Постанова

від 13.03.2007 по справі 12/244-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/244-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

13 березня 2007 р.                                                                                   № 12/244-06  

                        Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого      Овечкіна В.Е.,

суддів :Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивачаСтарченко Т.В., довір. №16/436/1 від 27.12.06, Герасименко О.В., довір. №16-73 від 12.063.07

відповідачаскаржникапрокуратури- - -

розглянувши у відкритому  судовому засіданні касаційну скаргута касаційне подання

Новомосковського міськвиконкомузаступника прокурора Дніпропетровської області

на  рішеннявід 13.09.2006 господарського суду Дніпропетровської області

у справі№12/244-06

за позовомДніпропетровської облспоживспілки

доНовомосковського кооперативного коледжу економіки та права ім.С.В.Литвиненка Дніпропетровської облспоживспілки (далі - Коледж)

провизнання права власності на нерухоме майно

                                           ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2006 (суддя Жукова Л.В.) позов задоволено –на підставі ст.328 ЦК України, ст.78 ГПК України визнано за позивачем право власності на об'єкти нерухомого майна згідно переліку, наведеному в резолютивній частині рішення, які передані відповідачу в оперативне управління його засновником (позивачем) та відносяться до неподільного громадського майна споживчої кооперації Дніпропетровської області.

Новомосковський міськвиконком в поданій касаційній скарзі просить рішення скасувати і прийняти нове рішення, оскільки вважає, що судом не було залучено до участі у справі в якості сторони Новомосковську міську раду, якій на підставі ст.ст.142, 143 Конституції України, ст.60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, положень Закону України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” належить на праві власності спірне нерухоме майно, а при вирішенні питання про право власності були порушені права територіальної громади м.Новомосковська в особі  Новомосковської міської ради. Скаржник вказує на підробку наданих сторонами до суду правовстановлюючих документів на нерухоме майно (свідоцтв про право власності, рішення Новомосковського міськвиконкому від 20.12.1999 року №1006), за фактами чого Новомосковським МВ УМВС у Дніпропетровській області було порушено кримінальну справу, яка була призупинена.

Заступник прокурора Дніпропетровської області у внесеному касаційному поданні просить рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, судом не було залучено до участі у справі Новомосковську міську раду, якій на підставі згідно зі ст.142 Конституції України та ст.60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, землю тощо. Оскільки згідно з Конституцією України право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правом власності інших суб'єктів, кожне порушення закону при відчуженні комунального майна є порушенням державних інтересів. Протиправне заволодіння майном територіальної громади м.Новомосковська підриває її матеріальну основу та завдає істотної шкоди інтересам громадян та держави, якою відповідно до ст.7 Конституції України визнається та гарантується місцеве самоврядування. Суд не врахував знаходження спірних об'єктів на землях  територіальної громади м.Новомосковська, не з'ясував та не дослідив питання набуття позивачем права власності на спірне майно та підстави його отримання відповідачем у користування. Спірні будівлі, що є пам'ятниками архітектури ХІХ-ХХ ст.ст. місцевого значення, не могли будуватися Дніпропетровською облспоживспілкою, а будь-яких доказів їх передачі позивачу в установленому законодавством порядку до суду не було надано.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом першої інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача дійшла висновку, що касаційна скарга та касаційне подання підлягають відхиленню, а оскаржуване рішення – залишенню без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд виходив з того, що згідно п.п.1.3, 1.4, 4.1, 4.2 Статуту Коледжу засновником Коледжу є Дніпропетровська облспоживспілка, яка є власником всього майна Коледжу. Майно на загальну суму 1352667 грн., в тому числі спірні об'єкти нерухомого майна (цілісний майновий комплекс по вул.Радянській, 29, гуртожиток №1 по вул.Радянській, 18А та  приміщення магазину по вул.Шевченка, 2 в м.Новомосковську), передано відповідачу в оперативне управління його засновником (позивачем) в якості внеску до статутного фонду Коледжу, знаходиться на балансі останнього та відноситься до неподільного громадського майна споживчої кооперації Дніпропетровської області. З реєстраційних посвідчень на об'єкти нерухомого майна від 06.01.2000р. та від 28.12.1999р., свідоцтва про право власності на магазин від 27.12.1999р., наданих копій технічних паспортів вбачається, що позивач є власником вищевказаних об'єктів нерухомого майна. Судом прийнято до уваги лист РВ ФДМ України по Дніпропетровській області від 07.08.2006 №12/9-4519 про те, приватизація спірних об'єктів нерухомого майна не здійснювалася.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У зв'язку з тим, що відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав, суд на підставі ст.78 ГПК України та з врахуванням наявних у справі правовстановлюючих документів прийняв рішення про задоволення позову.

