Постанова

від 20.03.2007 по справі 1/232-06-5704

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/232-06-5704

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"20" березня 2007 р. Справа № 1/232-06-5704

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

                     суддів Сидоренко М.В.

                                 Таценко Н.Б.

          Склад судової колегії змінювався розпорядженнями голови Одеського апеляційного господарського суду № 14 від 26.01.2007р та першого заступника голови Одеського апеляційного господарського суду № 27 від 19.02.2007р.

при секретарі судового засідання Скуділо О.В.

за участю представників сторін:

від позивача:  –не з'явився;

від відповідачів:

     ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” –Бондарєв В.Ф. –по довіреності;

      ЗАТ „Агроюмекс” –не з'явився;

      ПП „Агропостач” –не з'явився;

від третіх осіб: Відділу примусового виконання рішень ДВС Одеської області –не з'явився;

                          ДП „Виробниче об'єднання „Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України”

на рішення господарського суду Одеської області від 16.11.2006 р.

по справі № 1/232-06-5704

за позовом ТОВ „Бецилівське”

до відповідачів: ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України”

                        ЗАТ „Агроюмекс”

                        ПП „Агропостач”

треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:     

                    Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Одеської області;

                    ДП Виробниче об'єднання „Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова”

про виключення майна з акту опису й арешту та визнання права власності

Сторони належним чином повідомлені про час та місце засідань суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні 13.03.2007р. оголошено перерву згідно ст.77 ГПК України до 20.03.2007р.

У судовому засіданні 20.03.2007 р. згідно положень ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Бецилівське”  звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України”, ЗАТ „Агроюмекс” із зазначенням Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Одеської області   третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,  про виключення з акту опису та арешту головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Одеської області Горбенко О.Б. від 07.06.2006р. трактора ЮМЗ-6АКМ зав. №836318, двигун 1Ж-0375, який належить на праві власності позивачу. Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на ст.41 Конституції України, ст.49 Закону України „Про власність”, ст.ст.20, 134, 147 Господарського кодексу України. Позивач стверджував, що арештований державним виконавцем на виконання рішення господарського суду м. Києва від 21.07.2003р. трактор належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №14 від 01.01.2003р. з ПП „Агропостач” та інших документів, тому це майно як правомірно придбане не може бути примусово вилучено у власника.

10.09.2006р. позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про доповнення та зміну позовних вимог, в якій просив визнати за ТОВ „Бецилівське” право власності та звільнити з-під арешту трактор ЮМЗ-6АКМ, зав.№836318, двигун 1Ж-0375, р.в.15.04.2002р.

Ухвалою від 26.09.2006р. за клопотанням ТОВ „Бецилівське” господарським судом Одеської області на підставі ст.ст.23, 24 ГПК України до участі у справі в якості відповідача залучено ПП „Агропостач”, який згідно договору купівлі-продажу від 01.01.2003р. №14 продав трактор позивачу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.11.2006р. (суддя –Л.Л.Гарник) позов задоволено, визнано право власності за ТОВ „Бецилівське” та звільнено з-під арешту трактор ЮМЗ-6АКМ, зав.№836318, двигун 1Ж-0375, ПП „Агропостач” звільнено від відповідальності. Судове рішення мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог,  посиланням на приписи діючого законодавства, а саме: на ст.41 Конституцію України, ст.392 ЦК України, ст.48 Закону України „Про власність”, ч.2 ст.20, ч.3 ст.147 ГК України.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставність накладення арешту на трактор, що належить ТОВ „Бецилівське” на праві власності, оскільки боржником у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва №39/206 є інша особа –ЗАТ „Агроюмекс”.

ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” не погодилось з рішенням суду від 16.11.2006р., подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати, в задоволенні позову ТОВ „Бецилівське” в частині звільнення з-під арешту трактору відмовити. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, на порушення ст.124 Конституції України, ст.115 ГПК України, ст.3 Закону України „Про виконавче провадження” щодо обов'язковості виконання рішень суду на всій території України; порушення ст.ст.19, 20, 27 Закону України „Про заставу”, оскільки застава зберігає свою силу, якщо майно переходить у власність іншої особи; ст.346 ЦК України, згідно якої однією з підстав припинення права власності на майно є звернення стягнення на майно за зобов'язанням власника.

ТОВ „Бецилівське” проти задоволення апеляційної скарги заперечує з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення. В своїх запереченнях позивач посилається на правомірність набуття права власності на майно, зазначає про виникнення спірних відносин до прийняття Цивільного та Господарського кодексів України, в зв'язку з чим дані правовідносини повинні регулюватися нормами Цивільного кодексу України 1963р., зокрема, ст.145 ЦК УРСР, яка містить поняття добросовісного набувача.

