Рішення

від 03.09.2015 по справі 910/17156/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2015Справа №910/17156/15

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛЮБ»

про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 517 388,10 євро

Представники:

від Позивача: Позднякова В.І. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Банк Камбіо» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛЮБ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 517 388,10 євро.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 12.10.2010 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛЮБ» (Позичальник) було укладено Кредитний договір №104/1-2010/978, відповідно до умов якого Банк, у разі відсутності обмежень, передбачених п.3.2.3 Договору, надає Позичальнику кредит у сумі 400 000 євро на поповнення обігових коштів зі сплатою за користування кредитом 16,0% річних зі строком повернення до 11.10.2011 року. Як зазначає Позивач, він належним чином виконав умови Кредитного договору, надавши кредит на суму в розмірі 400 000 євро, проте Відповідач в порушення умов вказаного Договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань. Станом на 01.06.2015 року у Відповідача наявна заборгованість за Кредитним договором в розмірі 517 388,10 євро, що еквівалентно 1 865 855 грн. 26 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 400 000 євро, що еквівалентно 9 173 659 грн. 20 коп.; прострочена заборгованість по сплаті процентів - 47 144,38 євро, що еквівалентно 1 081 216 грн. 19 коп.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 62 876,64 євро, що еквівалентно 1 442 022 грн. 17 коп.; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 7 367,08 євро, що еквівалентно 168 957 грн. 70 коп. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛЮБ» заборгованість у розмірі 517 388,10 євро, що еквівалентно 1 865 855 грн. 26 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.07.2015 р. порушено провадження у справі № 910/17156/15, судове засідання призначено на 22.07.2015 р.

06.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить Суд вжити заходів забезпечення позову, наклавши арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛЮБ" ( 01033 м. Київ, вул. Короленківська, б. 4 (ЄДРПОУ 35982130), які обліковуються на відкритих ним рахунках у банківських установах, у межах суми 517 388.10 Євро (П'ятсот сімнадцять тисяч триста вісімдесят вісім Євро 10 євроцентів), що еквівалентно 11 865 855.26 грн, на нерухоме майно та на автотранспортні засоби.

20.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 07.07.2015 року.

22.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла телеграма, в якій просить Суд відкласти розгляд справи, у зв'язку із неможливістю уповноваженого представника бути присутнім в судовому засіданні.

22.07.2015 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 07.07.2015 року не виконав.

Суд приймає до розгляду заяву Позивача про вжиття заходів забезпечення позову. Також, Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості в розмірі 517 388,10 євро.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.2015 року відкладено розгляд справи на 03.09.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі, клопотанням про відкладення розгляду справи.

23.07.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло Клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

31.08.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про заборгованість Відповідача станом на 01.06.2015 р., яке Судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 03 вересня 2015 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив Суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням довідки про заборгованість від 31.08.2015 року. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 31.07.2015 р. уповноваженій особі Відповідача ухвали суду від 22.07.2015 р., вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 03 вересня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

12.10.2010 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛЮБ» (Позичальник) було укладено Кредитний договір №104/1-2010/978, відповідно до умов якого Банк, у разі відсутності обмежень, передбачених п.3.2.3 Договору, надає Позичальнику кредит у сумі 400 000 євро на поповнення обігових коштів зі сплатою за користування кредитом 16,0% річних зі строком повернення до 11.10.2011 року.

Відповідно до п. 1.3 Договору кредит Позичальнику надається повністю або частково в межах суми, зазначеної в п.1.1 Договору, на підставі письмової заяви Позичальника та за умови належного виконання Позичальником своїх зобов»язань згідно з Договором.

Згідно з п.2.1 Договору Банк відкриває рахунок №20626063101040 в євро для обліку кредиту та рахунок №20682063101040 в євро для обліку нарахованих та сплачених процентів.

У разі відсутності обмежень, встановлених п.3.2.3 Договору, Банк надає Позичальнику кредит шляхом перерахування коштів на поточний рахунок. Проценти за користування кредитом нараховуються Банком у валюті кредиту на фактично отриману Позичальником суму кредиту за фактичний строк користування ним, з дня видачі кредиту по день повернення кредиту. Кількість днів для розрахунку процентів визначається за методом факт/360 (фактична кількість днів в місяці, а у році умовно - 360 днів). Нарахування процентів здійснюється щомісячно за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число включно поточного місяця та в день повернення кредиту. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту. ( п.2.2 Договору)

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що за несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов»язання за кожен день прострочки платежу.

У п.5.6 Договору зазначено, що Договір вступає в силу з дня його підписання і діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов»язань.

Сторонами неодноразово укладались Додаткові угоди до Кредитного договору №104/1-2010/978 від 12.10.2010 року. Так, Додатковою угодою від 27.12.2012 року до Кредитного договору №104/1-2010/978 від 12.10.2010 року Сторони домовились про зміну з 01.01.2013 року процентної ставки на рівні 3,0% річних. Додатковою угодою від 25.12.2013 року до Кредитного договору №104/1-2010/978 від 12.10.2010 року п.1.2 викладено в наступній редакції: «Строк повернення кредиту - 12 грудня 2014 року включно».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що він належним чином виконав умови Кредитного договору, надавши кредит на суму в розмірі 400 000 євро, проте Відповідач в порушення умов вказаного Договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань. Станом на 01.06.2015 року у Відповідача наявна заборгованість за Кредитним договором в розмірі 517 388,10 євро, що еквівалентно 1 865 855 грн. 26 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 400 000 євро, що еквівалентно 9 173 659 грн. 20 коп.; прострочена заборгованість по сплаті процентів - 47 144,38 євро, що еквівалентно 1 081 216 грн. 19 коп.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 62 876,64 євро, що еквівалентно 1 442 022 грн. 17 коп.; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 7 367,08 євро, що еквівалентно 168 957 грн. 70 коп. Таким чином, Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛЮБ» заборгованість у розмірі 517 388,10 євро, що еквівалентно 1 865 855 грн. 26 коп.

15.01.2015 року Позивачем була надіслана вимога за вих. №№22/99, 22/100 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛЮБ» про сплату заборгованості за кредитним договором в розмірі 442 111,09 євро, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень від 16.01.2015 р. та фіскальним чеком від 16.01.2015 р., проте залишена без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Кредитного договору №104/1-2010/978 від 12.10.2010 року та додаткових угод до нього між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Кредитного договору №104/1-2010/978 від 12.10.2010 року Позивачем було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛЮБ» грошові кошти в розмірі 400 000 євро, що підтверджується виписками по особовому рахунку Відповідача за період з 12.10.2010 р. по 01.06.2015 р.

Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛЮБ» Публічному акціонерному товариству «Банк Камбіо» грошових коштів за Кредитним договором №104/1-2010/978 від 12.10.2010 року в строк до 12.12.2014 року включно та не надано доказів сплати процентів за користування такими кредитними коштами.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Кредитного договору №104/1-2010/978 від 12.10.2010 року, не здійснив повернення грошових коштів в розмірі 400 000 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.06.2015 року еквівалентно 9 173 659 грн. 20 коп. та не сплатив проценти за користування такими кредитними коштами, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛЮБ» 400 000 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.06.2015 року еквівалентно 9 173 659 грн. 20 коп. - суми заборгованості за кредитом та 47 144,38 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.06.2015 року еквівалентно 1 081 216 грн. 19 коп. - суми заборгованості за процентами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за несвоєчасне повернення кредиту за загальний період прострочення з 13.12.2014 р. по 31.05.2015 р. в розмірі 1 227 682 грн. 68 коп. та пеню за несвоєчасну сплату процентів за загальний період прострочення з 01.12.2014 р. по 31.05.2015 р. в розмірі 173 135 грн. 13 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що за несвоєчасне повернення кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов»язання за кожен день прострочки платежу.

Крім того, Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Відповідно до частини 2 статті 343 господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2014 року по справі №909/660/14.

Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня за несвоєчасне повернення кредиту за загальний період прострочення з 13.12.2014 р. по 31.05.2015 р. в розмірі 1 227 682 грн. 68 коп. та пеня за несвоєчасну сплату процентів за загальний період прострочення з 01.12.2014 р. по 31.05.2015 р. в розмірі 173 135 грн. 13 коп.

Таким чином, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛЮБ» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» підлягає 400 000 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.06.2015 року еквівалентно 9 173 659 грн. 20 коп. - сума заборгованості за кредитом, 47 144,38 євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.06.2015 року еквівалентно 1 081 216 грн. 19 коп. - сума заборгованості за процентами, 1 227 682 грн. 68 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 173 135 грн. 13 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів

Судовий збір за позовом у відповідності до п. 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", підлягає стягненню в доход Державного бюджету України, оскільки Позивач звільнений від його сплати на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛЮБ» (01033, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОРОЛЕНКІВСЬКА, будинок 4, Ідентифікаційний код юридичної особи 35982130) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ/СТАНІСЛАВСЬКОГО, будинок 3/1, Ідентифікаційний код юридичної особи 26549700) заборгованість за кредитом в розмірі 400 000 (чотириста тисяч) євро, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.06.2015 року еквівалентно 9 173 659 (дев'ять мільйонів сто сімдесят три тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 20 (двадцять) коп., заборгованість за процентами в розмірі 47 144 (сорок сім тисяч сто сорок чотири) євро 38 (тридцять вісім) євроцентів, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.06.2015 року еквівалентно 1 081 216 (один мільйон вісімдесят одна тисяча двісті шістнадцять) грн. 19 (дев'ятнадцять) коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 227 682 (один мільйон двісті двадцять сім тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 68 (шістдесят вісім) коп. пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 173 135 (сто сімдесят три тисячі сто тридцять п'ять) грн. 13 (тринадцять) коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛЮБ» (01033, м.Київ, ВУЛИЦЯ КОРОЛЕНКІВСЬКА, будинок 4, Ідентифікаційний код юридичної особи 35982130) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 04 вересня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин