Постанова

від 27.03.2007 по справі 5/278/05

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/278/05

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"27" березня 2007 р. Справа № 5/278/05

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О. О.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився     

від відповідача: Герман О.С. –за дорученням

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохімгарант”, м. Миколаїв

на рішення господарського суду Одеської області

від 26 грудня 2006 року                    

у справі № 5/278/05                                                                                                                                                                                                                                                                                

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохімгарант”, м. Миколаїв

до Приватного сільськогосподарського підприємства „Агрофірма імені Потриваєва”, с. Анатолієвка, Березанського району, Миколаївської області

про стягнення боргу та пені за договором № 28/10 від 28.10.2003 року

                                                              В С Т А Н О В И Л А:

  28.11.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрохімгарант” (далі позивач, ТОВ) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства „Агрофірма імені Потриваєва” (далі відповідач, ПСП) про стягнення боргу та пені за договором № 28/10 від 28.10.2003 р.

  Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним договором № 28/10 від 28.10.2003 р. щодо своєчасної оплати виконаних позивачем робіт по збиранню сільськогосподарських культур вартістю 68000 грн., а тому повинний сплатити ТОВ не лише зазначену суму боргу, а ще й пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 23.09.2004 р. по 22.09.2005 р. в сумі 12120 грн. 76 коп. (остаточна редакція позовних вимог).

  Відповідач позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що позивачем за умовами зазначеного договору дійсно виконані роботи по збиранню сільськогосподарських культур загальною вартістю 68000 грн. Але, протягом 2004-2005 років відповідач поставив позивачеві сільськогосподарську продукцію на загальну суму 74465 грн. 92 коп., в тому числі:

-          за накладною № 774 від 31.07.2004 р. –ячмінь на суму 6972 грн. 80 коп.,

-          за накладною № 1184 від 22.10.2004 р. –кукурудзу на суму 22162 грн. 46 коп.,

-          за накладною № 711 від 09.07.2005 р. –пшеницю на суму 30139 грн. 78 коп.,

-          за накладною № 782 від 09.07.2005 р. –пшеницю на суму 15190 грн. 88 коп.,

а тому не має заборгованості перед позивачем, оскільки заявою від 13.03.2006 р., відповідно до вимог ст. 601 ЦК України, провів взаємозалік зустрічних однорідних вимог. Крім того, позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений ст. 232 ГК України, щодо стягнення пені, який підлягає застосуванню.           

  Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.12.2006 р. (суддя Міщенко В. І.) у задоволенні позову відмовлено. З позивача на користь відповідача стягнуто 2221 грн. понесених останнім судових витрат на оплату проведеної по справі судово-економічної експертизи.

 Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не має перед позивачем заборгованості по оплаті виконаних робіт, так як борг погашено шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, а в частині стягнення пені позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений ст. 232 ГК України, у зв'язку з чим у позові слід відмовити. Понесені відповідачем судові витрати по справі по оплаті проведеної судової експертизи в сумі 2221 грн. покладені судом на позивача на підставі ст. 49 ГПК України.

  В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Судові витрати по справі покласти на відповідача.

  Скарга мотивована тим, що судом не були з'ясовані обставини справи щодо доведеності поставки позивачу товару за накладною № 1184 від 22.10.2004 р. за якою відбулося зарахування відповідачем зустрічних однорідних вимог. Крім того, судом було безпідставне відмовлено у задоволенні клопотання позивача про призначення повторної судово-бухгалтерської експертизи по справі, оскільки експертом безпідставно не визнаний факт поставки відповідачу дизельного пального за видатковою накладною № 52 від 29.11.2006 р. та навпаки визнаний факт поставки останнім кукурудзи за накладною № 1184 від 22.10.2004 р. Не прийняті до уваги судом і надані позивачем додаткові матеріали, що підтверджують розрахунки сторін. Також, судом невірно застосована норма ст. 232 ГК України щодо стягнення пені, оскільки п. 5.2 договору передбачено, що пеня нараховується за кожен день прострочки, що дозволяється вищенаведеною нормою статті закону. Крім того, позивачем при нарахуванні пені була застосована ст. 258 ЦК України та пеня нарахована лише за строк в один рік.   

  У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник відповідача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

   Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони було повідомлено у встановленому законом порядку. Проте 27.03.2007р. до апеляційного суду надійшло клопотання позивача, викладене в телеграмі, про перенесення судового засідання у зв'язку з хворобою його представника.

   Назване клопотання визнано колегією суддів необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що вказана позивачем у клопотанні причина про перенесення судового засідання не є достатньою, оскільки представництво інтересів позивача може здійснюватися також любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною такого перенесення може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких причин, у даному випадку –немає.

   Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 28.10.2003 р. між сторонами у справі був укладений договір № 28/10 за умовами якого позивач зобов'язався здійснити на полях відповідача площею 680 га збирання урожаю соняшника, а останній в строк не пізніше 31.12.2003 р. оплатити виконані роботи в сумі 68000 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Сторонами передбачена можливість і іншого варіанту розрахунків за взаємною згодою (п. 4.3 договору).

    Згідно актів прийому-передачі виконаних робіт від 20.11.2003 р. та від 10.20.2003 р. позивач свої зобов'язання за укладеним договором виконав у повному обсязі та своєчасно.

  Відповідно до п. 4.2 договору відповідач повинний був оплатити виконані позивачем роботи в суму 68000 грн. в строк не пізніше 31.12.2003 р.

   Пунктом 4.3 договору сторонами передбачений і іншій, ніж грошовий, варіант розрахунків.      

 Як вбачається з матеріалів справи відповідач своєчасно не розрахувався з позивачем за виконані роботи.

  Пунктом п. 5.2 договору сторонами погоджено, що за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідач повинний сплатити пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

  Але, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, що набрав чинності з 01.01.2004 р., нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Вказана норма підлягає застосуванню до правовідносин між сторонами на підставі п. 5 Прикінцевих положень ГК України, оскільки вона пом'якшує відповідальність за порушення господарського зобов'язання. Тому нарахування пені відповідачеві повинно припинитися з 01.07.2004 року, оскільки розрахунки за договором відповідач зобов'язаний був провести в строк не пізніше 31.12.2003 р.

  Згідно ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України.

  На підставі п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

 При викладених обставинах строк позовної давності по вимогам в частині стягнення пені сплинув 01.07.2005 р.

 З позовом до суду позивач звернувся 28.11.2005 р., тобто з пропуском, встановленого законом, річного строку позовної давності.

  Відповідно до ч. ч. 3 і 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

 З заявою про застосування строку позовної давності відповідач звернувся 22.12.2006 р., тобто до винесення судом рішення.

  При викладених обставинах суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та дійшов до обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача про стягнення пені не підлягають задоволенню.

 На підставі ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

  Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції заявою від 13.03.2006 р., що отримана позивачем 16.03.2006 р. відповідач провів взаємозалік зустрічних однорідних вимог, оскільки за накладними № 774 від 31.07.2004 р., № 1184 від 22.10.2004 р., № 711 від 09.07.2005 р., № 782 від 09.07.2005 р. позивач отримав від позивача сільськогосподарську продукцію на загальну суму –74465 грн. 92 коп., що не суперечить умовам укладеного договору, пунктом 4.3 якого передбачений і іншій, ніж грошовий, варіант розрахунків між сторонами, що також підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 831-832 від 25.10.2006 р.

   Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем по оплаті виконаних робіт за договором № 28/10 від 28.10.2003 р. є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, у зв'язку з чим, місцевий суд, підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, залишив позовні вимоги позивача про стягнення боргу –без задоволення.

   Посилання позивача на те, що ним не отримана від відповідача за накладною № 1184 від 22.10.2004 р. кукурудза на суму 22162 грн. 46 коп. колегія суддів до уваги не приймає, оскільки висновком експерта встановлено, що ця накладна оформлена відповідно до вимог бухгалтерського обліку, має підписи виконані від імені керівника та бухгалтера фірми, підписи по передачі та прийманню сільгосппродукції від імені Молчаницького Є.В. В документах відповідача до даної накладної додана відповідна податкова накладна № 253 від 22.10.2004 р. Крім того, зазначене в накладній зерно кукурудзи значиться облікованим у відомостях рух зерна, в матеріальному звіті, у зведених відомостях відповідача за балансовим рахунком № 208 за жовтень 2004 р.

  Доказів того, що зазначені документи сфальсифіковані відповідачем позивач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, суду не надав та їх в матеріалах справи не міститься.

  Такими, що не заслуговують на увагу колегія суддів вважає і ствердження позивача про те, що ним за видатковою накладною № 52 від 29.11.2006 р. відповідачеві поставлено дизельне пальне за договором № 68 від 01.11.2002 р., оскільки ці взаємовідносини сторін знаходяться поза межами заявленого позову та позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав, в порядку окремого провадження, якщо вважає, що його охоронювані законом інтереси порушені відповідачем.

   Оскільки, позивач в процесі проведення судово-економічної експертизи ухилявся від виконання вимог експерта щодо надання необхідних первісних бухгалтерських документів, то місцевий суд правомірно залиши клопотання позивача про призначення повторної експертизи без задоволення.

   Понесені відповідачем судові витрати по оплаті проведеної судової експертизи в сумі 2221 грн. правильно покладені судом першої інстанції на позивача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

  Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

                              Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

                                                        П О С Т А Н О В И Л А:

   Рішення господарського суду Миколаївської області від 26.12.2006 року у справі № 5/278/05 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрохімгарант”, м. Миколаїв –без задоволення.

  Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

     Головуючий суддя                                                         В. В. Шевченко

    Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                             М. А. Мирошниченко