Постанова

від 13.08.2021 по справі 2а-5011/12/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 2а-5011/12/1370

адміністративне провадження № К/9901/25898/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року (Суддя: Гулкевич І.З.),

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2015 року (Судді: Бруновська Н.В., Каралюс В.М., Костін М.В.),

у справі № 2а-5011/12/1370

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Торговий дім "Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат"

до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2012 року Відкрите акціонерне товариство Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат (далі - позивач, ВАТ ЖЦПК ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Миколаївська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 травня 2012 року №0000272320/2210 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 166270 грн., в т.ч. за основним платежем, - 110847 грн., за штрафними санкціями, - 55423 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2015 року позов задоволено.

Не погодившись з наведеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначив на правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення, у зв`язку з не підтвердженням реальності здійснення господарських операцій позивачем з контрагентом ТзОВ Вторма-Львів за перевіряємий період враховуючи акт зустрічної звірки та податкову інформацію про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом позивача по ланцюгу постачання і отримання товарів.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій 15.05.2012 року Миколаївською МДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірки ВАТ Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ Вторма-Львів за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року результатами перевірки було складено акт перевірки № 122/22-0/00278801 з висновками про порушення ВАТ Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат ст.3, ст.207, ст.208 Господарського кодексу України; ст.203, п.1 ст.215, ст.216, ст.228, ст.626, ст.629, ст.664 Цивільного кодексу України та п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого, занижено податок на додану вартість до сплати за вересень 2011 року на суму 110 847,00 грн. Вказаного висновку відповідач дійшов з огляду на не підтвердження позивачем факту отримання макулатури від ТзОВ "Вторма-Львів .

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 травня 2012 року № 0000232720/2210 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 166 270 грн., в т.ч. за основним платежем, - 110847 грн., за штрафними санкціями, - 55423 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з документального підтвердження первинними документами реальності здійснення господарської операції з контрагентом за перевіряємий період та правомірність включення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв`язку із придбанням товарів.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбання товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11. ст. 201 цього Кодексу.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, в перевіряємому періоді позивач мав господарські операції із ТзОВ Вторма-Львів . Так, 24.12.2010 р. позивач (покупець) відповідно до договору поставки товару за № 1004 прийняв від ТзОВ Вторма-Львів (продавець) вторинну сировину - макулатуру марок МС - 5Б, МС-6Б, ДСТУ 3500-97 в кількості 8400 тон.

Відповідно до пункту 1. Договору, продавець -ТзОВ "Вторма-Львів" зобов`язується продати для використання як вторинних сировинних ресурсів, а Покупець прийняти і оплатити товар, а саме: макулатура марок МС-5Б, МС-6Б, ДСТУ 3500-97 в кількості 8400 тон. Відповідно до пункту 4.2.Продавець зобов`язаний здійснити доставку товарів, які є предметом цього Договору, до місця вказаного Покупцем за рахунок Продавця. Моментом передачі товару Продавцем та прийому товару Покупцем, моментом доставки, вважається дата штемпеля на залізничній накладній, або відмітка в товарно-транспортній накладній при доставці автотранспортом. Всього згідно представлених для перевірки документів на реалізовану макулатуру ВАТ "Жидачівський ЦПК" отримав від ТзОВ "Вторма-Львів" в кількості 377,83 т. на загальну суму 665 080,80 грн. в тому числі ПДВ - 110846,82 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарської операцій позивач надав видаткові накладні № 01/09-30/09 від 01.09.2011 р., 02.09.2011р, 05.09.2011 р. -30.09.2011 р., товарно-транспортні накладні від 01.09.2011 р., 02.09.2011 р., 05.09.2011 р., 06.09.2011 р., 07.09.2011 р., 08.09.2011 р., 09.09.2011 р., 10.09.2011 р., 12.09.2011 р., 13.09.2011 р. -30.09.2011 р., податкові накладні від 07.09.2011 р.- 10.09.2011 р., 15.09.2011 р.,- 17.09.2011 р., 27.09.09.2011 р. 30.09.2011р., платіжні доручення від 06.09.2011 р., 09.09.2011 р., 20.09.2011 р., 26.09.2011 р.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем не надано доказів, які свідчать про те, що вказані первинні документи не відповідають дійсності, а господарські операції свідчать про фіктивність господарських операцій. Крім цього суди вірно не взяли до уваги посилання відповідача на нікчемність правочинів, оскільки доказів визнання правочинів недійними судам не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про документальне позивачем підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентом за перевіряємий період, що спростовує висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за господарськими операціями до складу податкового кредиту.

До того ж, суд касаційної інстанції не приймає посилання відповідача на наявну податкову інформацію про не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, оскільки така інформація не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 803/1712/13-а (провадження № К/9901/27172/18).

Крім цього суд касаційної інстанції звертає увагу, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Миколаївської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.11.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2015 року у справі № 2а-5011/12/1370 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко