Рішення

від 13.10.2009 по справі 11/219-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/219-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.10.09           Справа № 11/219-09.

за позовом         Товариства з обмеженою відповідальністю “ВБР Електрік”, м. Київ

до відповідача  Відкритого акціонерного товариства ВЕК “Сумигазмаш”, м. Суми

про стягнення заборгованості в сумі 69 748 грн. 17 коп.

                                                                                              СУДДЯ  Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

Представники сторін:

Від позивача –        Макаренко М.А.

Від відповідача –    не прибув

За участю секретаря судового засідання Литвиненко О.А.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 69 748 грн. 17 коп., з яких: 69 645 грн. 13 коп. боргу за договором № 07/06-06, укладеного між сторонами 07.06.2006 року, 103 грн. 04 коп. 3% річних, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи ухвалами суду, зокрема, ухвалою господарського суду Сумської області від 15.07.09 р., яка була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом від 17.07.09 р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, вимоги ухвал суду 25.08.2009 р. та 24.09.2009 р. щодо створення належних умов для проведення звірки та прийняття участі у звірці розрахунків і складанні акту не виконав, тому відповідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача заявив клопотання про недоцільність здійснення фіксації судового процесу технічними засобами.

Суд задовольнив це клопотання, оскільки воно відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представнику позивача роз'яснено вимоги ст. ст. 20, 22 ГПК України, щодо його процесуальних прав та обов'язків.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази що мають значення для вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

07.06.2006р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 07/06-06, згідно п.1.1 якого позивач взяв на себе зобов'язання в порядку та строки встановлені договором передати товар у власність відповідача, а останній прийняти її та оплатити за умовами договору.

Пунктом 3.2. вищевказаного договору передбачено, що передача обладнання покупцеві здійснюється на підставі накладної, що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця в накладній, та наявності довіреності суворої звітності.

Позивач поставив товар, чим своє зобов'язання виконав в повному обсязі, а відповідач повністю не розрахувався з позивачем за отриманий товар, і його заборгованість на час розгляду справи складає 69 645 грн. 13 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема, видатковими накладними.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов‘язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов‘язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Факт отримання відповідачем продукції за договором підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, на яких міститься підпис та відбиток штампу відповідача (копії вказаних накладних долучені до матеріалів справи), довіреностями.

Частина 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, позивач направив відповідачу заяву-вимогу № 153ю-06/09 від 15.06.09 р. з вимогою погасити заборгованість за відпущений товар в 7-денний строк від дня пред‘явлення вимоги, але відповідач, у термін вказаний в претензії, розрахунки з позивачем не провів.

Оскільки, відповідачем оплата за поставлений товар у визначені договором строки повністю проведена не була, позивач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

Таким чином, на день звернення позивача до суду з позовною заявою, заборгованість відповідача за поставлену продукцію склала 69 645 грн. 13 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право…подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду..., а також користуватися іншими процесуальними правами.

Згідно зі ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору. Не виконуючи належним чином свої зобов'язання, відповідач порушив вимоги ст. 526 ЦК України - допустив прострочення грошового зобов'язання.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення 69 645 грн. 13 коп. основного боргу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

Щодо стягнення 103 грн. 04 коп. – 3% річних, то статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 103 грн. 04 коп. – 3% річних за порушення терміну виконання грошових зобов‘язань є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати позивача по оплаті державного мита та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства ВЕК “Сумигазмаш” (40030, м. Суми, пл. Незалежності, 15, код 04542778) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВБР Електрік” (03040, м. Київ, вул. Деміївська, 41, код 32527242) 69 645 грн. 13 коп. боргу, 103 грн. 04 коп. - 3% річних, 697 грн. 48 коп. витрат по державному миту, 315 грн. 00 коп. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                            Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписаний 15.10.2009 р.