ПП „Агропостач” та ЗАТ „Агроюмекс” відзиви на апеляційну скаргу не подали, своїх представників для участі в засіданнях суду апеляційної інстанції не направили; процесуальні документи суду повернулись з відмітками відділень поштового зв'язку про відсутність цих осіб за юридичними адресами.

Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Одеської області незважаючи на належне повідомлення про слухання справи в суді апеляційної інстанції не скористався своїми правами учасника судового процесу, передбаченими ст.22 ГПК України.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 30.01.2007р. до участі у справі було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ДП  „Виробниче об'єднання „Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” на підставі ч.1 ст.27 ГПК України, яке належним чином повідомлено про розгляд справи в апеляційному порядку, час і місце судових засідань, проте не скористалось своїми правами учасника судового процесу.

13.03.2007р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ „Бецилівське” надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з тим, що в господарському суді Одеської області знаходиться позовна заява про визнання договору застави частково недійсним, з врахуванням чого колегія суддів зобов'язала позивача надати суду докази порушення провадження у справі за цим позовом. В судовому засіданні від 20.03.2007р. вказане клопотання відхилено як необґрунтоване, оскільки позивач доказів порушення провадження у справі не надав, в засідання суду 20.03.2007р. не з'явився, не повідомивши суд апеляційної інстанції про причини, що перешкоджали виконанню його вимог.

Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної  скарги виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ „Бецилівське” (надалі –позивач) за договором купівлі-продажу №14 від 01.01.2003р. придбало у ПП „Агропостач” трактор ЮМЗ-6АКМ, зав.№836318 згідно видаткової накладної №1486 від 24.01.2003р.; 23.01.2003р. платіжним дорученням №21 сплатило його вартість у сумі 32952грн. згідно рахунку №34 від 23.01.2003р. (а.с.8, 11, 19). 27.01.2003р. ПП „Агропостач” передало, а ТОВ „Бецилівське” прийняло трактор ЮМЗ-6АКМ, зав.№836318, двигун №ІЖ-0375 згідно акту приймання-передачі товару. В матеріалах справи наявні також довідка-рахунок ТОВ „Агроавтотехсервіс” серії ТН №009082, технічний паспорт на трактор ЮМЗ-6АКМ №836318 та технічний талон до реєстраційного свідоцтва (а.с.9, 10, 21-31), що підтверджують правомірність набуття ТОВ „Бецилівське” права власності на річ.

Як встановлено судом апеляційної інстанції договір купівлі-продажу №14 від 01.01.2003р. не містив застережень щодо права застави будь-яких осіб на предмет продажу.

З матеріалів справи вбачається, що в Департаменті Державної виконавчої служби знаходиться  на виконанні наказ господарського суду м. Києва по справі №39/206 про звернення стягнення на товари на складі, зокрема, на трактор ЮМЗ-6АКМ, зав.№836318, двигун ІЖ-0375, зареєстрований за ТОВ „Бецилівське”, що був заставлений ЗАТ „Агроюмекс” за договором застави №15102Z98 від 16.05.2002р. для забезпечення погашення заборгованості ЗАТ „Агроюмекс” перед ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” (надалі - Банк) за кредитним договором № 15101К25 від 11.05.2001р. згідно переліку майна (додаток №1 до договору застави, позиція 70, а.с.100-102), що передано в заставу Банку на загальну суму 5007114грн. від ЗАТ „Агроюмекс” (другий відповідач).

Враховуючи, що майно, на яке звернуто стягнення за рішенням господарського суду м. Києва від 21.07.2003р. по справі №39/206 та відповідним наказом суду від 24.06.2004р., знаходиться на території одинадцяти областей України, Департаментом ДВС 18.05.2006р. винесено постанову про утворення виконавчої групи, до складу якої включено державних виконавців Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Одеської області (а.с.70-72). Згідно доручення від 24.05.2006р. №25/10-23-2476/7 зазначеним державним виконавцям доручено провести опис та арешт трактору ЮМЗ-6АКМ, зав.№836318, двигун ІЖ-0375, зареєстрованого в Роздільнянському районі за ТОВ „Бецилівське” (а.с.73-74). 07.06.2006р. державним виконавцем Горбенко О.Б. Відділу ПВР ДВС Одеської області складено акт опису й арешту майна серії АА 642112 (трактора ЮМЗ-6АКМ, зав.№836318, двигун ІЖ-0375; а.с.12-14).

