Постанова

від 30.09.2009 по справі 21/43-21/55

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/43-21/55

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 30 вересня 2009 р.                                                                                    № 21/43-21/55  

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді              Козир Т.П.,

суддів:                                     Мамонтової О.М.,

                                                 Малетича М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АНД-2006” на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009р. у справі № 21/43-21/55 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Транссервіс” до Товариства з обмеженою відповідальністю “АНД-2006” про стягнення заборгованості та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АНД-2006” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Транссервіс” про визнання недійсним договору,

за участю представників:

Позивача: Мамедов М.М., довіреність № 5 від 13.02.2008р,                                                                                                                                                                                                                              

Відповідача: не з'явився.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Транссервіс” (далі –ТОВ “Транссервіс”, Позивач) звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “АНД-2006” (далі –ТОВ “АНД-2006”, Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 69557,06 грн.

У свою чергу, ТОВ “АНД-2006” подало до суду зустрічний позов до ТОВ “Транссервіс” про визнання недійсним договору поставки № 1/07-04 від 07.04.2008р., який було прийнято судом до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 26.03.2009р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника Відповідача, було відкладено на 10.04.2009р. та відхилено клопотання останнього про зупинення провадження у справі. Водночас, судом було також витребувано у сторін документи, необхідні для розгляду та вирішення даної справи.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ТОВ “АНД-2006” подало на неї апеляційну скаргу, у прийнятті якої ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009р. було відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ТОВ “АНД-2006”, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009р. та ухвалу господарського суду Чернігівської області від 26.03.2009р.

Заслухавши пояснення представника Позивача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не  підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 129 Конституції України встановлені основні засади судочинства, до яких віднесено, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до цих засад, статтею 12 Закону України “Про судоустрій України” передбачено право учасників судового процесу та інших осіб на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом.

Тобто, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.

В той же час, згідно ст. 11113 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та законом України “Про відновлення  платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Крім того, відповідно до ст. 106 ГПК України, ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, також, у випадках, передбачених ГПК України та Законом України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Тобто, вказані норми не містять виключного переліку ухвал, які можуть бути предметом оскарження, зокрема, апеляційного, однак обмежують такий перелік ухвалами, оскарження яких прямо передбачено ГПК України та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Оскільки, статтями 77, 86 ГПК України, на підставі яких і була прийнята ухвала суду першої інстанції про відкладення розгляду справи (в тому числі –в частині відмови в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі), не передбачена можливість оскарження такої ухвали, то суд апеляційної інстанції, встановивши, що скаржником було подано апеляційну скаргу на ухвалу, яка не підлягає оскарженню, правомірно відмовив у її прийнятті.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, за необхідне касаційну скаргу ТОВ “АНД-2006” залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Київського апеляційного господарського суду, винесену з дотриманням норм процесуального права –без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “АНД-2006” залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009р. у справі № 21/43-21/55 –без змін.

Головуючий - суддя                                                        Козир Т.П.

Судді                                                                                  Мамонтова О.М.

                                                                                           Малетич М.М.