Рішення

від 03.08.2015 по справі 910/12318/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2015Справа №910/12318/14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» доТовариства з обмеженою відповідальністю «СТ-Дент» простягнення 235 134,30 Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача:Закуренко Т.М. дов. №2806-К-О від 13.07.2015 р. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "АКЦЕНТ-БАНК" (надалі - «Банк»)звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ-ДЕНТ" (надалі - «Товариство») про стягнення з останнього заборгованості за Договором оренди приміщення від 01.11.2009 у розмірі 199 638,28 грн.,

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору оренди приміщень від 01.11.2009 р. позивач передав у строкове платне користування приміщення загальною площею 101,5 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 39/41, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 177 916,69 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 784,64 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, 3 815,53 грн. - 3 % річних, 10 121,42 грн. - інфляційних витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 (суддя Капцова Т.П.) порушено провадження у справі №910/12318/14 та призначено до розгляду на 21.07.2014.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва №04-23/555 від 17.07.2014 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/12318/14, у зв'язку з тривалим лікарняним судді Капцової Т.П.

В результаті повторного автоматичного розподілу вказаної справи, остання 18.07.2014 була передана для розгляду судді Митрохіній А.В.

16.07.2014 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просили суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 235 134,30 грн., з яких 203 607,12 грн. - заборгованість з орендної плати, 8 311,09 грн. - пені, 4 646,07 грн. - 3% річних та 18 570,02 грн. - інфляційних витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 справу №910/12318/14 прийнято до провадження суддею Митрохіною А.В. та призначено до розгляду на 06.08.2014.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 справу було передано в провадження судді Якименку М.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 суддя Якименко М.М. прийняв справу №910/12318/14 до свого провадження та призначив судове засідання на 08.09.2014.

У зв'язку з поверненням судді Митрохіної А.В. з лікарняного, розпорядженням заступника Голови Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 справу 910/12318/14 було передано для розгляду судді Митрохіній А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2014 суддя Митрохіна А.В. прийняла справу №910/12318/14 до свого провадження та призначив судове засідання на 08.09.2014.

У судових засіданнях 08.09.2014, 22.09.2014 та 15.10.2015 у справі №910/12318/14 оголошувались перерви до 22.09.2014, 15.10.2015 та 22.10.2015 відповідно.

Наказом Голови Господарського суду міста Києва №415-К від 16.10.2014 у зв'язку з укладенням шлюбу та зміною прізвища, судді Митрохіній А.В. було змінено запис у трудовій книжці про прізвище на Яковенко.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 зупинено провадження у справі №910/12318/14 до вирішення Господарським судом міста Києва справи №910/21246/14 про визнання Договору оренди №б/н від 01.11.2009 недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2015 поновлено провадження у справі №910/12318/15 та призначено справу до розгляду на 22.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 03.08.2015р.

Дослідивши в судовому засіданні, подану позивачем заяву, суд задовольняє її з наступних підстав.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду.

Отже, оскільки збільшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві, прийняте господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 235 134,30 грн., з яких 203 607,12 грн. - заборгованість з орендної плати, 8 311,09 грн. - пені, 4 646,07 грн. - 3% річних та 18 570,02 грн. - інфляційних витрат.

В судове засідання 03.08.2015 представник позивача з'явився, надав пояснення по справі, відповідно до яких просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач, повідомлений про час і місце судового розгляду належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду, своїх повноважних представників в судове засідання не направив, вимог ухвал суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містяться на сайті https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2009 р. між Банком (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір оренди приміщення (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених Договором, орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (оренду) частину приміщення, визначене у Договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності, яка належить орендодавцю на праві власності.

Згідно п. 1.2 Договору частина приміщення, яка передається в оренду за Договором (надалі іменується «приміщення»), знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 39/41 загальною площею 696,95 м.кв. в користування орендареві передається приміщення площею 101,5 кв.м.

Відповідно до п. 2.2 Договору орендна плата підлягає сплаті до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, із розрахунку 100 грн. за 1 кв.м., в т.ч. ПДВ -16,67 грн. за перший місяць оренди. До орендної плати не включені комунальні платежі, послуги за телефон та інтернет і оплачуються згідно пред'явлених орендодавцем рахунків щомісяця. Послуги охорони та прибиральниці також не включені до орендної плати. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (індексація).

Згідно з п. 2.3 Договору компенсація орендарем орендодавцю плати на обслуговування приміщення здійснюється за фактично отримані послуги (тобто з дати підписання акту здачі-приймання орендованого приміщення) на підставі рахунків орендодавця у термін 5 днів з моменту отримання цих рахунків орендарем та не входять до орендної плати.

На виконання умов Договору 16.11.2009 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення площею 101,5 м.кв., розміщене за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, 39/41, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення в оренду від 16.11.209 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з орендної плати у розмірі 203 607,12 грн. за період з квітня 2011 року по липень 2014 року.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт здачі-приймання від 16.11.2009 р.) підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за Договором у період з лютого листопада 2009 року по червень 2014 р. За цей період позивачем нараховано до сплати орендну плату у розмірі 642 328,78 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 2.2 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату до 05-го числа, наступного за розрахунковим.

Відповідач частково сплатив орендну плату за період користування приміщенням з листопада 2009 року по березень 2013 р. у розмірі 438 721,66 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 06.07.2014 р. та банківськими виписками з рахунку позивача.

Отже, заборгованість відповідача з орендної плати за період з листопада 2009 року по 06.07.2014 р. становить 203 607,12 грн. (642 328,78 грн. - 438 721,66 грн.), а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Проте, відповідач свого обов'язку у встановлений Договорами строк не виконав у зв'язку із чим 26.11.2013 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №6908 від 26.11.2013 р. з вимогою погасити існуючу заборгованість.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав свого грошового зобов'язання згідно Договорів на момент винесення рішення у справі не виконав, доказів погашення заборгованості у розмірі 203 607,12 грн. відповідачем не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 203 607,12 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Посилання відповідача на те, що Банк не є власником орендованого приміщення спростовується рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2015 у справі №910/21246/14, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі №910/21246/14, відповідно до яких встановлено правомірність володіння орендованим приміщенням Банком.

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, Банк є власником орендованого приміщення, а тому заперечення відповідача є безпідставними.

Таким чином, позовні вимоги Банку про стягнення з Товариства заборгованості з орендної плати у розмірі 203 607,12 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 311,09 грн., інфляційних у розмірі 18 570,02 грн. та 3% річних у розмірі 4 646,07 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, у випадку заборгованості по виплаті орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі 0,1 відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 311,09 грн., інфляційних у розмірі 18 570,02 грн. та 3% річних у розмірі 4 646,07 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Банку заборгованості у розмірі 203 607,12 грн., пені у розмірі 8 311,09 грн., інфляційних у розмірі 18 570,02 грн. та 3% річних у розмірі 4 646,07 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ-Дент" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 14; ідентифікаційний номер 33494936) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Банк" (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, 11; ідентифікаційний код 14360080) заборгованість у розмірі 203 607,12 грн., пеню у розмірі 8 311,09 грн., інфляційних у розмірі 18 570,02 грн., 3% річних у розмірі 4 646,07 грн. та судовий збір у розмірі 4 702,69 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 14.09.2015.

Cуддя А.В.Яковенко