Як вже було зазначено, арештований трактор з 16.05.2002р. знаходився у заставі ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” в забезпечення  виконання зобов'язань ЗАТ „Агроюмекс” перед Банком, що підтверджено рішенням господарського суду м. Києва від 21.07.2003р. по справі №39/206, що набрало законної сили, отже Банк є заставодержателем трактора ЮМЗ-6АКМ, зав.№836318, двигун ІЖ-0375. Представник Банку, водночас, зазначає, що ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” згоди на відчуження заставленого майна не надавав, а докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.

За умовами п.2.4. договору застави будь-яке розпорядження майном, що є предметом застави, можливо за письмовою згодою заставодержателя, якої Банк відносно придбаного позивачем трактора не надавав.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про заставу” застава - це спосіб забезпечення зобов'язань; в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами; застава виникає в силу договору чи закону.

Згідно зі ст.16 цього Закону право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору; якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави; якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення; реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України „Про заставу” застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги ту обставину, що право застави виникло у Банка раніше набуття ТОВ „Бецилівське” прав на спірний трактор за договором купівлі-продажу, колегія суддів дійшла до висновку про те, що факт відчуження трактору на користь позивача та набуття останнім права на це майно не припиняє його застави, і право Банка як заставодержателя трактора ЮМЗ-6АКМ, зав.№836318, двигун ІЖ-0375 зберігає силу для ТОВ „Бецилівське” як нового власника.

Не дослідивши це питання, місцевий господарський суд допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення оскаржуваним рішенням в частині звільнення майна з-під арешту норм матеріального права –ч.1 ст.27 Закону України „Про заставу”.

Крім того висновок місцевого господарського суду щодо безпідставності накладення  арешту на приналежний ТОВ „Бецилівське” на праві власності трактор в силу положень ст.11 Закону України „Про виконавче провадження” є хибним і порушує принцип обов'язкового виконання судових рішень згідно з ч.5 ст.124 Конституції України, ст.115 Господарського процесуального кодексу України, ст.3 Закону України „Про виконавче провадження”, відтак, з доводами апеляційної скарги в цій частині колегія суддів повністю погоджується.

Суд першої інстанції припустився помилкового тлумачення і застосування положень Закону України „Про виконавче провадження”, і недоречно послався на ту обставину, що боржником у виконавчому провадженні є не позивач, а ЗАТ „Агроюмекс”, оскільки арешту було піддане конкретне майно, на яке звернуто стягнення за рішенням суду (ст.52 Закону України „Про виконавче провадження”), а не майно, що знаходилось у ЗАТ „Агроюмекс”, але є власністю іншої особи (ст.55 Закону України „Про виконавче провадження”).

Посилання позивача на порушення ст.41 Конституції України, що проявилося у позбавленні його права власності на трактор, не узгоджуються із змістом цього положення Основного закону, де йдеться про протиправне позбавлення права власності, яким за будь-яких обставин не може вважатись обмеження прав власника внаслідок виконання рішення суду, що набрало законної сили.

З приводу заперечень ТОВ „Бецилівське”, що стосуються аналізу взаємовідносин між Банком, ЗАТ „Агроюмекс”, ДП „Виробниче об'єднання „Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова”, ПП „Агропостач”, діями котрих опосередковується вибуття заставного майна зі зберігання на ДП „Виробниче об'єднання „Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” та його придбання позивачем, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено з матеріалів справи, у т.ч. додаткових доказів, залучених в ході апеляційного провадження, що заставлене майно за договором застави від 16.05.2002р., у т.ч. трактор ЮМЗ-6АКМ, зав. №836318, на момент виникнення у Банка права застави знаходилось на відповідальному зберіганні у м. Дніпропетровську, вул. Криворіжська, 1, у ДП „Виробниче об'єднання „Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” (надалі –третя особа, Завод) згідно договору відповідального схову №812 від 25.04.2002р., специфікації до нього та акту приймання-передачі №1 від 25.04.2002р., підписаними Заводом та ЗАТ „Агроюмекс” як Зберігачем та Замовником відповідно.

ЗАТ „Агроюмекс” згідно договору поставки №811 від 18.04.2002р. був покупцем продукції Заводу загальною вартістю 5007114грн., у т.ч. і трактора ЮМЗ-6АКМ, зав. №836318.

Вважаючи себе власником майна, що купується на умовах відстрочки платежів за договором поставки №811, відповідно до умов договору та додаткових угод до нього, ЗАТ „Агроюмекс” передав техніку в заставу Банку 16.05.2002р. в забезпечення повернення отриманого кредиту.

