Рішення

від 14.10.2010 по справі 38/167-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.10.10р. Справа № 38/167-10

За позовом житлово-будівельного кооперативу №282, м. Дніпропетровськ

до міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", м. Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Дніпропетровська міська рада, м. Дніпропетровськ

про визнання договору про відпуск води та послуги каналізації недійсним

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1- представник за довіреністю №Д-02/10 від 02.08.10р.

ОСОБА_2- представник за довіреністю №Д-01/10 від 02.08.10р.

Від відповідача: ОСОБА_3- представник за довіреністю № 38/28-06 від 02.04.10р.

Від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Житлово-будівельний кооператив №282, м. Дніпропетровськ звернувся до господарського суду з позовом до міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", м. Дніпропетровськ про визнання договору про відпуск води та послуги каналізації №7458 від 08.04.02р. укладений між сторонами недійсним з 01.01.06р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір укладений між сторонами є таким, що втратив чинність, не відповідає нормативно-правовим актам та Законам України, рішенню Дніпропетровської міської ради від 23.05.07р. №25/15, порушує права як позивача так і споживачів (власників квартир) по просп. Героїв, 4 у м. Дніпропетровську тобто є недійсним.

Крім того, позивач зазначає, що житлово-будівельний кооператив №282, м. Дніпропетровськ не є безпосереднім споживачем комунальних послуг, а такими споживачами є мешканці будинку - власники та наймачі квартир. Зазначений висновок ґрунтується на визначенні "споживач", яке викладено у ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Також, позивач зазначає, що надавати послуги з водопостачання та водовідведення мешканцям відповідач не мав та не має законних підстав, оскільки централізоване водопостачання та водовідведення відповідно ст. 18 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та п. 21 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" підлягає ліцензуванню. Тобто надання відповідачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, безпосереднім споживачам - мешканцям без відповідної ліцензії є діяльністю, спрямованою на отримання незаконного прибутку, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що як з боку відповідача так і з боку позивача даний договір виконуватись і після 01.01.06р., до обов'язків позивача належить забезпечення необхідного рівня благоустрою і житлово-комунальних послуг мешканців будинку, в т.ч. послуг водопостачання та водовідведення. Також, відповідач вказує, що він не має жодних правових та законних підстав укладати договори на послуги з питного водопостачання та водовідведення між кожним окремим мешканцем позивача. У даному випадку укладений між відповідачем та позивачем договір №7458 є єдиною законною підставою надання послуг питного водопостачання та водовідведення.

31.08.10р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про застосування строків позовної давності в зв`язку зі спливом останніх, оскільки позивач просить визнати недійсним договір №7458 з 01.01.06р., тоді як на момент подачі позовної заяви до суду минуло понад 4 роки.

14.09.10р. від позивача надійшло клопотання про залучення Дніпропетровської міської ради у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги.

Своє клопотання позивач обґрунтував тим, що власником міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", м. Дніпропетровськ є Дніпропетровська міська рада, а отже, рішення суду з господарського спору може вплинути на права або обов'язки останнього.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.10р. залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпропетровську міську раду.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

08.04.02р. між Державним комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська (далі - Водоканал), правонаступником якого є - міське комунальне виробниче підприємство "Дніпроводоканал", та Житлово-будівельним кооперативом №282 (далі - Абонент) укладено договір № 7458 на відпуск води та послуги каналізації (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1, п. 2.1 Статуту міське комунальне виробниче підприємство "Дніпроводоканал" - є правонаступником Державного комунального виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства та створене з метою забезпечення безперебійного надання послуг з централізованого водопостачання споживачам, які входять в зону обслуговування, а також отримання прибутку. Також, підприємство відповідача засновано на комунальній власності територіальної громади міста Дніпропетровська, отже власником підприємства є Дніпропетровська міська рада (п.1.2, п. 1.3 Статуту).

Згідно п. 3 Статуту Житлово-будівельного кооперативу №282, останній створено з метою задоволення індивідуальних потреб членів кооперативу та їх сімей в житловій площі шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку на власні кошти кооперативу, а також подальшої експлуатації та управління цим будинком.

З метою визначення виконавця житлово-комунальних послуг, Дніпропетровської міською радою на підставі ст. 15 Житлового кодексу України, відповідно до пунктів 30, 31 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст.ст. 7, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", на виконання наказу Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25.04.05р. №60 "Про затвердження порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді", згідно з листом міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" від 08.05.07р. №11/3664 та з метою поліпшення рівня обслуговування громадян міста прийнято рішення сесії від 23.05.07р. №25/15 "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді територіальної громади м. Дніпропетровська", відповідно до якого:

- тимчасово визнано виконавцем житлово-комунальних послуг з централізованого холодного водопостачання та водовідведення - міське комунальне виробниче підприємство "Дніпроводоканал";

- визначено, що відносини між учасниками у сфері надання житлово-комунальних послуг у житловому фонді територіальної громади міста здійснюється виключно на договірних засадах;

- виконавцям житлово-комунальних послуг підготувати та укласти із споживачами договори на надання житлово-комунальних послуг відповідно до чинного законодавства.

Відповідно ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України, умовами чинності (дійсності) правочину є такі вимоги: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08р. №190, договірні відносини щодо користування системами централізованого водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Пункт 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.05р. встановлює, що послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Відповідно до ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони мають право визначити зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Отже, виходячи з наведеного надання послуг з водопостачання та водовідведення, які є одними із різновидів житлово-комунальних послуг, має відбуватися виключно на договірних засадах. Умови ж укладеного договору на водопостачання та водовідведення обов'язково мають відповідати умовам типового договору, тобто умови укладеного між сторонами договору за своїм змістом не мають бути абсолютно тотожними умовам типового договору (законодавець дозволяє сторонам конкретизувати ці умови), проте, мають зберігати загальний зміст типового договору.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів.

Згідно до ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, серед яких вказано й договори, визначено ст. 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1.3 Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08р. №190, Виробник (міське комунальне виробниче підприємство "Дніпроводоканал") обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі.

Посилання позивача щодо неможливості надавати послуги з водопостачання та водовідведення у зв'язку з тим, що така діяльність підлягає ліцензуванню, помилкові та не відповідають дійсності з наступних підстав.

Відповідно до п.21 ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягає централізоване водопостачання та водовідведення. Стаття 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" надає визначення наступних термінів: централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Згідно до ст. 18 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", господарська діяльність із централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню у порядку, встановленому законом.

Таким чином, ліцензуванню підлягає саме централізоване водопостачання та водовідведення, тобто господарська діяльність, яку здійснює відповідач.

Стосовно посилання позивача на ч.1 розділу VIII Закону України "Про житлово-комунальні послуги". У розумінні ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.04р., житлово-будівельний кооператив №282, м. Дніпропетровськ є балансоутримувачем будинку 7 по просп. Героїв у м. Дніпропетровську, тобто власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Згідно з п. 3 Статуту ЖБК №282 (а.с.10) Житлово-будівельний кооператив №282 (а.с.10) створено з метою задоволення індивідуальних потреб учасників кооперативу та їх сімей в житловій площі шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку на власні кошти кооператив, а також подальшої експлуатації та управління цим будинком.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначено наступне: особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Статтею 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено особливості укладення договорів у багатоквартирному будинку, та зазначено, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі, якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори з іншим виконавцем.

Таким чином, договір №7458 про відпуск води та послуги каналізації від 08.04.02р., укладений між міським комунальним виробничим підприємством "Дніпроводоканал" та Житлово-будівельним кооперативом №282 є таким, що відповідає вимогам законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги", а також Правилам користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.08р. №190 та Правилам надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.05р., тобто приведений у відповідність згідно ч.1 розділу VIII Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Клопотання відповідача щодо застосування позовної давності не підлягає задоволенню, так як надані ним документи підтверджують дію оспорюваного договору.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя ОСОБА_4

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

14 жовтня 2010р.