Рішення

від 08.09.2015 по справі 905/844/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.09.2015 Справа № 905/844/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М., при секретарі Романцовій О.О., розглянувши матеріали справи за позовною заявою

позивача: Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька область

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, Донецька область

про зобов'язання виконати зобов'язання за договором та сплату неустойки в сумі 74475,15 гривень

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Позивач, Жовтнева районна адміністрація Маріупольської міської ради звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання виконати зобов'язання за договором відповідального зберігання від 08.10.2014 року та сплату неустойки в сумі 74475,15 гривень.

В обґрунтування позову посилається на невиконання відповідачем обов'язку із повернення за вимогою позивача майна, переданого на зберігання, а саме акумуляторів електричних, картриджів, моніторів, системних блоків, ліцензійного програмного забезпечення WinPro 8 OLP, програмного забезпечення MICROSOFT Office Home and Business2012, ліцензійне програмне забезпечення Avire Antivir Professional, та вимагає прийняття рішення про зобов'язання відповідача виконати обов'язок із передачі переліченого майна на свою користь, а також сплатити неустойку за прострочення строку повернення майна, що перебувало у відповідача на зберіганні.

В судове засідання представники сторін не з'явилися.

Сторони про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та враховуючи, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без участі представників сторін.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, суд

ВСТАНОВИВ

08.10.2014 року позивачем та відповідачем укладено договір відповідального зберігання, згідно якого:

· Позивач передав відповідачу у відповідальне зберігання акумулятори електричні, картриджі, монітори, системні блоки, ліцензійне програмне забезпечення WinPro 8 OLP, програмне забезпечення MICROSOFT Office Home and Business2012, ліцензійне програмне забезпечення Avire Antivir Professional на суму 82292,98 гривень, а відповідач прийняв на себе зобов'язання прийняти на зберігання, зобов'язується зберігати та повернути перелічене майно, перелік майна є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. договору);

· Відповідач зобов'язаний повернути позивачу надане у зберігання майно протягом 2-х робочих днів з моменту письмової або засобами зв'язку вимоги позивача (п. 2.1.4. договору);

· У разі не повернення майна за вимогою власника у 2-ий строк або припинення строку договору, зберігач зобов'язаний повернути майно власнику, а у разі неповернення відшкодувати власнику повну вартість переданого майна протягом 10 календарних днів (п. 4.3. договору);

· У разі неповернення майна власнику за першою вимогою, або припинення строку договору зберігач буде виплачувати власнику неустойку у розмірі 0,5% від вартості майна за кожен день затримки (п. 4.3. договору).

· Договір діє з моменту його підписання протягом всього строку зберігання та діє до 31.12.2014 року (п. 6.1. договору).

До договору сторонами складено Перелік майна, із визначенням його повного найменування, вартості та кількості.

На підтвердження факту передачі майна на зберігання сторонами складено акт приймання-передачі, що є додатком № б/н до договору від 08.10.2014 року.

Листом від 26.12.2014 року № 03-1192-21 позивач повідомив відповідача про свою вимогу повернення спірного майна до 31.12.2014 року, у зв'язку із закінченням строку дії договору.

У зв'язку із невиконанням вимоги позивача, останній 16.03.2015 року направив на адресу відповідача претензію № 09-227-11 від 16.03.2015 року із вимогою про повернення майна, що перебувало на зберіганні та сплатити на користь позивача неустойку у розмірі 30448,40 гривень.

28.05.2015 року на адресу позивача надійшов лист відповідача, за змістом якого останній повідомив про неможливість повернути майно, що було передано на зберігання та про неможливість проведення грошової компенсації вартості такого майна через скрутний фінансовий стан.

У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань із повернення майна, що перебувало на зберіганні, позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом та вимагає примусити відповідача до виконання зобов'язань за договором про відповідальне зберігання від 08.10.1014 року, а саме зобов'язати його повернути зазначене майно та сплатити неустойку у зв'язку із простроченням строку повернення майна позивачу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги до відповідача такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За змістом ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до ст. 953 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

В матеріалах справи наявна вимога позивача датована 26.12.2014 року про повернення майна у строк до 31.12.2014 року але доказів на підтвердження надіслання такої вимоги на адресу відповідача позивачем не надано.

Водночас за змістом п. 6.1. договору строк його дії спливає 31.12.2014 року, що в контексті наведених вище положень Цивільного кодексу України дає суду підстави дійти висновку про виникнення у відповідача обов'язку повернути майно, що перебувало на зберіганні у строк не пізніше ніж до 31.12.2014 року, отже відсутність доказів пред'явлення позивачем вимоги, що за даними позивача мала місце до спливу строку дії договору, на висновки суду про виникнення у відповідача обов'язку з повернення майна не впливає.

