Постанова

від 07.10.2009 по справі 41/6

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

41/6

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 07 жовтня 2009 р.                                                                                    № 41/6  

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Воліка І.М.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                                                   Закритого акціонерного товариства

                                                            "Фірма "Спецвисотмонтаж"

на постанову                                        Київського апеляційного

                                                            господарського суду від 04.06.2009 року

у справі                                                  № 41/6

господарського суду                              міста Києва

за позовом                                                  Приватного підприємства "Будпостач"

до                                                             Закритого акціонерного товариства

                                                            "Фірма "Спецвисотмонтаж"

про                                                            стягнення 10 680,97 грн.

за участю представників:

позивача –          Кореліна М.І.

відповідача –          Палюх З.Л.

В С Т А Н О В И В:

          В грудні 2008 року Приватне підприємство "Будпостач" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства           "Фірма "Спецвисотмонтаж" про стягнення з останнього 10 680,97 грн. основного боргу та судових витрат.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2009 року (суддя Спичак О.М.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 5 332,93 грн. основного боргу та судові витрати; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2009 року (судді: Острович С.Е., Гарник Л.Л., Скрипка І.М.) рішення місцевого господарського суду змінено; позов задоволено частково; стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Фірма „Спецвисотмонтаж” на користь Приватного підприємства „Будпостач” 5 332,93 грн. основного боргу, 101,60 грн. державного мита та 117,53 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу; провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу у розмірі 3 670 грн. припинено; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі Закрите акціонерне товариство "Фірма "Спецвисотмонтаж" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, посилаючись на неправильне застосування вказаними судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача несплаченої суми боргу за поставлений товар у розмірі 10 680,97 грн., позивач посилався на те, що відповідачу поставлено товар, вартість якого останній оплатив частково, а тому розмір його заборгованості склав 10 680,97 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та відповідачем протягом тривалого періоду часу здійснювалися певні правовідносини, пов'язані з продажем позивачем відповідачу товару.

З акту звірки взаємних розрахунків вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.11.2008 року склала 10 680,97 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, з урахуванням вимог статтей 525, 526, 530 ЦК та статті 193 ГК України, місцевий господарський суд встановив, що відповідачем частково погашено заборгованість на суму 5 348,04 грн., а тому станом на день розгляду справи в суді першої інстанції розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 5 332,93 грн.

Апеляційний господарський суд, погодившись з висновками суду першої інстанції про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 5332,93 грн., врахував погашення відповідачем заборгованості у розмірі 3 670 грн. після подання вказаного позову і часткову сплату боргу 17.12.2008 року в розмірі 1 678,04 грн. та обгрунтовано змінив рішення місцевого господарського суду, припинивши провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до статтей 525, 526, 530 ЦК та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не виконав грошові зобов"язання відповідно до вимог статті 530 ЦК України, а тому колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 5332,93 грн.

Грунтується на законі і висновок суду апеляційної інстанції в частині припинення провадження у справі в зв"язку з частковим погашенням боргу в сумі 3 670 грн. та відмови в решті позову.

Доводи касаційної скарги про порушення судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, про порушення норм статті 78 Господарського процесуального кодексу України та відмовою в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що  підтверджують згоду позивача на укладення мирової угоди у цій справі.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду міста Києва і Київського апеляційного господарського суду, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення та постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Фірма "Спецвисотмонтаж" залишити без задоволення.

Постанову          Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2009 року у справі № 41/6 залишити без змін.

Головуючий суддяН.Г. Дунаєвська

СуддіН.І. Мележик

І.М. Волік