Рішення

від 12.10.2009 по справі 28/234

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/234

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.10.09 р.                                                                                     Справа № 28/234                               

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ніка”, м. Донецьк

до відповідача: Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Літовського „Тел-Мар”, м. Маріуполь

про стягнення 22 018грн. 16 коп.

Представники:  

Від позивача: Кощеєв В.М.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

        Товариство з обмеженою відповідальністю „Ніка”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-Літовського „Тел-Мар”, м. Маріуполь, про стягнення 22 018грн. 16 коп.

       В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу № П-331 від 10.10.2005р., накладні, податкові накладні.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 01.09.2009р. порушив провадження у справі № 28/234 та призначив її розгляд на 23.09.2009р.

Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги, викладені у позовній заяві. Відповідач в засідання суду не з'явився, витребувані судом документи не надав.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвали    господарського    суду    Донецької    області     направлялись    сторонам рекомендованою кореспонденцією на адреси, що вказані у позовній заяві (згідно штампу канцелярії на зворотному боці вказаних ухвал).

         Як встановлено судом, позивачем у позовній заяві було вказано адресу відповідача: 87516, Донецька область, м. Маріуполь, бул. 50 років Жовтня, 21/43.

         Згідно з довідкою з Головного управління статистики в Донецькій області станом на 11.09.2009р. юридичною адресою відповідача є: 87516, Донецька область, м. Маріуполь, бул. 50 років Жовтня, 21/43.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду по цій справі, але у судові засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, поважних причин невиконання вимог суду не представив.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

05.10.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшло уточнення до позовної заяви від 31.08.2009р. №18 про стягнення заборгованості (зі змінами підстави позову), відповідно до якого позивач стверджує, що заборгованість виникла на підставі накладних наявних в матеріалах справи, а строк оплати вказувався в кожній накладній окремо та також просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі  16241 грн. 09 коп., інфляційні витрати в розмірі 2612грн. 91 коп., 3% річних в розмірі 513грн.53коп. Докази направлення уточнень до позовної заяви наявні в матеріалах справи. Тобто позивач відповідно до ст. 22 ГПК України змінив підстави позову та зменшив розмір позовних вимог. Суд приймає до уваги уточнення до позовної заяви та  розглядає справу по суті.

В поясненнях б/н від 12.10.2009р. позивач зазначив, що поставка по спірним накладним, наявними в матеріалах справи, є позадоговірною.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

 Між, позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Ніка”, м. Донецьк, та відповідачем, Спільним Українсько-Літовським  підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м. Маріуполь, була  досягнута  усна  домовленість про купівлю-продаж відповідного товару.    

          За твердженням позивача, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 16241 грн. 09 коп. за період з 23.07.2008р. по 18.09.2008р., що підтверджується накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

          Накладні мають всі суттєві умови, визначені законом для договорів купівлі-продажу, а саме: предмет, найменування, кількість, асортимент товару, ціну товару, загальну вартість товару, дату оплати товару. Тобто, покупець (відповідач) мав повну інформацію про товар, який позивач поставляє на його адресу.

Факт отримання відповідачем поставленого позивачем товару підтверджується підписом на вказаних вище накладних в графі „получил” представником відповідача, який скріплений відповідним штампом підприємства.

        Суду надані відповідні податкові накладні.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

         Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

        В накладних, наявних в матеріалах справи, вказана дата оплати, так в накладних від 23.07.2008р. строк оплати 06.08.2008р., в накладній від 29.08.2008р. строк оплати 12.09.2008р., в накладних від 16.09.2008р. строк оплати 30.09.2008р.,  в накладних від 18.09.2008р. строк оплати до 02.10.2008р.

        Тобто, граничний строк оплати за товар, отриманий відповідачем за  накладними, наявними в матеріалах справи,  відповідно до  ст. 530 ЦК України, як встановлено судом, на дату подачі позовної заяви до суду є таким, що настав.  

За твердженням позивача відповідач не сплатив грошові кошти за поставлений йому товар, внаслідок чого у Спільного Українсько-Літовського  підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м. Маріуполь перед позивачем виникла заборгованість в сумі 16241 грн. 09 коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не надано доказів погашення заборгованості перед позивачем, позовні вимоги щодо стягнення з Спільного Українсько-Літовського  підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м. Маріуполь заборгованості  в сумі 16241 грн. 09 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 513 грн. 53 коп. за період з 06.08.2008р. по 24.09.2009р.та інфляційні витрати в сумі 2612 грн. 91 коп. з 06.08.2008р. по 24.09.2009р.

За приписом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметично розрахунок інфляційних витрат, суд встановив, що належна до стягнення сума інфляційних витрат складає 2576грн.04коп. за період з  серпня 2008р. по вересень 2009р. Розрахунок здійснювався відповідно до рекомендацій  Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997р.

 Перевіривши арифметично розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позивач неправомірно встановив період нарахування 3% річних, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 513грн.53коп. за період з 06.08.2008р. по 24.09.2009р. підлягає задоволенню частково, а саме в сумі 512 грн. 55 коп. за період з 07.08.2008р. по 24.09.2009р.

          В порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Одночасно, при розгляді справи судом встановлено, що позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 22569 грн. 44 коп. (16384,1 грн. - борг, 2612,91грн. –інфляційні витрати, 513,53 грн. – 3% річних, 3058,9 грн. - пеня).

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позивачем повинно бути сплачено державне мито в сумі 225грн.69коп.

Як встановлено судом, при подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжними дорученнями №183 від 31.08.2009р., №174 від 20.08.2009р. було сплачено державне мито в розмірі 220грн.18коп.

За таких обставин, за висновками суду, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України позивач при подачі позовної заяви недоплатив державне мито в розмірі 05 грн. 51 коп.  

За таких обставин, з позивача на користь Державного бюджету м.Донецька у Ворошиловському районі підлягає державне мито в сумі  05 грн. 51 коп.  

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 47, 49, 75, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Ніка”,                м. Донецьк, до Спільного Українсько-Літовського  підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар”, м. Маріуполь, частково.

Стягнути з Спільного Українсько-Літовського  підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Тел-Мар” (87516, Донецька область, м. Маріуполь, бул. 50 років Жовтня, 21/43, ЄДРПОУ 25328948, п/р №26004202072100 в відділенні  ЗАТ „Донгорбанк”,  МФО 335786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ніка” (юридична адреса: 83112, м. Донецьк, вул. Купріна, 117, фактична адреса: 83054, м.Донецьк, вул. Економічна, 13, ЄДРПОУ 30415631, п/р №26001310001501 в Донецькому філіалі АБ „Південний”, МФО 377012) заборгованість в розмірі 16241грн.09коп., 3% річних в розмірі 512 грн. 55 коп., інфляційні витрати в розмірі 2576грн.04коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 193 грн. 30 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 202грн.12коп.

       В іншій частині позовних вимог відмовити.

       Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ніка” (юридична адреса: 83112, м. Донецьк, вул. Купріна, 117, фактична адреса: 83054, м.Донецьк, вул. Економічна, 13, ЄДРПОУ 30415631, п/р №26001310001501 в Донецькому філіалі АБ „Південний”, МФО 377012) на користь Державного бюджету м.Донецька у Ворошиловському районі державне мито в сумі 05 грн. 51 коп.     

  Видати накази після набрання рішенням законної сили.

  В судовому засіданні 12.10.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя