Постанова

від 13.03.2007 по справі 2-9/10797-2006

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2-9/10797-2006

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

13 березня 2007 р.                                                                                   № 2-9/10797-2006  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т.Б. Дроботової –головуючого,Н.О. Волковицької, Л.І. Рогач

за участю представників:

позивачаЩіпка Р.В.

відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Приватного підприємства “Жайворонок”

на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 року

у справі№ 2-9/10797-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовомДочірнього іноземного підприємства “Дірол Кедбері Україна”

до Приватного підприємства “Жайворонок”

простягнення 475505,43грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє іноземне підприємство “Дірол Кедбері Україна” звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства “Жайворонок” про стягнення 475505,43грн., в тому числі 275699,78грн. основного боргу та 199805,65грн. пені, з огляду на несвоєчасну оплату відповідачем одержаного за дистриб'юторським договором товару, посилаючись на статтю 629 Цивільного кодексу України та статті 20, 193, 222, 224, 225, 230 Господарського кодексу України.

Відповідач відхилив позовні вимоги, вказавши, що з огляду на відсутність у договорі строку оплати одержаних товарів, строк виконання ним зобов'язання не настав.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2006р. (суддя Пєтухова Н.С.) у задоволенні позову відмовлено  повністю; судове рішення вмотивовано недоведеністю позовних вимог позивачем відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, оскільки сторонами у договорі не було обумовлено строки оплати одержаного товару.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 року (судді: Плут В.М. –головуючий, Сотула В.В.., Горошко Н.П.) рішення господарського суду скасовано повністю; прийнято нове рішення про задоволення позову; з відповідача на користь позивача стягнуто 275699,78грн. заборгованості, 26109,37грн. штрафних санкцій, 3018,09грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постанову апеляційної інстанції вмотивовано неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального права, встановленими обставинами справи щодо досягнення сторонами згоди щодо строків оплати товару, одержаного за дистриб'юторським договором; позовні вимоги в частині штрафних санкцій були задоволені відповідно до поданого позивачем уточненого розрахунку, з додержанням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись суперечність прийнятої постанови фактичним обставинам справи та чинному законодавству, зокрема, частині 3 статті 180 та частині 1 статті 181 Господарського кодексу України, що визначають порядок укладення та зміст господарського договору.

Відповідач не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.

Позивач відзив на касаційну скаргу не подав, усно в судовому засіданні заперечив доводи відповідача, зазначивши про відповідність оскаржуваної постанови нормам матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтями 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України визначено вимоги, яким повинні відповідати рішення місцевого та постанова апеляційного господарського суду; зокрема, вони повинні містити як обставини справи, встановлені господарським судом, так і законодавство, яким керувався суд, приймаючи відповідне рішення чи постанову. Також резолютивна частина рішення повинна містити висновок по задоволення позову повністю або частково чи про відмову в позові повністю або частково по кожній зі заявлених вимог.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117  Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є строк виконання відповідачем зобов'язань за дистриб'юторським договором в частині оплати одержаного товару.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Загальні умови виконання зобов'язань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов'язання (його невиконання чи неналежного виконання) настають правові наслідки, передбачені статтею 611 Цивільного кодексу України.

За частинами 1 та 2 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну бо припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статей 207 та 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі; при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований у одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Таким чином для правильного вирішення даного спору судам належало з'ясувати досягнення сторонами згоди щодо порядку та строків виконання зобов'язання у формі, що відповідає вище вказаним положенням чинного законодавства

Вирішуючи даний спір, суди встановили, що сторонами було укладено дистриб'юторський договір від 01.04.2005р. № 132, відповідно до умов позивач (постачальник) на умовах, передбачених цим договором, постачає товар відповідачу (дистриб'ютору), а відповідач зобов'язується прийняти товар та здійснити його своєчасну оплату на умовах, визначених в цьому договорі.

За період з 09.07.05р. по 12.08.05р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 275699,78грн., що підтверджується видатковими накладними та вантажними квитанціями, поданими в додатку до позовної заяви, оплату вказаного товару відповідачем не здійснено.

Також судами зазначено, що за пунктом 6.2 договору відповідач зобов'язується сплатити  позивачу повну вартість отриманого товару, зазначеного у відповідній накладній, протягом строку, вказаного в Додатку № 6, з дня одержання такого товару, шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника, однак Додаток № 6 сторонами не  підписувався.

На підставі вище викладених обставин справи місцевий господарський суд дійшов висновку, що строк оплати товару, отриманого за дистриб'юторським договором, сторонами не було обумовлено, з зв'язку з чим у позові відмовив.

Натомість рішення місцевого господарського суду не містить жодної норми матеріального права, якою керувався суд, прийшовши до висновку про відсутність грошових зобов'язань відповідача перед позивачем, також судом не надано жодної оцінки наявному в матеріалах справи плану комерційного співробітництва між сторонами.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд вказав, що матеріали справи містять докази досягнення сторонами домовленості щодо строків оплати переданого відповідачу товару, оскільки в пункті 5 плану комерційної співпраці, підписаного сторонами (а.с.15), вказано, що дистриб'ютор повинен сплатити повну вартість отриманого товару, визначену у відповідних накладних, не пізніше 42-х календарних днів.

Таким чином, проаналізувавши зміст укладеного договору та плану комерційного співробітництва між сторонами, апеляційний господарський суд вказав, що сторонами досягнуто згоди у письмовій формі щодо строків оплати одержаного товару, яке відповідачем у обумовлений термін не виконано, та задовольнив позов.

Однак постанова апеляційного суду також не ґрунтується на жодній нормі матеріального права, що регулює зобов'язальні правовідносини сторін.

Також, задовольняючи позов не в повному обсязі, апеляційний господарський суд не вказав результати розгляду спору щодо решти позовних вимог, при тому, що письмові заяви клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог відсутні у матеріалах справи.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і   правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають з вище зазначених підстав.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа -  направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства “Жайворонок” задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.11.2006 року у справі № 2-9/10797-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.09.2006р. скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Головуючий                                                                                  Т. Дроботова

Судді:                                                                                             Н. Волковицька

                                                                                            Л. Рогач