Постанова

від 10.09.2015 по справі 911/1680/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2015 р. Справа№ 911/1680/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

розглянув апеляційну скаргу ТОВ "Укрпродлідер"на рішення господарського суду Київської області від 03.06.2015 року № 911/1680/15 (суддя: Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щит-К"

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Укрпродлідер"

про стягнення 112 714,75грн.

за участю представників сторін:

позивача-Яворський А.Б. за довіреністю

відповідача-Пришва В.С. за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області № 911/1680/15 від 03.06.2015 частково задоволений позов ТОВ «Щит-К» про стягнення 112 714,75грн. з ТОВ «Укрпродлідер», з відповідача на користь позивача стягнуто: 62 606грн. основного боргу, 5 619,70 грн. пені, 350,24 грн. -3 % річних та 31 58,522 грн. інфляційних втрат та 1 781,53 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить розстрочити присуджену до стягнення суму боргу на 10 місяців.

Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на розстрочці виконання рішення.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІV Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 15.06.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Щит-К" (Охорона, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпродлідер" (Замовник, відповідач) укладено Договір про надання охоронних послуг № 32/, відповідно до якого Замовник передає, а Охорона приймає під охорону об'єкт, вказаний в дислокації. Вид охорони визначається за згодою Сторін, як інспекторська сторожова служба охорони.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Пунктом 7.4 Договору Сторони погодили, що факт надання Замовнику охоронних послуг підтверджується Актом здачі-приймання робіт, який складається щомісячно та затверджується представниками Замовника і Охорони.

Умовами договору визначено, що договір набирає чинності з 15.06.2012 року і діє до 15.06.2013 року. Після закінчення дії Договору якщо Сторони продовжують виконувати його умови, договір вважається поновленим на невизначений термін, але кожна із Сторін має право припинити його дію, попередивши про це другу сторону за 10 діб.

Додатковою угодою № 2 від 01.04.2014 року Сторони погодили достроково припинити дію Договору починаючи з 01.04.2014 року, у зв'язку з чим 31.03.2014 року вважається останнім днем надання послуг за Договором, з моменту розірвання Договору, обов'язки Виконавця припиняються, а Замовник зобов'язаний провести остаточні розрахунки за отримані послуги, які надані під час дії Договору.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення коштів мотивуючи вимоги тим, що на виконання умов договору надав відповідачеві послуги, проте останній сплатив вартість послуг частково в зв'язку з чим станом на 14.04.2015 утворилась заборгованість в розмірі 72 606грн. Претензія щодо необхідності погашення боргу залишилась без виконання. Також, в зв'язку з неналежним виконанням обов'язків, позивачем на суму боргу нарахована пеня, інфляційні втрати та 3% річних.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що в ході розгляду спору надав докази сплати відповідачем боргу в сумі 10 000грн. за платіжними дорученнями № 2386 від 21.05.2015 року на суму 4 000 грн. та № 2387 від 25.05.2015 року на суму 6 000 грн., тому згідно уточнених позовних вимог заборгованість відповідача станом на момент прийняття рішення складає 62 606,00 грн.

Однак, судом було виявлено помилки в наданому позивачем розрахунку, зокрема, помилки в нарахуванні 3 % річних та інфляційних, оскільки позивачем помилково 3 % річних нараховувались наростаючим підсумком, а не на кожну суму окремо згідно актів здачі-приймання робіт та арифметичні помилки в нарахуванні інфляційних. Судом було здійснено розрахунок 3 % річних, згідно з якими з відповідача підлягає стягненню 350,24 грн. 3 % річних, інфляційні підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) підлягають частковому задоволенню в сумі 62 606,00 грн. основного боргу, 5 619,70 грн. пені, 350,24 грн. 3 % річних та 31 582,52 грн. інфляційних. В решті позову відмовлено.

Заперечуючи проти рішення суду відповідач вказує на те, що суд формально підійшов до розгляду справи проігнорувавши заяву про розстрочку виплати боргу в зв'язку з тяжким фінансовим становищем підприємства.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до вимог ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не оспорюється наявність боргу за отримані від позивача послуги, а також не оспорюється сума нарахованих річних, інфляції та суми пені.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо, та враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Відповідач вказує на тяжке матеріальне становище товариства вказує на те, що одноразова сплата боргу можлива після укладання угод з іншими контрагентами протягом року та отримання прибутку, як єдиного джерела погашення заборгованості.

Разом з тим, наведені відповідачем підстави для розстрочки виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності, не є тими виключними обставинами, які давали підстави для відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, оскільки по-перше, як наголошує заявник апеляційної скарги, важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин, по-друге, скрутне фінансове становище є як у відповідача, так і у позивача.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Укрпродлідер" залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 03.06.2015 року у справі № 911/1680/15-без змін.

2. Матеріали справи повернути, доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

повний текст постанови підписаний 15.09.2015

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала