Ухвала

від 02.09.2015 по справі 2а-6878/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року м. Львів № 9104/180955/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Каралюса В.М., Костіва М.В.

за участю секретаря судового засідання: Корнієнко О.А.

представника апелянта: Іванського В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 року у справі за позовом Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Космо Плюс» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

03.08.2012 року позивач Спільне підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа-Космо Плюс» (надалі ТзОВ «Альфа-Космо Плюс») з врахуванням змінених позовних вимог звернувся в суд із позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0002222320 від 30.07.2012 року та № 0002232320 від 30.07.2012 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 року позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкові повідомлення - рішення від № 0002222320 від 30.07.2012 року та № 0002232320 від 30.07.2012 року.

Не погодившись із даною постановою, апелянт Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 року скасувати, та прийняти нову якою відмовити в задоволенні позову.

Представник апелянта Іванський В.І. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання на виклик суду не з'явились хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що первинними фінансово-господарськими документами наявними у матеріалах справи підтверджується реальність здійснення господарської операції та правомірність включення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку із придбанням товарів.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи і є правильними виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, в період з 05.07.2012 року по 10.07.2012 року податковий орган провів документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Альфа-Космо Плюс» з питань господарських відносин з ПП «Віста Плюс», ПП «Техно Поліс», ПП «Домус Плюс», ПП «Інтех-Сервіс», ПП «Альфа-Ресурс», ПП «Сігма Груп» за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 882/22-10/33461764 від 18.07.2012 р. яким встановлено порушення:

- ст.3, ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових доходів на загальну суму 968 739 грн. та завищення валових витрат на загальну суму 956 332 грн.;

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено суму податного зобов'язання у сумі 193 740 грн. та завищено суму податкового кредиту у сумі 191 266 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 107 515 грн. в т.ч. за 3 квартал 2009 року на суму 12 466 грн., 4 квартал 2009 року на суму 52 194 грн., 2 квартал 2010 року на суму 42 855 грн.;

- пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 108 312 грн., в тому числі за травень 2009 року - 22 300 грн., вересень 2009 року - 9 973 грн., жовтень 2009 року - 41 755 грн., березень 2010 року - 2000 грн., квітень 2010 року - 15 181 грн., травень - 17 103 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002222320 від 30.07.2012 р. форми «Р» яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток на суму - 134 394 грн. в тому числі за основним платежем - 107 515 грн. та за штрафними санкціями - 26879 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0002232320 від 30.07.2012 р. форми «Р» який збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість на суму 107 515 грн. в тому числі за основним платежем - 86012 грн. та за штрафними ( фінансовими ) санкціями - 21503,00 грн.

Підставою для винесення вказаних повідомлень-рішень є висновки податкового органу по результатам проведеної перевірки про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем ТзОВ «Альфа-Космо Плюс» та його контрагентами.

Порядок обчислення та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість підприємств на момент виникнення правовідносин між позивачами та контрагентами регулювався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» і Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно договору постачання товару № 5 від 01.09.2009 р. ПП «Техно Поліс» (продавець) постачав позивачу ( покупцю ) косметичні засоби та засоби побутової хімії на загальну суму - 310368,80 грн. в тому числі ПДВ - 51728,14 грн. що підтверджується специфікацією товарів від 01.09.2009 р., замовленням, що містить повну ідентифікацію кожного виду замовлення товару від 25.08.2009р., 25.09.2009р., 28.09.2009р., видатковими накладними № РН - 9010019, № РН -9010020 № 1001004 від 01.09.2009р., податковими накладними № 9010000019 від 01.09.2009 р., № 901000020 від 01.09.2009р., № 101000004 від 01.10.2009р., актами звірками розрахунків від 01.09.2009 р. - 31.12.2009р., видатковими накладними позивача на реалізацію придбаних товарно-матеріальних цінностей своїм покупцям та довіреностями на уповноважених осіб, оборотно-сальдовими відомостями. ( т.2, а.с. а.с. 83-84, 85, 86,88-99, 87, 131-239, 165-168; т.1 а.с. 58 ).

01.04.2010 р. відповідно до договору постачання № 3 ПП «Альфа Ресурс» (продавець) постачав позивачу ( покупцю ) косметичні засоби та засоби побутової хімії на загальну суму 181700,92 грн., в тому числі ПДВ - 30283,49 грн. що підтверджується, специфікацією товарів від 01.04.2010 р. замовленням, що містить повну ідентифікацію кожного виду замовлення товару від 26.03.2010 р., 01.05.2010 р.., видатковими накладними № РН - 4010002 від 01.04.2010 р., № РН-5030001 від 03.05.2010 р., податковими накладними № 4010000002 від 01.04.2010 р., № 5030000001 від 03.05.2010 р., банківськими виписками, видатковими накладними позивача на реалізацію придбаних товарно-матеріальних цінностей своїм покупцям та довіреностями на уповноважених осіб, оборотно-сальдовими відомостями. ( т.2 а.с. а.с. 241, 247; т.3 а.с. а.с. 33, 100,101-150, 34-99, ).

Відповідно до договору постачання № 9 від 01.03.2010 р. ПП «Домус Плюс» (продавець) постачав позивачу ( покупцю ) косметичні засоби та засоби побутової хімії.

15.03.2010 р. сторони вказаного договору підписали додаток до Договору згідно якого продавець ПП «Домус Плюс» надав позивачу ( покупцю) інформаційно-консультаційні послуги, що підтверджується актом звірки розрахунків за 01.03.2010 - 31.07.2010 р., актами здачі-приймання робіт від 03.05.2010 р., № 3290001 від 29.03.2010 р., податковими накладними № 5030000001 від 03.05.2010 р., № 320000001 від 29.03.2010 р., оборотно-сальдовими відомостями, звітами про проведенні дослідження та інформаційно-консультативні послуги. (т. 3 а.с.а.с. 185,189,188, 194-201; т.1 а.с. 62,)

На момент здійснення спірних господарських операції та видачі податкових накладних позивач та контрагенти включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наявні свідоцтва платника податку на додану вартість які не були анульовані.

п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції ( робіт , послуг ) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3- 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 55.3 ст. 5 вказаного закону не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачені правилами ведення податкового обліку.

В п.п. 7.4.5 п. 7. 4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого ( нарахованого ) податку у зв'язку з придбанням товарів ( послуг ) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями або іншими необхідними документами згідно п.п. 7.2.6 цього пункту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується первинними документами в рамках господарської діяльності платника податків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами по наданню послуг, отримання товарно-матеріальних цінностей та використання їх в господарській діяльності та спростовують висновки податкового органу про протиправність віднесення позивачем сум податку на додану вартість за господарськими операціями до складу податкового кредиту.

Позивач не може нести відповідальність за допущені порушення свого контрагента при укладені ним інших договорів, а також формування своїх податкових зобов'язань.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку ( стану ) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Податкові інспектори посилаються в акті перевірки та апеляційній скарзі на відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували фактичне виконання поставок товару позивачу.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» підтверджуючим документом на вантаж є товарно-транспортна накладна або інший документ.

Однак, відповідно до наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» на який посилається відповідач наявність товарно-транспортної накладної є обов'язковою тільки для особи, що здійснює перевезення на договірних умовах тобто, надає послуги з перевезення вантажів.

Тому, відсутність товарно-транспортної накладної не може вважатись доказом відсутності реального характеру господарських операцій.

Крім того, твердження відповідача про відсутність у контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів ( робіт, послуг ) колегія суддів не приймає до уваги оскільки, згідно положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Покликання апелянта не нікчемність правочинів колегія суддів не бере до уваги оскільки, вказані правочини судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази які свідчать про те, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ) (п. 7 Постанови).

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 року у справі за № 2а-6878/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: В.М. Каралюс

М.В. Костів