Колегія погоджується з висновками суду та відхиляє доводи касаційної скарги та касаційного подання з огляду на таке.

У відповідності до ст.107 ГПК України касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав в обов'язків.  Тобто, особи, які не є сторонами по справі (ст.21 ГПК України) та третіми особами (ст.ст.26, 27 ГПК України) повинні доводити той факт, що оскаржуване рішення стосується їх прав та обов'язків.

Проте,  Новомосковським міськвиконкомом не доведено, що оскаржуване ним рішення у справі №12/244-06 стосується прав та обов'язків територіальної громади м.Новомосковська в особі  Новомосковської міської ради  з огляду на таке.

Твердження скаржника грунтуються передусім на тому, що на підставі ст.ст.142, 143 Конституції України, ст.60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.1 Закону України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності” Новомосковська міська рада  є  власником спірного нерухомого майна, яке передано їй безоплатно державою.

Колегія визнає передчасними вказані висновки скаржника, оскільки з  матеріалів справи не вбачається та скаржником не доведено прийняття компетентним державним органом рішення про безоплатну передачу спірних об'єктів нерухомого майна з державної власності у власність територіальної громади м.Новомосковська та оформлення такої передачі за актом у порядку, передбаченому ст.ст.4, 41, 7 Закону України “Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності”. Адже, згідно з ч.6 ст.7 цього закону право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Та обставина, що спірні об'єкти нерухомого майна є пам'ятниками архітектури ХІХ-ХХ ст.ст. місцевого значення, ніяким чином не  впливає на визнання їх власником позивача, оскільки відповідно до ст.17 Закону України “Про охорону культурної спадщини” пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності.

Інші заперечення Новомосковського міськвиконкому зводяться виключно до передчасних посилань на підробку наданих сторонами до суду правовстановлюючих документів на нерухоме майно (свідоцтв про право власності, рішення Новомосковського міськвиконкому від 20.12.1999 року №1006), за фактами чого Новомосковським МВ УМВС у Дніпропетровській області було порушено кримінальну справу.

Однак, порушені скаржником з цього приводу питання про недостовірність наданих сторонами та оцінених господарським судом письмових доказів в разі встановлення фактів їх підробки вироком суду по кримінальній справі,  можуть бути підставою для перегляду судового рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.

В свою чергу, згідно імперативних вимог ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права  встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним,  вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія враховує, що касаційна скарга не містить доводів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин передачі спірних об'єктів нерухомого майна відповідачу в оперативне управління його засновником (позивачем) в якості внеску до статутного фонду Коледжу, та їх входження до неподільного громадського майна споживчої кооперації Дніпропетровської області. Положення установчих документів Коледжу, які фіксують ці обставини, є чинними та не визнані недійсними у встановленому порядку.

Зважаючи на це, необгрунтованими визнаються доводи  скарги щодо необхідності залучення до участі у справі  Новомосковської міської ради, оскільки в розумінні ст.392 ЦК України відповідачем у даній справі є юридична особа –Коледж, який володіє спірним майном  на праві оперативного управління та своїми діями щодо ненадання відповідних документів до КП “Новомосковське БТІ” для реєстрації права власності позивача не визнавав право власності позивача на спірну нерухомість.

Отже, оскаржуваним рішенням не зачіпалися права та законні інтереси територіальної громади м.Новомосковська в особі Новомосковської міської ради стосовно спірного майна, яке не знаходиться у комунальній власності, а Новомосковська міська рада та  Новомосковський міськвиконком не є учасниками спірних правовідносин, чим спростовуються твердження скаржника про те, що рішення від 13.09.2006 стосується прав та обов'язків Новомосковської міської ради і Новомосковського міськвиконкому, а тому відсутні підстави як для залучення Новомосковської міської ради та Новомосковського міськвиконкому до участі у справі так і для задоволення касаційної скарги та касаційного подання.

Касаційна інстанція враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду постанов Вищого господарського суду України, пов'язаних із застосуванням ст.107 ГПК України (постанова ВСУ від 30.11.2004 у справі №1/50-03-1133).

Що стосується касаційного подання заступника прокурора Дніпропетровської області, то воно також підлягає відхиленню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор має право вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор маже подати касаційне подання.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року за № 3-рп/99 визначено, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, заступник прокурора  Дніпропетровської області звернувся з касаційним поданням на рішення місцевого господарського суду від 13.09.2006 року саме в інтересах Новомосковської міської ради, як суб'єкта права комунальної власності, а не в інтересах держави в особі державного органу, уповноваженого розпоряджатися державним майном (РВ ФДМ України по Дніпропетровській області). Наведене визнається прокурором в касаційному поданні при зазначенні помилкового прийняття судом до уваги листа РВ ФДМ України по Дніпропетровській області від 07.08.2006 №12/9-4519.

Вносячи касаційне подання прокурор не обгрунтував, в чому саме полягає порушення чи загроза інтересам держави, враховуючи що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області взагалі не є учасником спірних відносин.

Касаційна інстанція враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду постанов Вищого господарського суду України, пов'язаних із застосуванням ст.29 ГПК України (постанова ВСУ від 11.10.2005 у справі №7/22(1/139/7)).

Наявні доводи касаційного подання щодо відсутності з'ясування судом підстав  отримання спірного майна відповідачем у користування спростовуються наданою судом правовою оцінкою положенням п.п.1.4, 4.1, 4.2 Статуту Коледжу, згідно яких майно на загальну суму 1352667 грн., в тому числі спірні об'єкти нерухомого майна (цілісний майновий комплекс по вул.Радянській, 29, гуртожиток №1 по вул.Радянській, 18А та  приміщення магазину по вул.Шевченка, 2 в м.Новомосковську), передано відповідачу в оперативне управління його засновником (позивачем) в якості внеску до статутного фонду Коледжу. Тобто підстави набуття спірного майна відповідачем у користування виникли з корпоративних відносин сторін по справі.

Не заслуговують на увагу також безпредметні твердження прокурора про неврахування судом обставин знаходження спірних об'єктів на землях територіальної громади м.Новомосковська, оскільки даний господарський спір виник з правовідносин власності на будівлі, а не з земельних відносин. Суд при прийнятті рішення у даній справі не виходив за межі позовних вимог та не встановлював наявність чи відсутність у позивача права користування земельними ділянками, на яких розташовані спірні об'єкти нерухомого майна.

Колегія враховує, що оскаржуване рішення не містить жодних вказівок на набуття позивачем права власності на спірні будівлі як на новостворене нерухоме майно (ч.2 ст.331 ЦК України). Відповідні позовні вимоги позивачем не заявлялися та судом не розглядалися, в зв'язку з чим не заслуговують на увагу безпредметні посилання прокуратури на відсутність будівництва спірних об'єктів позивачем.

Зважаючи на вищенаведене касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

             Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2006 у справі №12/244-06 залишити без змін, а касаційну скаргу Новомосковського міськвиконкому та касаційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області –без задоволення.

Головуючий                                                                                 В.Овечкін

Судді:                                                                                            Є.Чернов

                                                                                           В.Цвігун