Отже починаючи з 01.01.2015 року відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання щодо повернення майна, що перебувало у нього на зберіганні, а, отже, позовні вимоги в частині примусу відповідача до виконання обов'язку в натурі та зобов'язання його повернути спірне майно, є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 74475,15 гривень, нарахованої за період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесена, у т.ч. неустойка (ч.1 ст.230 ГК України).

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже неустойка, що передбачена п. 4.3. договору за своєю правовою природою відповідає ознакам пені та нарахована за період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року, що вбачається судом в цілому правомірним.

При цьому, суд вважає, що нарахована позивачем сума пені є надто великою та підлягає зменшенню з ініціативи суду.

Так, згідно п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вказана норма кореспондується із загальними нормами, які визначають підстави для такого зменшення.

Так, відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Окрім того, згідно ч.2 цієї норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, відповідно до чч. 2,3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи вартість майна, що було передано на відповідальне зберігання становить 82292, 98 гривень, при цьому сума нарахованої та стягуваної позивачем неустойки становить 74475,15 гривень, що майже дорівнює вартості спірного майна, що на переконання суду є завищеною сумою неустойки, що в контексті розглядуваної справи, змісту порушеного права позивача та ступеня вини відповідача, у разі її стягнення призведе до несправедливого порушення балансу між змістом та ступенем порушення права позивача та допустимою, адекватною мірою відповідальності, що може бути покладена на відповідача за розглядуваних обставин.

Наведене зумовлює висновки суду про застосування процедури зменшення судом суми нарахованої неустойки та стягнення її у розмірі 37237,56 гривень.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку - повернути майно) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Керуючись принципом розумності, встановленим ст. 3 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність встановлення 30-денного строку з моменту набрання рішенням законної сили для повернення відповідачем майна за договором відповідального зберігання від 08.10.2014 року.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у повному обсязі, адже спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (87500, АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) протягом 30-денного строку з моменту набрання рішенням законної сили повернути Жовтневій районній адміністрації Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, Донецька область, вул. Митрополитська, 39, ЄДРПОУ 04053217) системний блок Delux 400W/AMDFM2 x2- 4000/4Gb/500Gb/клавіатура+миша у кількості 1шт., за ціною 4301,02 гривень, системний блок Delux 400W/AMDFM2 x2- 4000/4Gb/500Gb/клавіатура+миша+ Windows7 у кількості 3шт., за ціною 6899,66 гривень, загальною вартістю 20698,98 гривень, монітор «19» PHILIPS 196V3LAB5/011366x768 5мс250 у кількості 3шт., за ціною 1532,66 гривень, загальною вартістю 4597,98 гривень, EP-27 картридж Canon LBP-3200/MF5630/5650/3110 3500стр. у кількості 3шт, за ціною 780,00 гривень, загальною вартістю 2340,00 гривень, FX-10 картридж CanonMF-4018/4120/4140/4150/4270/FAXL-100/120 у кількості 3шт, за ціною 1071,00 гривень, загальною вартістю 3213,00 гривень, EP-703(Q2612A) картридж Canon, LBP-2900/3000, HP-1010/1015/1020/1022/3020 3015 2000 стр. у кількості 3шт., за ціною 929,00 гривень, загальною вартість 2787,00 гривень, акумулятор 12 В 7,2 Ah у кількості 6шт., за ціною 185,00 гривень, загальною вартістю 1110,00 гривень, ПО WinPro 8OLPNLGovLegalizationGetGenuinewCOAPromo у кількості 19шт, за ціною 1430,00 гривень, загальною вартістю 27170,00 гривень, ПО MICROSOFT Office Home and Business 2010 32-bit/x64 Russian CFF DVD у кількості 5шт., за ціною 1735,00 гривень, загальною вартістю 8675,00 гривень, ліцензійне ПО AviraAntivirProfessional (лицензия на один год) у кількості 40 комплектів, за ціною 185,00 гривень, загальною вартістю 7400,00 гривень, переданого за договором відповідального зберігання від 08.10.2014 року.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (87500, АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) на користь Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради (87500, м. Маріуполь, Донецька область, вул. Митрополитська, 39, ЄДРПОУ 04053217) неустойку у розмірі 37237,56 гривень та судовий збір у розмірі 3135,36 гривень.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 08.09.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 09.09.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник