Постанова

від 20.02.2007 по справі 10/1-06 (02-2)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

20 лютого 2007 р.                                                                                  

№ 10/1-06 (02-2) 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

Удовиченко О.С.-головуючого

Панової І.Ю.,

Хандуріна М.І.

розглянувши касаційну скаргу

Державного підприємства

"Тростянецький спиртовий завод"

на постанову

Житомирського  апеляційного господарського суду від

05.10.2006

у справі  господарського суду

№ 10/1-06 (02-2)

Вінницької області

за заявою

СПД ФО ОСОБА_1

до

Державного підприємства

"Тростянецький спиртовий завод"

про

стягнення 19766,85

за

участю представників сторін:

не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

          Ухвалою господарського суду

Вінницької області від 22.06.2006 у справі №10/1-06 (02-2) (суддя: Даценко

М.В.) у прийнятті позовної заяви відмовлено. Позовні матеріали повернуто

позивачу.

Постановою Житомирського

апеляційного господарського суду від 05.10.2006 у справі №10/1-06 (02-2)

(судді: Вечірко І.О.; Зарудяна Л.О.; Ляхевич А.А.) апеляційну скаргу Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу суду Вінницької області

від 22.06.2006 у справі №10/1-06 (02-2) скасовано. Справу №10/1-06 (02-2)

передано на розгляд  до господарського

суду Вінницької області.

Не погоджуючись з постановою  суду апеляційної інстанції , Державне

підприємство "Тростянецький спиртовий завод" звернулось до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати

постанову Житомирського  апеляційного

господарського суду від 05.10.2006.

Касаційна скарга мотивована тим, що

при розгляді апеляційної скарги арбітражного керуючого ОСОБА_1 не врахована та

обставина, що позовна заява подана саме від арбітражного керуючого а не від

фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності. 

Колегія суддів Вищого

господарського суду України 

,переглянувши у касаційному порядку 

ухвалу  місцевого господарського

суду та постанову  суду апеляційної

інстанції ,  перевіривши застосування

судами першої та  апеляційної інстанції

норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга  не підлягає 

задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено  господарським судом , подано позовну заяву

про стягнення з Державного підприємства " Тростянецький спиртовий

завод" на користь арбітражного керуючого ОСОБА_1 суму заборгованості у

розмірі 19766,85 грн. 

Ухвалою від 22.06.2006р.

господарський суд відмовив  у прийнятті

позовної заяви на підставі п.1 ст. 62 ГПК України. В своїй ухвалі від

22.06.2006р. місцевий господарський суд послався на те, що позовна заява не

підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки ухвалою

господарського суду Вінницької області від 07.10.2005р. у справі №10/67-05

затверджено мирову угоду, укладену між боржником ДП "Тростянецький

спиртовий завод" та кредиторами, провадження у справі №10/67-05 припинено

та припинено повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна) ОСОБА_1

Постанова Житомирського

апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2006 у справі № 10/1-06(02-2),

згідно якої  ухвалу господарського суду

Вінницької області від 22.06.2006 скасовано а справу передано на розгляд

господарському суду Вінницької області мотивована тим, що відповідно до частини

1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому

процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації,

зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1 ГПК України

встановлено, що право на звернення до господарського суду мають підприємства,

установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни,

які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в

установленому законом порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності,

за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом

інтересів.

Апеляційним судом досліджено, що

23.04.2002р. Виконавчим комітетом Вінницької міської ради проведено державну

реєстрацію фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

та видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця ВОО

НОМЕР_2.

У відповідності з ч. 1 ст. 3-1

Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом" арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим

санацією, ліквідатором) може бути призначено фізичну особу - суб'єкта

підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну або економічну освіту,

володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і

кредиторів.

Судом апеляційної інстанції

встановлено, що в позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що ухвалою

підготовчого засідання господарського суду Вінницької області від 16.05.2005р.

у справі №10/67-05 про банкрутство Державного підприємства "Тростянецький

спиртовий завод" введено процедуру розпорядження майном боржника та

призначено розпорядником майна - арбітражного керуючого ОСОБА_1 (ліцензія

НОМЕР_3)-

Апеляційний суд вірно зазначив, що

із змісту позовної заяви, також вбачається, що заборгованість ДП

"Тростянецький спиртовий завод" виникла у зв'язку із наданням ОСОБА_1

послуг розпорядника майна на підставі договору від 17.05.2005р., укладеного між

розпорядником майна (арбітражним керуючим) ОСОБА_1 та ДП "Тростянецький

спиртовий завод" в особі виконуючого обов'язки директора Нижника О.О.

Ухвалою господарського суду від 07.10.2005р. затверджено мирову угоду між

боржником - ДП "Тростянецький спиртовий завод" та кредиторами,

припинено провадження у справі №10/67-05 та припинено повноваження арбітражного

керуючого - розпорядника майна ОСОБА_1. В позовній заяві позивач посилався на

те, що ДП "Тростянецький спиртовий завод" не погасив заборгованість

перед арбітражним керуючим ОСОБА_1 за надання послуг відповідно до договору від

17.05.2005р.

Таким чином,  Колегія суддів Вищого господарського суду

України вважає, що суд апеляційної інстанції, 

в силу  вимог ст. 3-1 Закону

України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

, дійшов  правомірного висновку, що  ОСОБА_1, будучи арбітражним керуючим -  суб'єктом підприємницької діяльності,

відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, не може бути позбавлений права на

звернення до господарського суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних

законом інтересів.

Послуги арбітражного керуючого  є видом ліцензійних послуг, які можуть

надаватися суб'єктом підприємницької діяльності в порядку, передбаченому

Законом України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом", факт припинення повноважень арбітражного керуючого (

розпорядника майна) в зв'язку з припиненням провадження у справі про

банкрутство не є підставою для відмови у прийнятті позовної заяви про стягнення

заборгованості з оплати  наданих до

припинення провадження у справі  послуг

арбітражного керуючого в процедурах банкрутства.

З огляду на викладене, висновок

суду апеляційної  інстанції, що місцевий

господарський суд безпідставно відмовив 

у прийнятті позовної заяви, є вірним.

Керуючись статтями 1117,

1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

            Касаційну скаргу Державного

підприємства "Тростянецький спиртовий завод" залишити без

задоволення.

          Постанову Житомирського апеляційного

господарського суду від 05.10.2006 у справі №10/1-06 (02-2) залишити без змін.

Головуючий                                                                           О.С.

Удовиченко

Судді                                                                                            І.Ю.

Панова

                                 М.І. Хандурін