Ухвала

від 02.09.2015 по справі 2а-5011/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року м. Львів № 9104/180339/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Каралюса В.М., Костіва М.В.

за участю секретаря судового засідання: Корнієнко О.А.

представника апелянта: Іванського В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

08.06.2012 р. позивач Відкрите акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» звернувся в суд з позовом до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000272320/2210 від 30.05.2012 р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року позов задоволено.

Не погодившись із даною постановою апелянт Миколаївська міжрайонна державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року скасувати, та прийняти нову якою відмовити в задоволенні позову.

Представник апелянта Іванський В.І. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що первинними фінансово-господарськими документами наявними у матеріалах справи підтверджується реальність здійснення господарської операції та правомірність включення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку із придбанням товарів.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи і є правильними виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р. податковий орган провів позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТзОВ «Вторма-Львів».

За результатами перевірки складено акт № 122/22-0/00278801 від 15.05.2012 р. яким встановлено порушення:

- ст. 3, ст. 207, 208 Господарського кодексу України; ст.ст.203, 215, 228, 626, 629, 664 Цивільного кодексу України та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2011 р. в сумі - 110847 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 000027232/2210 від 30.05.2012 р. яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на додану вартість на 166270 грн. в тому числі за основним платежем - 110847 грн., штрафними санкціями - 55423 грн.

Підставою для винесення вказаного повідомлення-рішення є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТзОВ «Вторма-Львів» та нікчемність правочинів.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин про те, чи були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбались товари а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

24.12.2010 р. позивач ( покупець) відповідно до договору поставки товару за № 1004 прийняв від ТзОВ «Вторма-Львів» ( продавець ) вторинну сировину - макулатуру марок МС - 5Б, МС-6Б, ДСТУ 3500-97 в кількості 8400 тон.

Як видно з матеріалів справи позивач отримав від вказаного контрагента макулатуру в кількості - 377,83 т. на загальну суму - 665 080,80 грн. в тому числі ПДВ - 110846,82 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарської операцій позивач надав видаткові накладні № 01/09-30/09 від 01.09.2011 р., 02.09.2011р, 05.09.2011 р. -30.09.2011 р., товарно-транспортні накладні від 01.09.2011 р., 02.09.2011 р., 05.09.2011 р., 06.09.2011 р., 07.09.2011 р., 08.09.2011 р., 09.09.2011 р., 10.09.2011 р., 12.09.2011 р., 13.09.2011 р. -30.09.2011 р., податкові накладні від 07.09.2011 р.- 10.09.2011 р., 15.09.2011 р.,- 17.09.2011 р., 27.09.09.2011 р. 30.09.2011р., платіжні документи від 06.09.2011 р., 09.09.2011 р., 20.09.2011 р., 26.09.2011 р.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи які фіксують факти здійснення господарських операцій.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого ( нарахованого) у зв'язку з придбання товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними ( або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11. ст. 201 цього Кодексу.

Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що надані відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом по наданню послуг, отримання товару та використання їх в господарській діяльності та спростовують висновки податкового органу про протиправність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за господарськими операціями до складу податкового кредиту.

Крім того, твердження відповідача про відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів ( робіт, послуг ) колегія суддів не приймає до уваги оскільки, згідно положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку ( стану ) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Покликання апелянта не нікчемність правочинів колегія суддів не бере до уваги оскільки, вказані правочини судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року у справі за № 2а-5011/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: В.М. Каралюса

М.В. Костіва