А тому застосування наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції неможливо, а відтак провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання ТОВ «Бізнес-Білдінг»повернути державі в особі Верховної Ради України об'єкти нерухомого майна військового містечка №11 ( м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 2 к ), а Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України –повернути ТОВ «Бізнес-Білдінг»отримані за реалізацію зазначеного майна грошові кошти в сумі 24 946 400,00 грн.; підлягає припиненню на підставі приписів п.6 ч.1 ст.80 ГПК України.

           На підставі вищезазначеного, керуючись вимогами ст.ст.203,207,215,216 ЦК України; ст.ст.80, 82-85, 111-12 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

1. Визнати недійсним з часу укладання договір від 19 серпня 2005 р. купівлі-продажу комплексу об'єктів нерухомого майна військового містечка № 11, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська 2к і складається з:  літ. А-1, а1-1, а2-1, ґанки літ. а1, а2 –будівля штабу;  літ.Б-1, Б1-1, ґанки  літ.б, 61-б3  -  будівля   казарми; літ. В-1, в-1 - будівля вартової; літ. Г-1, ґанок літ. г –будівля магазину;  літ. Д-1, ґанок літ.д - будівля КІШ;  літ.Є-1 - склад ПММ; літ.Ж-1, ж1 -1, З-1, М-1 - сховище;  літ.І-1, Л-1, О-1, Ш-1 - склад;  літ.К - навіс; літ. Н-1 - будівля майстерні; літ. П-1 - будівля ТП; літ. Р-1 - будівля медпункту; літ.С-1 - будівля управління; літ.У-1, У1-1, У11-1, - будівля цеху; літ. Т-1, Т1-1, Т11-1, Т111-1 - склад; літ. Х-1, X1-1 - вхід у підвал; літ, х-1 будівля цеху; літ.Ц-1 –будівля акумуляторної;  укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Білдінг»та Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України.

2. Стягнути з відповідача-2: Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України ( 04053, м. Київ, вул.Артема, 59, код ЄДРПОУ 32200555) на користь держбюджету: 85,00 грн. – витрат на сплату держмита  та 118,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3 В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити.

Суддя                                                                                                     Васильєв О.Ю.