Рішення

від 08.09.2015 по справі 5011-5/15279-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.09.2015Справа №5011-5/15279-2012

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., при секретарі судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 5011-5/15279-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елеватортрейд», м. Київ,

до дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд», м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлюкс-Буд», м. Київ,

про розірвання договору та повернення майна,

за участю представників:

позивача - не з'явилися;

відповідача - Вареник В.В. (довіреність від 10.03.2015 № 10-2015_Legal);

третьої особи - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеватортрейд» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про:

- розірвання договору від 28.05.2012 купівлі-продажу майнового комплексу 2 (далі - Договір);

- зобов'язання дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «Сантрейд» (далі - Підприємство) повернути Товариству майновий комплекс 2 загальною площею 8 539,5 кв.м. за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, с. Демківське, вул. Привокзальна, 2 (далі - майновий комплекс; майновий комплекс 2).

Разом з позовною заявою позивачем було подано до суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій Товариство просило:

- накласти арешт на майновий комплекс та заборонити державним реєстраторам комунального підприємства «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації»:

- вчиняти будь-які дії, передбачені «Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, які можуть призвести до реєстрації в державному реєстрі прав власності за будь-якими третіми особами права власності на об'єкт нерухомості майновий комплекс;

- вчиняти будь-які інші дії, передбачені «Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, які можуть призвести до внесення будь-яких змін до державного реєстру прав власності за будь-якими третіми особами права власності на об'єкт нерухомості майновий комплекс.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2012 заяву про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково, з метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили, накладено арешт на майновий комплекс.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2013 (колегія суддів у складі: Ломака В.С. - головуючий, судді Босий В.П. та Цюкало Ю.В) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 (колегія суддів у складі: суддя Тищенко А.І. - головуючий, судді Михальська Ю.Б. та Отрюх Б.В.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2013 - без змін.

29.04.2015 товариство з обмеженою відповідальністю «Укрлюкс-Буд» (далі - ТОВ «Укрлюкс-Буд») подало суду заяву від 16.04.2015 № 16-04/15-2 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2012 зі справи № 5011-5/15279-2012.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 05.05.2015 у зв'язку з відпусткою судді Цюкало Ю.В. вказану заяву було передано на розгляд колегії суддів у складі: В.С. Ломака (головуючий); В.П. Босий; М.Є. Літвінова.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2015 було відкладено розгляд заяви ТОВ «Укрлюкс-Буд» про скасування заходів до забезпечення позову до повернення матеріалів справи № 5011-5/15279-2012 на адресу Господарського суду міста Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2015 (колегія суддів у складі: суддя Дерепа В.І. - головуючий, судді Бондар С.В. (доповідач) і Кривда Д.С.) касаційну скаргу Товариства задоволено; рішення першої та постанову апеляційної інстанцій з даної справи скасовано; справу № 5011-5/15279-2012 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

За результатами повторного автоматичного розподілу справу № 5011-5/15279-2012 передано судді Курдельчуку І.Д. для розгляду.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва Стасюка С.В. від 25.06.2015 заяву ТОВ «Укрлюкс-Буд» про скасування заходів до забезпечення позову було передано судді Курдельчуку І.Д.

26.06.2015 Товариство подало суду клопотання про залишення заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 02.11.2012, в силі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2015 прийнято справу № 5011-5/15279-2012 до свого провадження та призначено розгляд на 21.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 призначено розгляд заяви ТОВ «Укрлюкс-Буд» від 16.04.2015 № 16-04/15-2 та клопотання Товариства від 26.06.2015 № б/н на 21.07.2015.

20.07.2015 позивач подав суду клопотання про перенесення судового засідання, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2015 розгляд справи було відкладено на 06.08.2015, у зв'язку з неявкою представників позивача та третьої особи.

06.08.2015 відповідач подав суду клопотання про перенесення судового засідання, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноваженого представника.

Представником позивача у судовому засіданні 06.08.2015 було подано клопотання про продовження строку розгляду спору.

Суд визнав клопотання обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 розгляд справи було відкладено на 18.08.2015; продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

18.08.2015 позивач подав суду клопотання про перенесення судового засідання, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2015 розгляд справи було відкладено на 08.09.2015, у зв'язку з неявкою представників позивача та третьої особи.

08.09.2015 позивач подав суду клопотання про перенесення судового засідання, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про відкладення, виходячи з такого.

Клопотання мотивоване тим, що повноважний представник Товариства буде приймати участь у судовому засіданні зі справи № 597/332/15-ц, яке призначено Апеляційним судом Тернопільської області на 08.09.2015 о 10:00год.

Разом з тим, з доданих до клопотання документів, вбачається, що Товариство не є учасником цивільної справи № 597/332/15-ц.

Крім того, Відповідно до статті 4 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі статтею 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до частини першої статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Згідно з частинами першою - третьою статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, стаття 28 ГПК України не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичної особи в суді.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

Отже, третє відкладення судового розгляду за клопотанням позивача в даній справі є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.09.2015 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 08.09.2015 не з'явилися, вимоги ухвал суду не виконали; про причини неявки третя особа суд не повідомила.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 08.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

28.05.2012 Товариством (продавець) та Підприємством (покупець) було укладено Договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Орловською О.Е. та зареєстрований в реєстрі за № 3018, за умовами якого:

- Товариство передає, а Підприємство приймає у власність, на умовах та за ціною, визначених Договором майновий комплекс 2, який знаходиться за адресою: Вінницька область, Тростянецький район, село Демківське, вул. Привокзальна, 2 (пункт 1.1 Договору);

- вказаний комплекс належить продавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ № 456437, виданого Виконавчим комітетом Олександрівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області 21.05.2012 на підставі рішення Виконавчого комітету Олександрівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області від 17.05.2012 № 25; право власності зареєстровано БТІ 21.05.2012, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 21.05.2012 № 34203914, номер запису: 38 в книзі ЮН1, реєстраційний номер об'єкту РПВН: 2128348; відчужуваний майновий комплекс загальною площею 8 539,5 кв.м. та вартістю визначеною за згодою сторін 1 928 729 грн. (пункту 1.2 Договору);

- майновий комплекс 2 знаходиться на земельних ділянках: площею 2,4967 га, кадастровий номер 0524180300:01:001:0002; площею 0,3978 га, кадастровий номер 0524180303:04:001:0001; площею 0,0634 га, кадастровий номер 0524180303:04:001:0002 (пункт 1.4 Договору);

- у зв'язку з тим, що покупець не належить до осіб , які у відповідності до частини першої статті 82 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, то у відповідності до частини п'ятої статті 120 ЗК України до покупця переходить право користування вищевказаними земельними ділянками на умовах оренди (пункт 1.5 Договору);

- на покупця покладаються обов'язки відповідно до Договору, зокрема: сплачувати продавцю платежі, пов'язані із використанням покупцем земельних ділянок, на яких розташований майновий комплекс 2 (підпункт «г» пункту 4.1 Договору);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації і діє до повного та належного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань та гарантій за Договором (пункт 10.3 Договору).

Земельні ділянки, на яких знаходиться майновий комплекс, належать позивачеві на підставі таких документів: Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 225332, складеного 18.10.2012 відділом Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 052410002000004; Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 225334, складеного 18.10.2012 відділом Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 052410002000005; Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 225333, складеного 18.10.2012 відділом Держкомзему у Тростянецькому районі Вінницької області та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 052410002000006.

Разом з тим, 31.10.2012 ВАТ «Тростянецьке ХПП» (боржник) уклало з ТОВ «Укрлюкс-Буд» (кредитор) договір № 31-10/12-1 про припинення зобов'язання переданням відступного, за умовами якого право власності на спірний у даній справі цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: с. Демківка, вул. Привокзальна, 2, набула третя особа.

Відповідно до Витягу про державну реєстрацію прав від 31.10.2012 № 36071670, виданого БТІ право власності на майновий комплекс 2 зареєстровано за ТОВ «Укрлюкс-Буд».

Учасники процесу під час нового розгляду не подали суду доказів скасування вказаної реєстрації або перереєстрації на іншу особу.

Підставами для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів зі справи стало те, що:

- при розгляді справи судами не надано належної оцінки умовам пункту 1.5 та підпункту «г» пункту 4.1 Договору, які стосуються прав та обов'язків відповідача щодо використання земельних ділянок;

- матеріали справи не містять доказів того, що відповідачем були здійснені платежі за використання земельних ділянок на підставі відповідного договору, укладання якого передбачено умовами Договору;

- при здійсненні провадження у даній справі, судами попередніх інстанцій не надавалась (про що зазначено в мотивувальних частинах рішень) оцінка Договору, яка на думку судової колегії, з урахуванням конкретних обставин даної справи, повинна була бути надана.

Вищий господарський суд України встановив, що при новому розгляді справи суду необхідно:

- обговорити питання про зупинення провадження у даній справі до перегляду Вищим адміністративним судом України справи за позовом відкритого акціонерного товариства «Тростянецьке хлібоприймальне підприємство» (далі - ВАТ «Тростянецьке хлібоприймальне підприємство») до відділу Державної виконавчої служби Тростянецького районного управління юстиції Вінницької області (далі - ВДВС), Державного реєстратора комунального підприємства «Тростянецьке міжрайонне бюро технічної інвентаризації» (далі - БТІ), за участю третіх осіб - товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна корпорація «РегВін-Інвест» (далі - ТОВ «ТК «РегВін-Інвест»), відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ВАТ «Універсал Банк»), приватного підприємства «РегВін-Агропродукт» (ПП «РегВін-Агропродукт»), про визнання протиправними дій державного виконавця та державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності на майновий комплекс;

- дати належну оцінку Договору, який укладений сторонами у справі, з урахуванням умов передбачених пунктом 1.5 та підпунктом «г» пункту 4.2 Договору.

Відповідно до частини першої статті 111 12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У новому розгляді справи Господарським судом міста Києва встановлено таке.

Щодо питання зупинення провадження у даній справі до перегляду Вищим адміністративним судом України справи за позовом ВАТ «Тростянецьке хлібоприймальне підприємство» до ВДВС, БТІ, за участю третіх осіб - ТОВ «ТК «РегВін-Інвест», ВАТ «Універсал Банк», ПП «РегВін-Агропродукт», про визнання протиправними дій державного виконавця та державного реєстратора, скасування державної реєстрації права власності на майновий комплекс, то слід зазначити таке.

Господарським судом міста Києва в порядку підготовки до судового розгляду була роздрукована з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014 зі справи № Н/800/84/13, відповідно до якої касаційна інстанція ухвалила заяву ВАТ «Тростянецьке хлібоприймальне підприємство» про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.11.2008 залишити без задоволення.

Вказана ухвала набрала законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

У свою чергу, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2008 касаційні скарги БТІ, ТОВ «ТК «РегВін-Інвест», ПП «РегВін-агропродукт», ВАТ «Універсал Банк» задоволено частково; постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 03.08.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2008 скасовано, а провадження у справі закрито; роз'яснено позивачу його право на звернення до суду з позовом на загальних підставах в порядку господарського судочинства.

Таким чином, підстав для зупинення провадження у даній справі станом на день судового розгляду немає.

Позивач заявив позовну заяву про розірвання Договору, обґрунтовуючи вимоги, таким:

- відповідно до пункту 1.4 Договору майновий комплекс 2 знаходиться на земельних ділянках: площею 2,4967 га, кадастровий номер 0524180300:01:001:0002; площею 0,3978 га, кадастровий номер 0524180303:04:001:0001; площею 0,0634 га, кадастровий номер 0524180303:04:001:0002, які належать Товариству;

- пунктом 1.5 Договору було передбачено, що у зв'язку з тим, що покупець (відповідач) не належить до осіб, які у відповідності до частини першої статті 82 ЗК України можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності, то у відповідності до частини п'ятої статті 120 ЗК України, до покупця переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований майновий комплекс , на умовах оренди;

- оскільки відповідач не уклав з позивачем договору оренди зазначених земельних ділянок, що на думку позивача, було істотною умовою Договору купівлі-продажу майнового комплексу, він вирішив звернутись з даним позовом до суду та в порядку статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вимагати його розірвання та повернення на підставі статті 1212 ЦК України спірного майна від Підприємства.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна.

Статтею 611 ЦК України також встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною другою статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивач вважає, що істотним порушенням умов Договору є те, що сторонами не було укладено договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться майновий комплекс.

Судом досліджено умови Договору та встановлено відсутність чітко визначеної умови, відповідно до якої сторони погодили в майбутньому (після укладення Договору) обов'язок укласти договір оренди земельної ділянки.

Слід зазначити, що пункт 1.5 Договору містить вказівку на те, що до покупця переходить право користування земельними ділянками на умовах оренди, а не обов'язок Підприємства укласти договір оренди з Товариством.

Що ж до підпункту «г» пункту 4.1 Договору, то слід зазначити, що у даному підпункті міститься вказівка на те, що покупець зобов'язаний сплачувати продавцю платежі, пов'язані з використанням Підприємством земельних ділянок, на яких розташований майновий комплекс, а не обов'язок останнього укласти договір оренди.

Позивач не звертався до відповідача з вимогами виконання вказаного підпункту та сплати платежів, пов'язаних з використанням Підприємством земельних ділянок; доказів протилежного суду не подано.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частин першої - восьмої статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Товариство не подало жодного документального підтвердження того, що ним було надіслано пропозиції щодо укладення договору оренди, проект вказаного правочину, а Підприємство не узгодило проект, запропонований позивачем, в порядку статті 181 ГК України.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази виконання пункту 10.3 Договору, тобто сторони не подали доказів державної реєстрації вказаного правочину.

Господарським судом міста Києва неодноразово було зобов'язано сторін подати суду письмові пояснення з документальним підтвердженням викладених обставин на виконання вказівок касаційної інстанції.

Учасники процесу вимоги ухвал суд не виконали, письмові пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 18.06.2015 зі справи № 5011-5/15279-2012 не подали.

Відповідно до частини першої статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Позивач документально не підтвердив підстав для розірвання Договору та істотного порушення умов Договору відповідачем.

З огляду на викладене позовні вимоги з розірвання Договору є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У свою чергу, позовні вимоги про повернення майнового комплексу, не підлягають задоволенню, так як є похідними від вимог про розірвання Договору.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Позивач не подав суду належних та допустимих доказів (у розумінні статі 32 ГПК України) наявності обставин та підстав для розірвання Договору та повернення майнового комплексу не підтвердив.

З огляду на наведене у позові слід відмовити.

Що ж до заходів до забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 02.11.2012, то слід зазначити таке.

Статтею 68 ГПК України передбачено, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Відповідно до пункту 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК України), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК України).

У пункті 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» зазначено, що, враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, то суд вважає за необхідне скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2012 у даній справі.

Керуючись статтями 43, 49, 68, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2012 у справі № 5011-5/15279-2012.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 15.09.2015.

Суддя І.Д. Курдельчук