Рішення

від 29.12.2010 по справі 2-13800/10

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-13800/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2010 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді Долі В.А.,

при секретарі Добридник І.С.,

з участю :

позивача - ОСОБА_1.,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Рівному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «ВВ» про стягнення сум належних при звільненні, про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

По суті позову представник позивача суду пояснив, що з 2 квітня 2004 року по 20 жовтня 2010 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем. 20 жовтня 2010 року трудовий договір розірвано з підстави передбаченої статтею 38 КЗпП України. На день звільнення відповідач не виплатив позивачеві: заробітну плату в розмірі 8540 гривень 34 копійки, компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати, вихідну допомогу в розмірі 2343 гривні 19 копійок. Ці кошти та середній заробіток за час затримки виплати сум належних при звільненні, з дня звільнення до дня постановлення рішення суду і моральну шкоду 1700 гривень, завдану тим, що позивач тривалий час не виплачував заробітну плату, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача. Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць, представник позивача просив звернути до негайного виконання.

Представник відповідача вважає всі позовні вимоги, крім стягнення моральної шкоди, такими, що підлягають задоволенню. Про обставини роботи позивача на підприємстві та заборгованої заробітної плати дав аналогічна пояснення. Представник відповідача вважає, що позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає, тому що позивач не надав доказів, що йому завдано моральну шкоду.

Дослідивши докази суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Зібраними доказами встановлено, що з 2 квітня 2004 року по 20 жовтня 2010 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем. 20 жовтня 2010 року трудовий договір розірвано з підстави передбаченої статтею 38 КЗпП України ( а.с.7, 9).

Після розірвання трудового договору відповідач, порушив вимоги статті 116 КЗпП України, а саме, не виплатив позивачеві у день звільнення: суми належні при звільненні - 8540 гривень 34 копійки заробітної плати та вихідну допомогу ( стаття 38 КЗпП України) - 2343 гривні 19 копійок, що підтверджено поясненнями сторін, довідкою про невиплачену заробітну плату( а.с.21). Ці кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до статті 117 КЗпП України, так як заробітна плата не виплачена із вини відповідача, з відповідача слід стягнути на користь позивача 1445 гривень 34 копійки ( 51 робочий день X 28 гривень 34 копійки, середньоденний заробіток (а.с.22))середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, з 20 жовтня 2010 року по 29 грудня 2010 року.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 367 ЦПК України слід допустити до негайного виконання стягнення заробітної плати за 1 місяць - 977 гривень 21 копійку.

З відповідача на користь позивача, відповідно до статті 237-1 КЗпП України, суд стягує 500 гривень, що приблизно дорівнює половині його середнього заробітку, моральної шкоди, завданої тим, що не виплата заробітної плати призвела до моральних страждань позивача, а саме порушила його життєві зв'язки, вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача, згідно статті 34 Закону України «Про оплату праці», компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати, слід відмовити, тому що позивачем не подано доказів, які б підтверджували порушення строків виплати заробітної плати у відповідних місяцях календарного року. На підставі викладеного та керуючись ст.215,ч1 п.2 ст.367 ЦПК країни, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства " ВВ" про стягнення сум належних при звільненні, про відшкодування моральної шкоди - задоволити частково.

Стягнути з приватного підприємства " ВВ" на користь ОСОБА_1, 8540 ( вісім тисяч п'ятсот сорок )гривень 39 копійок заборгованості по заробітній платі.

Стягнути з приватного підприємства " ВВ " на користь ОСОБА_1 2343 ( дві тисячі триста сорок три ) гривні 19 копійок вихідної допомоги.

Стягнути з приватного підприємства " ВВ " на користь ОСОБА_1 1445 ( одну тисячу чотириста сорок п'ять ) гривень 34 копійки середнього заробітку за час затримки розрахунку з 20.10.2010 року по 29.12.2010 року.

Стягнути з приватного підприємства " ВВ " на користь ОСОБА_1 500 ( п'ятсот ) гривень моральної шкоди.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного підприємтсва "ВВ" про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати -відмовити.

Рішення суду в межах суми платежу, а саме стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць - жовтень 2010 року в розмірі 977 ( дев'ятсот сімдесят сім ) гривень 21 копійка - допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Доля В.А.