Ухвала

від 02.09.2015 по справі 804/302/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 вересня 2015 рокусправа № 804/302/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Портненко М.В.

за участю представника позивача Горенич Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веспол» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі № 804/302/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веспол» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року в задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Веспол» відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом не враховано, що відповідачем безпідставно зроблено висновок щодо відсутності придбання товару та укладання угод з метою настання реальних наслідків, оскільки у відповідності до вимог чинного законодавства України здійснення угоди з ТОВ "Арлайн - Буд" підтверджується належними первинними документами. Не обґрунтовано суд зазначив і про відсутність оплати за придбаний товар, оскільки розрахунок було проведено векселем.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, є платником податку на додану вартість і перебуває на податковому обліку відповідача.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, про що складено акт перевірки від 25.11.2014 року № 9279/04-63-22-03/33974505 з питань дотримання податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Делюкс Компані" (контрагент - постачальник, код ЄДРПОУ 39159708) та ТОВ "Арлайн - Буд" (контрагент - постачальник, код ЄДРПОУ 38751363) за липень 2014 року та подальшої їх реалізації, їх реальності та повноти відображення в обліку.

Згідно Акту перевірки податковим органом в ході перевірки не підтверджено факт здійснення господарських операцій ТОВ "Веспол" із ТОВ "Арлайн - Буд" з придбання автозапчастин на підставі договору від 01.07.2014 № 01/07-14 на суму придбання у розмірі 300036, 07 грн.

12 грудня 2014 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0009171501, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 50006,00 грн. - за основним платежем та нараховані штрафні санкції у сумі 12501, 50 грн.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Арлайн - Буд" укладено договір купівлі-продажу № 01/07-14 від 01.07.2014 р.. За умовами якого продавець зобов'язується продати та передати, а покупець прийняти та оплатити товар, вказаний у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Згідно договору умови постачання: франко - склад продавця, адреса складу буде погоджена додатково (пункт 3.3. договору від 01.07.2014 № 01/07-14).

Згідно специфікацій (додатків № 1 - № 6 до договору від 01.07.2014 № 01/07-14), наявних в матеріалах справи, видно, що на підставі договору від 01.07.2014 № 01/07-14, позивач декларував придбання у ТОВ "Арлайн - Буд" автозапчастин.

Для підтвердження фактичного виконання умов договору були надані податкові накладні від 03.07.2014 № 5 на суму 57028, 80 грн. (в т.ч. ПДВ - 9504,80), від 10.07.2014 № 14 на суму 58855,68грн. (в т.ч. ПДВ - 9809, 28 грн.); від 14.07.2014 № 23 на суму 54715, 44 грн. (в т.ч. ПДВ - 9119, 24 грн.); від 17.07.2014 № 33 на суму 44257, 24 грн. (в т.ч. ПДВ - 7376,21 грн.); від 24.07.2014 № 24 на суму 57253, 01 грн. ( в т.ч. ПДВ - 9542, 17 грн.), від 31.07.2014 № 50 на суму 27925,90 грн. (в т.ч. ПДВ - 4654, 32 грн.).

Судом встановлено, що суми за вказаними податковими накладним позивачем було включено до складу податкового кредиту у липні 2014 року.

Факт оплати по вищевказаному договору відсутній, у позивача перед ТОВ "Арлайн -Буд" існує кредиторська заборгованість на суму 300036, 07 грн.

Згідно матеріалів справи, розрахунки проведені у вексельній формі, на підтвердження чого надані копії наступних документів: додаткове погодження № 1 від 19.12.2014 до договору від 01.07.2014 № 01/07-14 на суму 300036, 07 грн., акт прийому - передачі цінних паперів від 19.12.2014 та простий вексель від 19.12.2014 на суму 300036,07 грн. із датою погашення 19 грудня 2024 р.( а.с. 98-100).

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надано достатні докази, які свідчать про те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 12.12.2014 № 0009171501 (форми "Р"), прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин, в обґрунтування заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Колегія суддів вважає, що вказані висновки зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно п. 2.4 даного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений даний документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V ПК України.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу зазначених норм суд вбачає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Проаналізувавши норми права, колегія суддів вважає, що підставою для включення сум за господарськими операціями до податкового кредиту є належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи, які засвідчують зміст господарської операції, за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Так з матеріалів справи вбачається що підпис на податкових накладних, здійснений від імені В.М. Тритичного (в графі "ПІБ особи, яка склала податкову накладну"), візуально ідентичний підпису директора ТОВ "Арлайн -Буд" ОСОБА_4, що наявний на договорі від 01.07.2014 № 01/07-14. Вказаний факт підтвердив і представник позивача, зазначивши про те, що підприємство також звернуло увагу на вказану обставину, проте для отримання пояснень з цього приводу до контрагента не зверталося. При цьому зазначена в податковій накладній особа - ОСОБА_5 - не є керівником або уповноваженою особою ТОВ "Арлайн -Буд", що наділена правом підпису цього документу.

Таким чином, виписані від ТОВ "Арлайн - Буд" податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою, звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Із документів, які наявні в матеріалах справи, неможливо встановити адресу складу продавця, що має суттєвий вплив при наданні оцінки реальності господарських операцій, оскільки згідно договору купівлі-продажу від 01.07.2014 № 01/07-14 визначено умови постачання - франко - склад продавця, проте встановити адресу такого складу не вбачаться можливим, обґрунтованих пояснень щодо цього позивач надати не зміг.

В акті перевірки вбачається, що ТОВ "Веспол" на вимогу податкового органу були надані пояснення стосовно того, що придбані у ТОВ "Арлайн - Буд" автозапчастини використані першим в ході провадження своєї господарської діяльності, ремонт автомобілів, які орендуються позивачем, проводився водієм самостійно.

Проте дані твердження нічим не підтверджені, як під час проведення перевірки, так і на час розгляду справи у підприємства відсутні акти списання зношених автозапчастин, або інші документи, на підтвердження використання придбаних запчастин у власній господарській діяльності та доцільність придбання нових деталей/запасних частин та проведення ремонту автомобілів.

Відсутні документи на підтвердження походження та відповідності придбаного у ТОВ "Арлайн - Буд" товару, факт передачі такого товару також нічим не підтверджується, неможливо встановити адресу, за якою здійснювалася передача товарів.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що розміщені на інформаційно - ресурсному порталі (www.usr.minjust.gov.ua) видами діяльності ТОВ "Арлайн - Буд" є: Організація будівництва будівель (основний) ( код КВЕД 41.10); Інші будівельно - монтажні роботи; (код КВЕД 43.29); Інші роботи із завершення будівництва ( код КВЕД 43.39); Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; ( код КВЕД 43.99); Будівництво житлових і нежитлових будівель ( код КВЕД 41.20).

Натомість позивачем за наявними документами у цього контрагента придбавались автозапчастини, що не є типовою для вказаного підприємства діяльністю.

Отже, досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, суд першої інстанції вірно виходив з того, що за змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту та валових витрат, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит з ПДВ може бути сформований платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Надані позивачем первинні документи не підтверджують рух активів відповідно до їх змісту.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веспол» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі № 804/302/15 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 07 вересня 2015 року.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко