Ухвала

від 07.09.2015 по справі 804/7301/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2015 рокусправа № 804/7301/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

секретарі судового засідання: Портненко М.В.,

за участі представника позивача Фішелєва Г.В.,

представника відповідача Калугіної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у справі № 804/7301/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будком-Форт» до Дніпропетровської митниці ДФС України про визнання протиправним та скасування рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будком-Форт» звернулось до Дныпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС України в якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС №110100000/2014/200262/1 від 18.12.2014 року та №110100000/2014/200265/1 від 23.12.2014 року про коригування митної вартості товару; визнати протиправними та скасувати оформлені Дніпропетровською митницею ДФС картки відмови у прийнятті митної декларації № 110100000/2014/00616 від 18.12.2014 року та №110100000/2014/00624 від 23.12.2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовані рішення Дніпропетровської Митниці ДФС України №110100000/2014/200262/1 від 18.12.2014 року та №110100000/2014/200265/1 від 23.12.2014 року про коригування митної вартості.

Визнано протиправними та скасовані оформлені Дніпропетровською Митницею ДФС України картки відмови у прийнятті митної декларації №110100000/2014/00616 від 18.12.2014 року та №110100000/2014/00624 від 23.12.2014 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будком-Форт» є юридичною особою (код ЄДРПОУ - 33800232), зареєстровано Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 25.10.2005 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.169).

Відповідач - Дніпропетровська митниця ДФС Україги, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Митним кодексом України повноваження.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будком-Форт» звернулось до відповідача з приводу митного оформлення товару: клементін у кількістю 39200 кг загальною вартістю 16189,60 доларів США (0,413 доларів США/кг), який надійшов від компанії «BROS SEXTOS «NEA EXERUT» S.A.. Греція на підставі контракту № 2827-NE/BF від 17.09.2014 року на постачання продукції та специфікацій № 3 від 11.12.2014 року та № 5 від 15.12.2014 року до контракту. Умова поставки - FCA Скідра, Греція (Інкотермс - 2010). Оплата відбувається протягом 10 днів від дати митного оформлення товару.

Для митного оформлення позивачем подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України, а саме:

1) декларації митної вартості №110100000/2014/235817 від 18.12.2014 року та №110100000/2014/236309 від 23.12.2014 року з додатковим, аркушем А (відповідно до якої складовими митної вартості зазначені ціна товару, витрати на транспортування до кордону України, витрати на страхування), з документами, що підтверджують числові значення (перелічені у гр. 4 ДМВ);

2) зовнішньоекономічний договір №2827-NE/BF від 17.09.2014 року, додаткові угоди до контракту від 02.12.2014 року №1 та №2, специфікації №3 від 11.12.2014 року та №5 від 15.12.2014 року (відповідно до яких вартість партії товару складає за специфікацією №3 - 8260 доларів США, за специфікацію №5 - 7929,60 доларів США (0,413 доларів США/кг);

3) рахунки-фактури (інвойси) №571 від 12.12.2014 року, відповідно до якого вартість партії товару 8260,00 доларів США (0,413 доларів США/кг), та №581 від 17.12.2014 року, відповідно до якого вартість партії товару 7929,60 доларів США (0,413 доларів США/кг);

4) з метою підтвердження витрат на транспортування позивачем були надані наступні транспортні (перевізні) документи:

договір комісії № 1209/7 від 12.09.2014 року, укладений між ТОВ «АТБ-Маркет» (комітент) та позивачем (комісіонер), відповідно до умов якого комісіонер (позивач) зобов'язується за дорученням комітента (ТОВ «АТБ-Маркет») за винагороду укладати від свого імені відповідні договори, в тому числі договори перевезення, проте п.3.5. зазначеного договору комісії також встановлено, що комітент (ТОВ «АТБ-Маркет») вправі самостійно замовляти та оплачувати послуги третіх осіб, які необхідні для виконання комісійного доручення (транспортно-експедиційні послуги, послуги з перевезення вантажів територією України та в міжнародних сполученнях);

договір перевезення вантажу № 643 від 01.04.2013 року, укладений між ТОВ «АТБ-Маркет» (клієнт) та ПП «Транс Логістик» (виконавець), з урахуванням додаткової угоди №2 від 01.01.2014 року, заявки на перевезення № Доп від 04.12.2014 року, № Доп від 04.12.2014 року (відповідно до яких перевезення вантажу здійснюється з Греції до України, вантажовідправник: Nea Exfruit);

договір перевезення вантажу № 01/04 від 01.04.2013 року, укладений між ПП «Транс Логістик» (замовник) та ПП «Топаз-Транс» (виконавець); на підтвердження здійснення перевезення вантажу ПрАТ ПП «Топаз-Транс» надано CMR № 0001927 від 12.12.2014 року (про перевезення вантажу з м.Скідра, Греція до м.Дніпропетровськ, Україна, за інвойсом № 571, транспортний засіб АВ0787ВР/АВ7603ХР);

договір про надання послуг із транспортного обслуговування №1/01.10 від 01.10.2013 року, укладений між ПП «Транс Логістик» та ПП «ОПЕК-1», договір №1 перевезення вантажів (в міжнародному та міжміському сполученні) від 05.01.2011 року, укладений між ПП «ОПЕК-1» та ТОВ «ОПЕКС»; на підтвердження здійснення перевезення вантажу ТОВ «ОПЕКС» надано CMR № 0733915 від 17.12.2014 року (про перевезення вантажу з м.Скідра, Греція до м.Дніпропетровськ, Україна, за інвойсом №581, транспортний засіб ВЕ3390ВВ/ВЕ 8188 ХТ);

заявки на перевезення № Доп від 04.12.2014 року, № Доп від 04.12.2014 року (відповідно до яких перевезення вантажу здійснюється з Греції до України, вантажовідправник: Nea Exfruit);

рахунок - проформа б/н від 12.12.2014 року, видана ПП «Транс Логістик» (відповідно до якої транспортні послуги з перевезення вантажу з м.Скідра до п/п Рені автомобілем АВ0787ВР/АВ7603ХР становлять 40000 грн. (без ПДВ), експедиторські послуги по всьому шляху слідування - 3333,33 грн. без ПДВ): рахунок - проформа б/н від 17.12.2014 року, видана ПП «Транс Логістик» (відповідно до якої транспортні послуги з перевезення вантажу з м.Скідра до п/п Рені автомобілем ВЕ3390ВВ/ВЕ8188ХТ становлять 40000 грн. (без ПДВ), експедиторські послуги по всьому шляху слідування - 3333,33 грн. без ПДВ);

калькуляція витрат на доставку вантажу № 17/12-15 від 17.12.2014 року, відповідно до якої транспортні витрати від м.Скідра, Греція до кордону України, разом з експедиторськими послугами склали 43333,33 грн.;

калькуляція витрат на доставку вантажу № 22/12-05 від 22.12.2014 року, відповідно до якої транспортні витрати від м.Скідра, Греція до кордону України, разом з експедиторськими послугами склали 43333,33 грн.;

5) заявки на страхування № 62 від 12.12.2014 року, відповідно до якої страховий платіж зазначений у розмірі 175,19 грн. та № 67 від 17.12.2014 року, відповідно до якої страховий платіж зазначений у розмірі 168,91 грн., та договір на страхування 043.0647415.254 від 26.09.2014 року.

Позивачем не надавались копія імпортної ліцензії, оскільки імпорт товару не підлягає ліцензуванню, та не надавлись банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, оскільки, відповідно до умов контракту та специфікацій №3 від 11.12.2014 року та №5 від 15.12.2014 року оплата здійснюється протягом 10 днів від дати митного оформлення товару в Україні, отже на момент митного оформлення оплата проведена не була, а відповідно і відсутні платіжні документи.

Позивачем за власним бажанням також були надані митному органу додаткові документи: комерційна пропозиція від 11.12.2014 року, прайс-лист від 08.12.2014 року, прайс-лист від 15.12.2014 року, декларації виробника від 12.12.2014 року та від 17.12.2014 року, висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені експертною організацією №ГО-5799 від 22.12.2014 року та № ГО-5732 від 17.12.2014 року, специфікації № 3NE від 11.12.2014 року та № 5NE від 15.12.2014 року до договору комісії від №1209/7 від 12.09.2014 року, фітосанітарні сертифікати №EC/GR/054570/12 від 17.12.2014 року та №EC/GR/054535/12 від 12.12.2014 року, сертифікати переміщення № 69/8635 від 17.12.2014 року, № 69/8573 від 13.12.2014 року, сертифікат якості від 17.12.2014 року та від 11.12.2014 року, копія митної декларації країни відправлення 14GREX410100173042 від 17.12.2014 року, 14GREX410100171862 від 12.12.2014 року.

Відповідач шляхом надіслання на адресу декларанта електронних повідомлень проінформував, що в наданих до митного оформлення документах по транспортним витратам містяться наступні розбіжності: «У підтвердження вартості перевезення партії товару «кліментіни», ввезеної ТОВ «Будком-Форт» за зовнішньоекономічним контрактом №2827-NE/BF від 17.09.2014 року, до митного оформлення декларантом надано: заяву на перевезення вантажу б.н. від 04.12.2014 року в гр., з якої отримувач вантажу є ТОВ «Будком-Форт» хоча сама заява завірена печаткою ТОВ «АТБ-Маркет»; в калькуляції транспортних витрат № 17/12-15 від 17.12.2014 року як отримувач вантажу зазначено ТОВ «АТБ-Маркет»; Рахунок-проформа на перевезення б/н від 12.12.2014 року містить дані про постачальника послуги ПП «Транс Логистик» та отримувача вантажу ТОВ «АТБ-МАРКЕТ». Це свідчить про укладення договору перевезення ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» з експедитором ПП «Транс Логистик». Укладання договору перевезення іншим підприємством, ніж покупець не передбачено міжнародними комерційними термінами «Іпкотермс-2010» за заявленими умовами поставки та зовнішньоекономічним контрактом 2827-NE/BF від 17.09.2014 року. Враховуючи зазначене, надані до митного оформлення вищезазначені документи не можуть бути використані для підтвердження транспортної складової митної вартості товару, імпортованого ТОВ «Будком-Форт» за зовнішньоекономічним контрактом 2827-NE/BF від 17.09.2014 року; до митного оформлення надано заяви на страхування, а в калькуляціях витрат на доставку вантажу відсутня інформація про страхування; надано комерційну пропозицію BROS SEXTOS «NEA EXFRUT» S.A. б.н. від 11.12.2014 року про обсяг товару, який можливо буде поставлятись в грудні 2014 року та січні 2015 року, яка не містить ні якого кількісного виразу вартості товару».

У зв'язку з зазначеним податковий орган вказав позивачу на необхідність надання пояснень та/або додаткових документів з визначених вище питань.

Брокером позивача надано листи №18/12-10 від 18.12.2014 року, №23/12- 20 від 23.12.2014 року на адресу відповідача про те, що відсутня можливість надання у 10 - денний термін додаткових документів або пояснень.

Відповідач не визнав заявлену декларантом митну вартість товару та прийняв рішення №110100000/2014/200262/1 від 18.12.2014 року та №110100000/2014/200265/1 від 23.12.2014 року про коригування митної вартості товару, згідно з якими Відповідач провів коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, та визначив цю вартість за шостим методом.

На підставі вказаного рішення податковий орган оформив та надіслав декларанту електронним повідомленням картки відмови у прийнятті митної декларації №110100000/2014/00616 від 18.12.2014 року та № 110100000/2014/00624 від 23.12.2014 року.

Позивач сплатив митні платежі (податок на додану вартість) згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом та надав Відповідачу фінансові гарантії сплати різниці між сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, після чого відповідач здійснив митне оформлення товару та випустив його у вільний обіг.

Щодо неможливості прийняття митним органом наданих позивачем транспортних документів, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до пункту п.3.5. договору комісії № 1209/7 від 12.09.2014 року, укладеного між ТОВ «АТБ-маркет» (комітент) та позивачем (комісіонер), ТОВ «АТБ-Маркет» вправі самостійно замовляти та оплачувати послуги третіх осіб, які необхідні для виконання комісійного доручення (транспортно-експедиційні послуги, послуги з перевезення вантажів територією України та в міжнародних сполученнях). Отже, ТОВ «АТБ-Маркет» має право на укладання договорів перевезення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будком-Форт» до митного оформлення надані всі транспортні (перевізні) документи, тобто договори, які підтверджують взаємозв'язок між безпосередніми перевізниками, що здійснили перевезення товару, та які зазначені в автотранспортній накладній (CMR) та ТОВ «АТБ-Маркет», а також договір комісії № 1209/7 від 12.09.2014 року, укладений між ТОВ «Будком-Форт» (комісіонер) та ТОВ «АТБ-Маркет» (комітент).

Щодо відсутності в калькуляціях на доставку вантажу інформації стосовно страхових витрат, колегія суддів зазначає, що у вказаних калькуляціях від 17.12.2014 №17/12-15, від 22.12.2014 року №22/12-05 позивачем надається розрахунок витрат на доставку, які включаються до митної вартості. Витрати на страхування - це інша складова митної вартості, яка у декларації митної вартості зазначена окремо. Тому в калькуляції витрат на доставку вантажу витрати на страхування не повинні зазначатися.

Стосовно відсутності у комерційній пропозиції BROS SEXTOS «NEA EXFRUT» S.4. б.n. від 11.12.2014 року кількісного виразу вартості товару, то в розумінні ч.2 ст.53 Митного кодексу України комерційна пропозиція постачальника не є документом на підставі якого визначаються складові митної вартості. В даному документі постачальник зазначає про загальний обсяг товару, який може бути поставлений протягом певного строку у межах контракту. Тому інформація цього документу не впливає на повноту даних щодо вартості товару та не є розбіжністю.

У відповідності до ч.8 та 9 ст. 55 Митного кодексу України, протягом 80-ти днів позивачем до відповідача було надано листи зави № 26-02/1 від 26.02.2015 року та №26-02/1 від 26.02.2015 року щодо підтвердження митної вартості товару заявленої позивачем та про скасування рішень про коригування митної вартості №110100000/2014/200262/1 від 18.12.2014 року та №110100000/2014/200265/1 від 23.12.2014 року з наданням додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) листи - роз'яснення постачальника від 11.11.2014 року та від 15.11.2014 року; 2) бухгалтерські платіжні документи ТОВ «БУДКОМ-ФОРТ»: заяви про купівлю іноземної валюти №23 від 25.12.2014 року та №22 від 24.12.2014 року, swift від 29.12.2014 pоку та платіжні доручення №22 від 24.12.2014 року та №23 від 25.12.2014 pоку, 3) звіти комісіонера №69/1 та №69/2 від 31.12.2014 року, №75/1 та №75/2 від 31.12.2014 pоку.

За результатами розгляду додатково наданих позивачем документів, відповідач не знайшов підстав для скасування прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, про що повідомив позивача у листі №564/10/04-50-25-2 від 03.03.2015 року.

При відмові у скасуванні рішення відповідач послався на наступне: 1) відсутність документів, що підтверджують вартість перевезення третіми особами, що унеможливлює проведення розрахунку вартості послуг експедитора як суми вартостей послуг третіх осіб; 2) відсутністю документів про вартість послуг перевезення третіми особами, 3) неможливість ідентифікувати платіжні документи із ввезеними партіями товару; 4) виявлених нібито розбіжностях у звітах комісіонера щодо сплаченої суми ПДВ.

Проте, колегія суддів зазначає, що згідно пунктів 1.3.1. та 1.3.2 Договору перевезення вантажу №643 від 01.04.2013 року, укладеного між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та ПП «Транс Логістик» виконавець забезпечує оптимальне транспортне обслуговування, а також організує перевезення вантажу територією України та іноземних держав, залучає транспортні засоби та забезпечує їх подачу в порти, на залізнодорожні станції, термінали інші об'єкти пункт 3.1. цього договору визначає порядок визначення клієнтом та виконавцем вартості послуг, як суми послуг третьої особи та експедиційної винагороди (пункт в редакції Додаткової угоди №2 до даного договору від 01.01.2014 року). Результатом цього визначення є заявка на перевезення, у якій відповідно до п. 1.4. зазначеного договору зазначається погоджена сторонами вартість перевезення. Заявка на перевезення, як кінцевий документ, що містить числову інформацію щодо вартості перевезення разом із рахунком-проформою були надані митному органу під час митного оформлення. Отже, за наявності погодженої сторонами договору вартості послуг перевезення, зазначеній у заявці, митному органу не потрібно додатково розраховувати визначену суму. За таких обставин, є необгрунтованою позиція митного органу щодо неможливості розрахунку транспортної складової.

Крім того, транспортні документи надавалися позивачем відповідачу під час митного оформлення.

Також, відповідно до п. 3.1 контракту № 2827-NE/BF від 17.09.2014 року та специфікацій №3 від 11.12.2014 року та №5 від 15.12.2014 року до цього контракту покупець (позивач) сплачує продавцю повну вартість товару протягом 10 банківських днів від дати митного оформлення цього товару. Виходячи з цього, надані платіжні доручення позивача в іноземній валюті №22 від 24.12.2014 року та №23 від 25.12.2014 року не можуть і не повинні розглядатись та оцінюватись відповідачем як документи, що підтверджують митну вартість товару, оскільки ці платіжні доручення складені після 18.12.2014 року та 23.12.2014 року тобто, після дат митного оформлення товару.

Колегія суддів звертає увагу, що твердження митного органу про те, що у звітах комісіонера сума ПДВ зазначена у розмірах 26066,75 грн., та 25143,80 грн., а у митних деклараціях № 110100000/2014/235817 від 18.12.2014 року та № 110100000/2014/236309 від 23.12.2014 року зазначена сума ПДВ відповідно 34768,46 грн. та 33844,25 грн. не відповідає дійсності, оскільки згідно звітів комісіонера у зв'язку з порядком ведення бухгалтерського обліку господарських операцій, сума митного ПДВ розподілена на дві колонки: ПДВ та інші митні витрати, що в сумі відповідає сумам ПДВ, зазначеним у митних деклараціях (26066,75 грн. + 8701,71 грн. = 34768,46 грн., та 25143,80 грн. + 8700,45 грн. = 33844,25 грн.).

Відповідно до ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ст. 248 Митного України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Відповідно до частин п'ятої, шостої та одинадцятої статті 264 Митного кодексу України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту є за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У відповідності до ст. 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач надав відповідачу повний пакет документів для визначення митної вартості товару за ціною договору та проведення розмитнення, а тому твердження відповідача, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості, містяться розбіжності, є неправомірним та необґрунтованим.

З аналізу частини першої та другої ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару є: зовнішньоекономічний договір (контракт),рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-IV «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про знесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару, були надані відповідачу.

Конкретних зауважень до основних документів, які визначають митну вартість товару, у податкового органу не було.

Відповідачем у рішенні про коригування митної вартості товарів не вказано жодних конкретних розбіжностей, які наявні в документах, поданих позивачем на підтвердження митної вартості товару.

Аналіз положень частини третьої статті 53 та статей 54, 58 Митного кодексу України свідчить про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Таким чином, відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів не наведено жодного підтвердження тому, що позивач при декларуванні митної вартості товару зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, та що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Необґрунтованим, також, є визначення відповідачем митної вартості товару на підставі методу №6 (резервний метод) з урахуванням наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості за МД № 125130003/2014/506067 від 02.12.2014 року, оскільки, відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний, інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Отже, у відповідача не було законних та обгрунтованих підстав відмовляти позивачу в застосуванні першого (основного) методу визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а тому застосування другорядного методу визначення митної вартості №6 (резервний метод), як і будь-якого наступного методу визначення митної вартості з боку відповідача є незаконним.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дніпропетровською митницею ДФС не доведено правомірність рішень №110100000/2014/200262/1 від 18.12.2014 року та №110100000/2014/200265/1 від 23.12.2014 року про коригування митної вартості товару та карток відмови у прийнятті митної декларації №110100000/2014/00616 від 18.12.2014 року та № 110100000/2014/00624 від 23.12.2014 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у справі № 804/7301/15 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у справі № 804/7301/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 10 вересня 2015 року.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак