Рішення

від 09.08.2010 по справі 18/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

09.08.10 Справа№ 18/8

За позовом: львівського міського комунального підприємства В«АйсбергВ» , м. Львів, до відповідача:фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Львів, про: стягнення 3' 885,59 грн. Суддя Т. Рим За участю представників: позивача:ОСОБА_2 -представник (дов. №42 від 28.01.2010 р.), відповідача:не з'явився. На розгляд господарського суду Львівської області подано позов львівського міського комунального підприємства В«АйсбергВ» до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про стягнення плати за надані послуги з утримання будинку у розмірі 3' 885,59 грн. Ухвалою від 17.05.2010 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 26.05.2010 р. Рух справи відображено у попередніх ухвалах.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору від 01.01.2006 р. №3306/19 на відшкодування експлуатаційних витрат на утримання будинків і прибудинкових територій та допоміжних приміщень, де знаходяться нежитлові приміщення, не здійснив оплати у повному обсязі за надані послуги. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 3' 615,97 грн.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, яким проти задоволення позову заперечив повністю. Зазначено, що

- договір від 01.01.2006 р. №3306/19 сторонами не укладався, підпис на договорі відповідачу не належить;

- у спірному договорі не зазначено низку його істотних вимог, які є обов'язковими в силу статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а тому такий договір потрібно вважати неукладеним;

- позивач неналежним чином надає передбачені договором послуги.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу від 05.01.2006 р. За цим договором продавець (ОСОБА_3В.) передав, а покупець (ОСОБА_1Р.) прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1. Квартира використовується як нежитлова згідно з рішенням виконкому Львівської міської ради від 04.06.1999 року за №275.

Між сторонами у справі укладено договір від 01.01.2006 р. №3306/19 на відшкодування експлуатаційних витрат, де знаходяться нежитлові приміщення. За умовами цього договору користувач (відповідач у справі), який займає нежитлове приміщення за адресою: вул. Менцинського, 6/19, м. Львів, загальною площею 63,7 м 2 , сплачує експлуатаційні витрати пропорційно займаній площі, а власник (позивач у справі) забезпечує утримання прибудинкової території та технічне обслуговування житлового будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення.

Відповідачу надіслано претензію від 20.10.2009 р., якою позивач вимагав сплати заборгованості за укладеним договором у сумі 3' 230,28 грн. Відповідач не реагував на надіслане позивачем повідомлення.

Позивачем представлено суду копії:

- договорів про надання послуг з вивезення твердих і рідких побутових відходів, за якими позивач замовляв у товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Львів сервіс" надання послуг зі збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів;

- угоди №46 від 01.01.2007 р., яка укладена між позивачем та відділом профілактичної дезінфекції Галицького району м. Львова обласного комунального підприємства профілактичної дезінфекції. За цим договором відділ профілактичної дезінфекції зобов'язався виконати роботи з дератизації;

- договору №12 на виконання робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на внутрішньо будинкових інженерних мережах від 01.01.2008 р., який укладений з львівським комунальним ремонтно-аварійним підприємством. Предметом цього договору є виконання робіт з ліквідації аварій та пошкоджень на внутрішньо будинкових інженерних мережах у житловому фонді: електроосвітлення, каналізації, центрального опалення, гарячого та холодного водопостачання;

- робочих листків штатного робітника львівського міського комунального підприємства "Айсберг", які свідчать про виконання таких видів робіт, як ремонт і засклення вікон та дверей, ремонт стальної покрівлі, ремонт жолобів, ремонт покриття зі сталі, чистка жолобів, за адресою: вул. Менцинського, 6, м. Львів

Ухвалою Львівської міської ради №554 від 28.11.1996 року затверджено методику розрахунку ставки експлуатаційних витрат на утримання нежитлових приміщень в житловому фонді, що є комунальною власністю міста Львова. Житлово-експлуатаційні контори та позивача зобов'язано забезпечити стягнення платежів з орендарів нежитлових приміщень та власників нежитлових приміщень в житловому фонді, що є комунальною власністю міста Львова, в розмірах, визначених цією Методикою.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Стаття 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначила перелік істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг. У той же час договір від 01.01.2006 р. №3306/19 не містить усього переліку таких істотних умов. Відповідно до частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Згідно з частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Таким чином, враховуючи ту обставину, що договір від 01.01.2006 р. №3306/19 не містить усіх необхідних істотних умов, що визначені статтею 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", такий договір потрібно вважати неукладеним.

Проте статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках.

Статтями 20, 21 Закону "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572) визначено, що власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил.

За таких обставин невірним є висновок відповідача про те, що відсутність договірних відносин є підставою для звільнення його від оплати експлуатаційних витрат.

Що стосується заперечень відповідача стосовно неналежного виконання позивачем своїх обов'язків, то такі доводи не обґрунтовані матеріалами справи. Статтею 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено порядок оформлення претензій споживачів до виконавців. Так, у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії. У разі встановлення за результатами аналізу факту погіршення нормованих показників якості води, витрати споживача, які він здійснив при оплаті вартості проведення аналізу води, підлягають компенсації за рахунок виконавця/виробника.

Таким чином, зазначеною вище нормою закону передбачено детальний порядок заявлення та оформлення претензій щодо якості та обсягу наданих послуг. Проте відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами дотримання зазначеного порядку, а тому заперечення відповідача стосовно ненадання позивачем відповідних послуг не заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи ті обставини, що відповідачем на наведено належних доказів, які би підтвердили надання позивачем обумовлених договором послуг неналежним чином, у зв'язку з відсутністю доказів стосовно фіксування цього факту в порядку, визначеному ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а у відповідача існує законодавчо закріплений обов'язок зі сплати експлуатаційних витрат, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 18, 20, 21, 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пунктом 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року №572), статтями 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2, 79035; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь львівського міського комунального підприємства "Айсберг" (адреса: проспект Свободи, будинок 39, місто Львів, 79007; ідентифікаційний код 20772578 ) 3' 885,59 грн. основного боргу, 102,00 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя Рим Т.Я.