Постанова

від 14.09.2015 по справі 910/10494/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2015 р. Справа№ 910/10494/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Гук О.М.

від відповідача: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Спецресурс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2015р.

у справі №910/10494/15 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Спецресурс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домкраст»

про стягнення 77 808,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Спецресурс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домкраст» про стягнення з останнього 46 943,75 грн. основного боргу, 12 556,49 грн. пені, 16 899,75 грн. збитків від інфляції, 1 408,32 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2015р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домкраст» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Спецресурс» 46 943,75 грн. основного боргу, 1 102,28 грн. витрат по сплаті судового збору, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Спецресурс» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за якою просить частково скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій.

Скаржник зазначає, що ним на підтвердження позовних вимог було надано суду першої інстанції акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), виписки з банку, пояснення. Також, як вказує апелянт, законодавчо обґрунтовано заборгованість відповідача і нарахованих на неї штрафних санкцій.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Домкраст», не скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, та не направив письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2015р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Спецресурс» та призначено її до розгляду на 26.08.2015р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.2015р. розгляд справи було відкладено відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

06.07.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Капітал Спецресурс», як виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домкраст», як замовником, був укладений Договір №ОСТ 060712-01 про надання послуг спецтехніки, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги спецтехніки, а замовник прийняти і оплатити надані послуги відповідно до умов Договору.

Згідно з п. 3.1. та п. 3.2. Договору виконавець зобов'язався надати технічно справні механізми на об'єкт будівництва і забезпечити механізми машиністами на весь термін роботи. Утримувати механізми в технічно-справному стані, своєчасно проводити їх технічне обслуговування та ремонт, забезпечувати пальним та мастильними матеріалами, обслуговуючий персонал повинен мати відповідну кваліфікацію і бути поінструктований з правил техніки безпеки на будівельному майданчику.

Відповідно до 2.3 Договору загальна вартість послуг за Договором регламентується та складається з сум актів наданих послуг згідно виставлених Виконавцем та сплачених замовником рахунків.

Згідно з п. 2.4 Договору оплата за Договором проводить в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця на умов передоплати.

Згідно з п. 6.1. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, між сторонами було складено, підписано та скріплено печатками: акт №ОУ-0000074 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.07.2012р. на суму 10 100,00 грн. (складений по рахунку № СФ-000098 від 12.07.2012р.); акт №ОУ-0000076 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 08.08.2012р. на суму 10 331,25 грн. (складений по рахунку № СФ-000113 від 08.08.2012.); акт №ОУ-0000087 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 08.08.2012р. на суму 28 600,00 грн. (з посиланням на Договір); - акт №ОУ-0000071 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.07.2-12. на суму 39 000,00 грн., на загальну суму 88 031,25 грн. (з посиланням на Договір).

Також позивачем до матеріалів справи надані рахунки на оплату послуг катка (рахунок-фактура 3СФ-000113 від 08.08.2012р. на суму 10 331,25 грн.), на оплату послуг бульдозера Т-130 (рахунок-фактору №СФ-000099 від 20.07.2012р. на суму 39 000,00 грн.), на оплату послуг бульдозера Т-130 (рахунок-фактура №СФ-000103 від 25.07.2012р. на суму 28 600,00 грн.), на оплату послуг самоскиду МАЗ (рахунок-фактора №СФ-000098 від 12.07.2012р. на суму 10 100,00 грн.).

Матеріали справи свідчать, що відповідач частково здійснив оплату коштів за надані позивачем послуги, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 46 943,75 грн.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а лише належним його виконанням. Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язання. Якщо учасники зобов'язання порушують хоча б одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а змінюється, оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача сума боргу в розмірі 46 943,75 грн.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивач просить стягнути також суму пені в розмірі 12 556,49 грн.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до вимог чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що розмір неустойки визначається договором, а також зазначене в п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», з огляду на те, що Договором №ОСТ 060712-01 про надання послуг спецтехніки від 06.07.2012р. сторонами не визначений розмір пені, господарський суд правомірно відмовив у стягненні з відповідача на користь позивача суми пені.

Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму 3% річних у розмірі 1 408,32 грн. та суму інфляційних витрат у розмірі 16 899,75 грн.

Так, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 1 408,32 грн., сума інфляційних витрат 16 899,75 грн. Контррозрахунку суми 3% річних та інфляційних витрат відповідачем до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, сума 3% річних у розмірі 1 408,32 грн., як плата за користування чужими грошовими коштами, та сума інфляційних витрат 16 899,75 грн., як збитки, які виникли за час прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 99, 100, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Спецресурс» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2015р. у справі №910/10494/15 скасувати частково в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення суми 3% річних та суми інфляційних витрат.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Спецресурс» задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домкраст" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, б. 19, кімната 1309, код ЄДРПОУ 33741324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Спецресурс" (04074, м. Київ, вул. Шахтарська, б. 5, код ЄДРПОУ 37939019) 46 943,75 (сорок шість тисяч дев'ятсот сорок три грн. 75 коп.) грн. - основного боргу, 1 408,32 (одна тисяча чотириста вісім грн. 32 коп.) грн. суму 3% річних, 16 899,75 (шістнадцять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять грн. 75 коп.) грн. суму інфляційних витрат.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домкраст" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, б. 19, кімната 1309, код ЄДРПОУ 33741324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Спецресурс" (04074, м. Київ, вул. Шахтарська, б. 5, код ЄДРПОУ 37939019) 1 534,68 (одна тисяча п'ятсот тридцять чотири грн. 68 коп.) судового збору за розгляд справи Господарським судом міста Києва, 541,90 (п'ятсот сорок одна грн. 90 коп.) грн. судового збору за розгляд справи Київським апеляційним господарським судом.

6. В іншій частині позовних вимог відмовити.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

8. Справу №910/10494/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді В.О. Зеленін

Б.О. Ткаченко