Постанова

від 15.03.2007 по справі 15/363-06-9915а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/363-06-9915А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"15" березня 2007 р. Справа № 15/363-06-9915А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді :  Л. І.Бандури

суддів : Л. В.Поліщук, В.Б.Туренко                           

при секретарі судового засідання : О.О. Соломахіній

за участю представників сторін:

від позивача –Д.В.Соколянський

від відповідача –С.О.Михайлюченко

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СДПІ по  роботі з ВПП у м. Одесі

на постанову господарського суду Одеської області від 27.11.06 р.

у справі №15/363-06-9915 А

за позовом ЗАТ „Одеський коньячний завод”

до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі

про скасування податкового повідомлення-рішення  

  28.02.2007р. в судовому засіданні оголошувалась перерва згідно зі ст. 150 КАС України до 15.03.2007р.

                                         встановив:

30.11.05 р. СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області, правонаступником якої є СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі, здійснила комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ „Одеський коньячний завод” за період з 01.01.04 р. по 01.07.05 р. і за її результатами склала акт №905/13-31.2/00412056/13.

В ході перевірки виявлені порушення:

п.п.12.1.2 п.12.1 ст.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, які полягали  в тому, що товариство не збільшило валовий дохід у 2 кварталі 2005 р. на суму заборгованості, віднесеної до складу валових витрат, згідно з п.п.12.1.1 названого Закону, оскільки ухвалою господарського суду м. Києва від 24.10.02 р. по справі №38/556  позов ОП „Одеський коньячний завод” про стягнення з ПП „Європейський двір” 16100 грн. залишено без розгляду;

п.п.5.3.1, 5.3.2 п.5.3 ст.5 вищеназваного Закону, в зв'язку з віднесенням до складу валових витрат, витрати не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме послуги по проведенню фотозйомки в жовтні 2004 р. на 1500 грн., та віднесенням до валових витрат, витрат пов'язаних з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, а саме, ТОВ „НПП Інформаційні технології – ЮГ” надані послуги по постачанню першої черги програмного комплексу системи „ІТ- підприємство”, акт здачі –приймання за договором №98 від 19.04.04 №1 від 23.06.04 р. в сумі 128400 грн.;

п.18.3 ст.18 названого Закону підприємство віднесло до складу валових витрат всю суму по актам виконаних робіт за договорами з нерезидентами від 05.01.04 р. №4/1ю, №4-3/ю, №4-4/ю замість 85 відсоткової частки вартості отриманих послуг, що призвело до завищення валових витрат  за 2004 р. на 626300 грн.;

п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 названого Закону занижені валові витрати на суму відсотків за кредитним договором з АК „Південний”;

п.п.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” підприємством були нараховані амортизаційні відрахування на орендоване майно цілісного майнового комплексу за договором оренди з РВ ФДМУ від 30.12.92 р. в сумі 915300 грн.

На підставі акту перевірки, 07.12.05 р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення №0002631310/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 20400 грн., штрафним санкціям по цьому податку на 10200 грн.

Не погодившись з названим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до господарського суду з адміністративним позовом про його скасування, оскільки у перевіряємому періоді була вірно нарахована та використана амортизація на власне  та орендоване державне майно, відповідно до п.1.18 ст.1, ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.2, 3 ст.23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та правомірно віднесено до складу валових витрат витрати по безнадійній заборгованості. Інші порушення не оспорювались, оскільки не вплинули на об'єкт оподаткування.

Заперечуючи проти позову податкова служба послалась на ті ж обставини, які зазначені в акті перевірки.

Постановою господарського суду Одеської області від 27.11.06 р., яка була оформлена в повному обсязі 29.12.06 р. (суддя В.С.Петров) позов задоволено, вищеназване податкове повідомлення -  рішення скасовано. Приймаючи постанову суд виходив із того, що продавець –платник податку не зобов'язаний збільшувати валовий дохід на суму заборгованості, попередньо віднесеної ним до складу валових витрат, у випадку залишення позову продавця про стягнення заборгованості без розгляду. Також суд дійшов висновку, що позивач правомірно здійснив амортизаційні відрахування на орендоване майно – цілісний майновий комплекс.

Не погодившись із постановою суду, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі 28.12.06 р. подала заяву про апеляційне оскарження, а 15.01.07 р. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, в позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а постанову суду такою, що не підлягає скасуванню.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. з подальшими змінами, валові витрати виробництва та обігу -  сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. п. 5.2.8 п.5.2 ст.5 названого Закону, до складу валових витрат відносяться суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Згідно з п. п. 12.1.1 п.12.1 ст.12 вищеназваного Закону, платник податку –продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх  звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій:

а) платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна;

б)зазначена затримка в оплаті (наданні інших видів компенсацій) перевищує 90 календарних днів та платник податку –продавець отримує від покупця згоду про визнання раніше надісланої йому претензії в порядку досудового врегулювання спору або не отримує відповіді на таку претензію протягом строків, визначених законодавством;

в) за поданням продавця нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості з покупця або стягнення заставленого майна (крім податкового боргу).

Із матеріалів справи вбачається, що заборгованість ПП „Європейський двір” м. Києва в сумі 16100 грн. перед позивачем підтверджується договором №203/3-305 від 07.07.1999 р., товарно-транспортною накладною №809343 від 13.08.1999 р.

Враховуючи, що позивачем здійснювались заходи по стягнення існуючої заборгованості ПП „Європейський двір”, а саме, в 2002 році заявлявся позов до господарського суду м. Києва (справа №38/556), що відповідає вимогам п. п.5.2.8 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, позивачем обґрунтовано віднесено суму безнадійної заборгованості до складу валових витрат, що було враховано судом першої інстанції при розгляді спору по суті.

Доводи податкової служби, що платник податку зобов'язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на суму заборгованості, якщо справа за його позовом була вирішена не на його користь не приймається судовою колегією до уваги, оскільки в даному випадку позов був залишений без розгляду, а не відмовлено в позові. Тобто, позовні вимоги не були вирішені по суті, а тому у позивача не було підстав для збільшення валового доходу на суму заборгованості.

Щодо порушень п.п.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, які викладені в акті перевірки, суд першої інстанції встановив, що позивачем були нараховані амортизаційні нарахування на орендоване майно цілісного майнового комплексу, згідно договору оренди від 30.12.1992р. (додаткова угода до договору оренди від 28.12.2002 р.) укладеним Орендним підприємством „Одеський коньячний завод” та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області в сумі 980200 грн. Пунктом 4.1 додаткової угоди передбачено, що амортизаційні відрахування на орендоване державне майно залишаються у розпорядженні орендаря –ЗАТ „Одеський коньячний завод” і використовуються на відновлення орендованих основних фондів.

Згідно з п .п. 8.1.1 вищеназваного Закону під терміном „амортизація” основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених цією статтею.

Амортизаційні відрахування на орендовану частину державного майна включаються до складу собівартості продукції, яка виготовляється, тобто включаються до складу валового доходу підприємства. Разом з тим, відповідно до ст.3 названого Закону прибуток підприємства визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.

П.3 ст.23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що амортизаційні відрахування на основні фонди і нематеріальні активи у складі орендованих цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар. Амортизаційні відрахування використовуються орендарем на відновлення орендованих основних фондів. Зазначеним пунктом також встановлено, що право власності на майно, придбане орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань, належить власнику орендованого майна (державі), якщо інше не передбачено договором оренди.

Таким чином, амортизація основних фондів та нематеріальних активів, які входять до складу орендованого цілісного майнового комплексу ідентична амортизації власних основних фондів (матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом), тому суми амортизаційних відрахувань за зазначеними основними фондами та нематеріальними активами повинні визначатися і нараховуватися відповідно до вимог п.8.3 ст.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” з наступним їх відображенням у рядку 07 Декларації з податку на прибуток підприємства.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що позивачем вірно нарахована та використана амортизація на  орендоване державне майно у періоді, який перевірявся податковою службою.

Враховуючи, що заниження валових витрат на 915,2 тис. грн. позивачем не оспорюється, судова колегія співставивши дані зазначені платником податку у Деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період щодо валових доходів, амортизаційних відрахувань з даними валових витрат, встановлених податковою службою при перевірці, дійшла висновку, що заниження валових витрат не вплинуло на об'єкт оподаткування.

Так, наприклад, за Декларацією з податку на прибуток за 1 квартал 2004 р. об'єкт оподаткування складає – 600,0 тис. грн. (валові доходи – 100222,4 тис. грн., валові витрати – 96315,5 тис. грн., амортизаційні відрахування –3306,9 тис. грн.), а з урахуванням відсутності порушень у визначенні складу валових доходів та амортизаційних відрахувань при наявності заниження валових витрат на 199,4 тис. грн. за цей період об'єкт оподаткування складає 400,6 тис. грн. (валові доходи – 100222,4 тис. грн., валові витрати – 96514,9 тис. грн., амортизаційні відрахування – 3306,9 тис. грн.).

З урахуванням викладеного, постанова суду першої інстанції відповідає матеріалам справи, чинному законодавству і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Постанову господарського суду Одеської області від 27.11.06р. у справі № 15/363-06-9915А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали у повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                       Л. І. Бандура

Суддя                                                                                          Л. В. Поліщук

Суддя                                                                                          В. Б. Туренко