Постанова

від 08.10.2009 по справі 49/226

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

49/226

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.10.2009                                                                                           № 49/226

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача           ВигодськийС.В.,

 від відповідача          ДзераЮ.Ю.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу "Інтер-Контакт"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.08.2009

 у справі № 49/226 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Кременчук Житлобуд”

 до                                                   Акціонерного товариства закритого типу "Інтер-Контакт"

 про                                                   стягнення 22351,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю „Кременчук Житлобуд” звернулось до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства закритого типу „Інтер-Контакт” 19 421,03 грн. інфляційних втрат, 2 930,29 грн. 3 % річних за період з 01.09.2005 по 25.02.2009 у зв'язку з несплатою відповідачем основного боргу у сумі 27 894,19 грн., присудженого до стягнення постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 у справі № 22/62-26/407.

До прийняття рішення по справі, позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 21 199,58 грн. інфляційних втрат за період з 01.09.2005 по 30.04.2009, 3 140,96 грн. 3 % річних за період з 01.09.2005 по 01.06.2009.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача втрати з урахуванням індексу інфляції у сумі 21 199,58 грн., 3 % річних у розмірі 3 140,96 грн., а також 223,51 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах повністю. Підставами для скасування рішення відповідач вважає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 у справі № 22/62-26/407 за позовом Кременчуцького колективного підприємства „Житлобуд” до Акціонерного товариства закритого типу „Інтер-Контакт” про стягнення 36 226,64 грн., та за зустрічним позовом Акціонерного товариства закритого типу „Інтер-Контакт” до Кременчуцького колективного підприємства „Житлобуд” про визнання недійсним договору підряду № 771/01 від 21.08.2001, первісний позов задоволено. Стягнуто з АТЗТ „Інтер-Контакт” на користь Кременчуцького колективного підприємства „Житлобуд” 27 894,19 грн. – основного боргу, 7 304,58 грн. – збитків від інфляції, 2588,54 грн. – 3% річних, 3 821,36 грн. – пені, 4 169,86 грн. – витрат за послуги адвоката, 416,98 грн. – державного мита, 118,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2006 у справі № 22/62-26/407 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 у справі № 22/62-26/407.

Ухвалою Верховного Суду України від 20.04.2006 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 02.03.2006 у справі № 22/62-26/407.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”.

Постановою Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 07.03.2008 відкрито виконавче провадження з виконання наказу (дублікату) № 22/62-26/407, виданого 04.01.2006.

Як слідує із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.02.2009 № 916794-916796 Товариство з обмеженою відповідальністю „Кременчук Житлобуд” є правонаступником Кременчуцького колективного підприємства „Житлобуд”.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач не сплатив суму боргу у розмірі 27 894,19 грн., присуджену до стягнення постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 у справі № 22/62-26/407, суд першої інстанції зробив вірний висновок про стягнення нарахованих позивачем на зазначену заборгованість інфляційних втрат за період 01.09.2005 по 30.04.2009 в розмірі 21 199,58 грн. та 3 % річних за період з 01.09.2005 по 01.06.2009 в розмірі 3 140,96 грн.

При цьому, доводи відповідача про те, що провадження у справі необхідно припинити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з наявністю рішення суду між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, колегія суддів вважає помилковими, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 у справі № 22/62-26/407 інфляційні втрати та 3 % річних із простроченої суми стягнуті за період з 01.09.2002 по 31.08.2005, а в даній справі позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних за інший період, а саме з 01.09.2005 по 30.04.2009 та 01.09.2005 по 01.06.2009 відповідно.

Також, відповідач посилається на те, що згідно ст. 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність в три роки і оскільки з моменту прийняття постанови Київським апеляційний господарським судом минуло три роки, тому вимога позивача не відповідають та суперечать нормам чинного законодавства, оскільки минув строк позовної давності для стягнення основної так і додаткової заборгованості, якої являються втрати від інфляції та три відсотка річних. Зокрема ст. 266 ЦК України передбачається, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

З таким твердження відповідача суд апеляційної інстанції погодиться не може, оскільки позивач своєчасно реалізував своє право на звернення до суду, про що свідчить ухвалене рішення у справі № 22/62-26/407. У зв'язку з чим не можна вважати строк, який тече після ухвалення рішення, позовним.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Враховуючи, що позивач своєчасно реалізував своє право на звернення до суду за захистом свого порушеного права, яке полягало у невиконанні відповідачем договірних зобов'язань за договору підряду, і вказане право захищено судом шляхом стягнення з відповідача боргу з урахуванням інфляційних витрат, про що є постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2005 у справі № 22/62-26/407, то колегія суддів вважає, позивачем строк позовної давності для подання даного позову позивачем не пропущено.

З ухваленням постанови від 24.11.2005 у справі № 22/62-26/407 у відповідача виник обов'язок його виконати, але до подання позивачем позову і ухвалення рішення в цій справі воно виконано не було.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем, а також не надав доказів виконання постанови Київського апеляційного господарського суду 24.11.2005 у справі №22/62-26/407.

Таким чином, обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням трьох процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Акціонерного товариства закритого типу „Інтер-Контакт” не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 у справі № 49/226 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу „Інтер-Контакт” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 у справі № 49/226 - без змін.

Матеріали справи № 49/226 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді