Постанова

від 06.02.2007 по справі 2/3899

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/3899

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 лютого 2007 р.                                                                                   № 2/3899  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т. Б.–головуючогоВолковицької Н.О.Рогач Л. І.

за участю представників:

позивача- Верниба В.А. –довіреність від 01.09.2006 р.;- Еркес Є.Л. - довіреність від 01.09.2006 р.

відповідачаЛевшина А.Г. –довіреність від 06.02.2007 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Приватного підприємства “Укрпродукт Логістикс”

на постанову від 26.10.2006 Житомирського апеляційного господарського суду

у справі№ 2/3899 господарського суду Житомирської області

за позовомПриватного підприємства “Група “Берег”

доПриватного підприємства “Укрпродукт Логістикс”

простягнення 28738,48 грн.

В С Т А Н О В И В :

          У грудні 2005 р. ПП “Група “Берег” звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом  про стягнення  з ПП “Укрпродукт Логістикс” боргу  за надані транспортні послуги у сумі 27738, 48 грн. та компенсації в розмірі подвійної ставки Національного банку України суми боргу на термін з 01.10.2005 р. до прийняття судового рішення.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що в серпні 2005 р. між  ПП “Група “Берег” та ПП “Укрпродукт Логістикс” були укладені договори –заявки на транспортування продукції ЗАТ “Сармат” автомобільним транспортом з       м. Донецька по території України, за умовами яких розрахунки повинні були бути проведені не пізніше 7 банківських днів з моменту отримання покупцем документації (рахунку, акту виконаних робіт, податкової накладної, оригіналу ТТН), проте, ПП “Укрпродукт Логістикс” станом на 23.12.2005 р. за отримані послуги не розрахувалось, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 27738,48 грн.

Претензія від 19.10.2005 р. ПП “Укрпродукт Логістикс” залишена без відповіді, у зв'язку з чим, з посиланням, зокрема, на статті 526, 530, 625 та 712 Цивільного кодексу України ПП “Група “Берег” просить стягнути з відповідача борг у сумі 27738,48 грн.

Заявою від 06.02.2006 р. ПП “Група “Берег”, на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшив позовні вимоги до 28738, 48 грн. посилаючись на акт звірки.  

Рішенням господарського суду Житомирської області від 06.04.2006 (суддя Тимошенко О.М.) позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з ПП “Укрпродукт Логістикс” на користь ПП “Група “Берег” борг у сумі 5952 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення боргу у сумі 5952 грн., господарський суд дійшов висновку, що укладення договору –заявки № 224/3ЛЦ/ВН підтверджується підписаним сторонами актом виконаних робіт від 05.09.2005, яким сторони підтвердили виконання ПП “Група “Берег” робіт з перевезення вантажу на замовлення   ПП “Укрпродукт Логістикс” на суму 5952 грн. Відповідачем в установлений строк розрахунок не проведено,  у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 5952 грн., яка відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України стягнута судом на користь ПП “Група “Берег”.

Ухвалюючи судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту укладення договорів –заявок № 243/3ЛЦ/ВН від 23.08.2005, № 249/3ЛЦ/ВН від 24.08.2005, № 266/3ЛЦ/ВН від 27.08.2005, оскільки останнім не надано оригіналів зазначених договорів, які б були підписані уповноваженою особою відповідача, а тому на підставі статей 207 та 900 Цивільного кодексу України в частині стягнення заборгованості у сумі 22786,48 грн. відмовлено.                                                                                                           

          За апеляційною скаргою ПП “Група “Берег” Житомирський апеляційний господарський суд (судді Вечірко І.О., Зарудяна Л.О., Ляхевич А.А.) рішення господарського суджу Житомирської області від 06.04.2006 змінив, позов задовольнив частково, стягнув з ПП “Укрпродукт Логістикс” на користь ПП “Група “Берег” борг у сумі 25557,48 грн., в решті позову відмовив.  

Змінюючи рішення від 06.04.2006, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що фактично позивачем були надані послуги відповідачу згідно з договорами –заявками № 255/ЗЛЦ/ВН, № 249/ЗЛЦ/ВН, № 266/ЗЛЦ/ВН, що підтверджується товарно-транспортними накладними та не заперечувалось представником відповідача в суді апеляційної інстанції.

Проте, судом апеляційної інстанції зазначено, що позивачем не доведено факт надання ним послуг за договором –заявкою № 243/ЗЛЦ/ВН, оскільки в наданій товарно –транспортній накладній серії 02АБА №864267 відсутній підпис особи, яка прийняла вантаж, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 25557,48 грн. за надані послуги.

Крім того, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення 1000 грн., послався на те, що акт звірки, підписаний сторонами належним чином відсутній в матеріалах справи.          

ПП “Укрпродукт Логістикс” подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26.10.2006, в якій просить її скасувати та припинити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заявник в касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини 1 статті 207, частини 2 статті 307 та частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до зазначених норм підставою для виникнення господарських зобов'язань з перевезення вантажів є договір перевезення вантажу.

Проте, суд апеляційної інстанції в порушення приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України не звернув уваги на відсутність оригіналів договорів –заявок на перевезення та актів виконаних робіт.

У відзиві на касаційну скаргу ПП “Група “Берег” просить залишити постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26.10.2006 без змін, а касаційну скаргу без задоволення з посиланням на те, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 25557, 48 грн.          

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

Згідно з приписами статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення, а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 статті 207 цього кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.      

За приписами статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати його у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, правовідносини між позивачем та відповідачем виникли внаслідок укладених договорів –заявок № 224/ЗЛЦ/ВН від 19.08.2005, № 243/ЗЛЦ/ВН від 23.08.2005, № 249/ЗЛЦ/ВН від 24.08.2005, № 255/ЗЛЦ/ВН від 25.08.2005 та № 266/ЗЛЦ/ВН від 27.08.2005 на транспортування продукції                   ЗАТ “Сармат” автомобільним транспортом. Вказані договори –заявки на разові перевезення укладені між сторонами за допомогою технічних засобів зв'язку.

Відповідно до вимог статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а тому, оскільки представником ПП “Укрпродукт Логістикс” в засіданні апеляційного господарського суду не заперечено факт направлення ПП “Група “Берег”  договорів –заявок на разові перевезення за підписом керівника підприємства, Житомирський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що сторонами договори-заявки на разові перевезення не були укладені.   

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції надані позивачем згідно з договорами – заявками транспортні засоби були використані відповідачем для перевезення вантажу за встановленим в договорі маршрутом.

При чому відповідач, використовуючи транспортні засоби позивача у відносинах з вантажоодержувачем –ЗАТ “Сармат” виступив в якості перевізника.

Факт проведення вантажоодержувачем повного розрахунку з             ПП “Укрпродукт Логістикс” за перевезення продукції підтверджується листом  ЗАТ “Сармат” (а.с. 69).

Умовами договорів –заявок на разові перевезення передбачено, що замовник сплачує перевізнику вартість наданих ним послуг безготівковим розрахунком протягом семи банківських днів після отримання оригіналів товарно –транспортних накладних з печаткою вантажоотримувача і розбірливим підписом відповідальної особи.

  ПП “Група “Берег” на адресу ПП “Укрпродукт Логістикс” була направлена претензія  від 19.10.2005 року з вимогою про перерахування суми боргу 27738,48 грн. за договорами –заявками. Проте, вказана претензія залишена ПП “Укрпродукт Логістикс” без відповіді.

          Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фактично послуги        ПП “Група “Берег” були надані, що підтверджується товарно –транспортними накладними та не заперечувалось представником відповідача в засіданні апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 25557, 48 грн. боргу за надані послуги за умовами договорів –заявок № 224/ЗЛЦ/ВН, № 255/ЗЛЦ/ВН,       № 249/ЗЛЦ/ВН, № 266/ЗЛЦ/ВН.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної  інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.   

А тому, беручи до уваги встановлені під час розгляду справи обставини, судова колегія вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог частково, у розмірі 25557,48 грн. на підставі приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України.  

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до оцінки доказів у справі, розгляд яких за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція вважає прийняту у справі постанову апеляційної інстанції такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 26.10.2006 у справі № 2/3899 господарського суду Житомирської області залишити без змін, а касаційну скаргу ПП “Укрпродукт Логістикс” без задоволення.

Головуючий                                                                                    Т. Дроботова

Судді                                                                                                Н. Волковицька

                                                                                                    Л. Рогач