В ході апеляційного провадження по даній справі Банком надана низка документів, серед яких мається лист генерального директора ДП „Виробниче об'єднання „Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова”, адресований ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” та ЗАТ „Агроюмекс”, щодо надання згоди останньому на передачу тракторів у заставу Банку (лист від 20.05.2002р. №184/ЮМГ). При цьому Завод повідомив, що зобов'язується не укладати без згоди Банку угоди відносно зміни права власності на техніку, що знаходиться на його відповідальному зберіганні.

Втім, 21.11.2002р. Завод передав трактор ЮМЗ-6АКМ, зав. №836318 на відповідальне зберігання ПП „Агропостач”, що підтверджується актом приймання-передачі №10542 (а.с.88). Цією ж датою 21.11.2002р. цей трактор був відвантажений з Заводу на адресу ПП „Агропостач” у м. Одеса для передачі на відповідальне зберігання з вказівкою, що це майно є власністю вантажовідправника, отриманий ПП „Агропостач”, про що свідчить т.т.н. №10542 (а.с.90).

В подальшому ПП „Агропостач” уклало договір купівлі-продажу №14 з ТОВ „Бецилівське” і передало трактор ЮМЗ-6АКМ, зав.№836318, двигун ІЖ-0375 у володіння позивача згідно накладної №1486 від 24.01.2003р.

З наведеного випливає, що в період знаходження трактора в заставі у Банку ДП „Виробниче об'єднання „Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” здійснило розпорядження предметом застави без дотримання умов договору відповідального зберігання №812 (п.4.1.) від 25.04.2002р. (без письмової згоди ЗАТ „Агроюмекс”) та повідомлення і згоди Заставодержателя, що й слугувало передумовою виникнення даного спору, оскільки позивач не був попереджений про права третіх осіб на річ.

За цих обставин, відповідні доводи позивача оцінюються судовою колегією як мотиви і підстави для ініціювання позивачем іншого судового спору, що має основою інший предмет та правові підстави порівняно зі справою, що розглядається судом.

Матеріали справи свідчать, що 31.03.2003р. договори №811 від 18.04.2003р. та №812 від 25.04.2002р. були розірвані згідно додаткової угоди №4 та додаткової угоди №2 відповідно (а.с.61, 58), і згідно акту №2 приймання-передачі тракторної техніки від 30.04.2003р. (а.с.58-60) трактор ЮМЗ-6АКМ, зав.№836318 та право власності на нього були передані ЗАТ „Агроюмекс” ДП „Виробниче об'єднання „Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова”. Втім, ще 27.01.2003р. цей же трактор був отриманий ТОВ „Бецилівське” від ПП „Агропостач” та зареєстрований 28.02.2003р. в Інспекції Держтехнагляду Одеської обласної державної адміністрації.

Визнавши за ТОВ „Бецилівське” право власності на трактор ЮМЗ-6АКМ, зав.№836318, двигун ІЖ-0375, місцевий господарський суд, пославшись на ст.392 ЦК України, неправильно застосував цю норму матеріального права: адже визнання права власності на майно є констатацією перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності за умови, що це право ними не визнається або оспорюється, що в даному випадку не має місця, оскільки жоден з відповідачів, у т.ч. і ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” не оспорюють права власності позивача на трактор, і не висловлюються щодо невизнання за позивачем такого права (відзиви на позов відповідачів –а.с.36-37, 49-50, 119).

За цих обставин суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив вимогу ТОВ „Бецилівське” про визнання права власності на підставі ст.392 ЦК України, оскільки право власності позивача не є невизнаним або оспореним, отже не підлягає судовому захисту на підставі ч.1 ст.15, ст.392 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.201 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення від 16.11.2006р. підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права з ухваленням за результатами перегляду в апеляційному порядку нового рішення про відмову ТОВ „Бецилівське” у задоволенні позову.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції слід покласти на позивача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 47, 49,99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

  ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України”задовольнити.

2.          Рішення господарського суду Одеської області від 16.11.2006р. скасувати.

3.   У позові ТОВ „Бецилівське” відмовити.

          4.  Стягнути з ТОВ „Бецилівське” на користь ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” 42,50грн. витрат по держмиту за подання апеляційної скарги.

         5.   Видати ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” довідку на повернення з Державного бюджету України 8,50грн. зайво сплаченого за платіжним дорученням №7018 від 15.12.2006р. державного мита.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                                     М.А. Мишкіна

Судді:                                                                                           М.В. Сидоренко

                                                                                                           Н.Б. Таценко