Ухвала

від 08.09.2015 по справі 814/985/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/985/15

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РКСУ» до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2013 року № 0000622206 і № 0000632206,-

В С Т А Н О В И В:

07.05.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «РКСУ» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2013 року № 0000622206, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 168 656 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 42164 грн., а також № 0000632206, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 196 792 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 20621,25 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «РКСУ» задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що в ході проведеної перевірки позивача було встановлено завищення товариством валових витрат та податкового кредиту за перевіряємий період. Податковий орган посилався на те, що взаємовідносини позивача з контрагентами, визначеними в акті перевірки не мали реального характеру, а тому не можуть створювати юридичні наслідки. При цьому, на думку відповідача наявність у товариства первинних документів по вказаним взаємовідносинам не може бути беззаперечним доказом здійснення господарських операцій.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року та прийняття нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «РКСУ».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 28.03.2013 року по 03.04.2013 року державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «РКСУ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «Будтранс-2009» за серпень-жовтень 2010 року, ТОВ «Сантехремстрой» за жовтень, листопад 2010 року, ТОВ «КОМ-ТЕТ» за липень 2011 року, ТОВ «Центргаз» за серпень, вересень, листопад 2011 року, січень, березень 2012 року, ТОВ «ТРК Альянс» за вересень 2011 року, березень 2012 року, ТОВ «Соборное-1» за жовтень, листопад 2011 року, ПП «Реа-Рент Миколаїв» за листопад 2011 року, ТОВ «Херсонбудпром» за травень, червень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 10.04.2013 року № 1113/22-200/35273013, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.04.2013 року № 0000622206, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 168 656 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 42164 грн., та № 0000632206, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 196 792 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 20621,25 грн.

У висновку акту перевірки вказано на наступні порушення:

- ст. 3 п. 3.1., ст. 5 п. 5.1., п. 5.2. пп. 5.2.1., п. 5.3. пп. 5.3.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на час виникнення спірних правовідносин, ст. 134 п. 134.1., ст. 138 п. 138.2., п. 138.8., ст. 139 п. 139.1. пп. 139.1.9. Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 196792,00 грн.;

- ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1., пп. 7.4.5., п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість", який регулював питання оподаткування ПДВ в спірному періоді, ст. 198 п. 198.3., п. 198.6., ст. 200 п. 200.1., п. 200.2. ПК України, що потягло заниження ПДВ на загальну суму 168656,00 грн.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що взаємовідносини між ТОВ «РКСУ» та ТОВ «Будтранс-2009», ТОВ «Сантехремстрой», ТОВ «КОМ-ТЕТ», ТОВ «Центргаз», ТОВ «ТРК Альянс», ТОВ «Соборное-1», ПП «Реа-Рент Миколаїв», ТОВ «Херсонбудпром» не мали реального характеру, а у вказаних суб'єктів господарювання були відсутні наміри створення правових наслідків.

Податковий орган зазначив, що ТОВ «РКСУ» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а тому правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ та витрат контрагентів покупців не виникають.

Зазначених висновків податковий орган дійшов на підставі актів перевірок інших державних податкових інспекцій, в тому числі і актів про неможливість проведення зустрічних звірок.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ТОВ «РКСУ», зважаючи на наступне:

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

П. 135.2 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В свою чергу, п.138.2 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.139.1.9 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності первинних документів, які підтверджують здійснення платником податку витрат, а також податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з серпня 2010 року по червень 2012 року ТОВ «РКСУ» здійснювало господарську діяльність з контрагентами ТОВ «Будтранс-2009», ТОВ «Сантехремстрой», ТОВ «КОМ-ТЕТ», ТОВ «Центргаз», ТОВ «ТРК Альянс», ТОВ «Соборное-1», ПП «Реа-Рент Миколаїв», ТОВ «Херсонбудпром».

У вказаний період ТОВ «РКСУ» були укладені численні договори та угоди субпідряду.

Так, з ТОВ "Будтранс-2009" позивач уклав наступні договори субпідряду:

- від 21.05.2010 р., предметом якого є виконання контрагентом поточного ремонту соціальних об'єктів в с. Калуга;

- від 30.07.2010 р., предметом якого є виконання контрагентом ремонту нежитлового приміщення;

- від 06.08.2010 р., предметом якого є виконання контрагентом робіт з улаштування покриття;

- від 11.08.2010 р., предметом якого є виконання контрагентом робіт із заміни дверей;

- від 14.08.2010 р., предметом якого є виконання контрагентом робіт із ремонту нежитлового приміщення;

- від 09.09.2010 р., предметом якого є виконання контрагентом робіт з ремонту камер трансформаторів;

- від 14.09.2010 р., предметом якого є виконання контрагентом робіт із улаштування покриття;

- від 14.09.2010 р., предметом якого є виконання контрагентом ремонту приміщення адміністративно-побутового корпусу;

- від 30.09.2010 р., предметом якого є виконання контрагентом ремонту приміщення;

- від 18.10.2010 р., предметом якого є виконання контрагентом будівельних робіт на пункті приймання їжі (т. 1 а. с. 141-142, 155-156, 173а-174, 192-193, 208-209, 224-225, 245-246, т. 2 а. с. 9-10, 33-34, 50-51).

08.11.2010 року позивач уклав договір субпідряду з ТОВ "Сантехремстрой", предметом якого є виконання контрагентом робіт із заміни системи опалення (т. 2 а.с. 102-103).

04.07.2011 року ТОВ «РКСУ» укладено з ТОВ "Ком-Тет" договір комплектації, предметом якого є постачання контрагентом будівельних матеріалів (т. 2 а. с. 121-122).

З ТОВ "Центргаз" позивач уклав наступні договори субпідряду:

- від 25.08.2011 р., предметом якого є виконання контрагентом поточного ремонту Калузького сільського будинку культури;

- від 05.09.2011 р., предметом якого є виконання контрагентом поточного ремонту захисної споруди;

- від 23.12.2011 р., предметом якого є виконання контрагентом утеплення та облаштування фасадів;

- від 12.01.2012 р., предметом якого є виконання контрагентом ремонтно-будівельних робіт в приміщенні аптеки;

- від 28.02.2012 р., предметом якого є виконання контрагентом комплексу робіт з реконструкції ринку (т. 2 а. с. 140-141, 151, 167-168, 177-178, 194).

01.09.2011 р. позивачем було укладено договір комплектації з ТОВ "ТРК-Альянс", предметом якого є постачання контрагентом будівельних матеріалів. Також позивачем було укладено з вказаним контрагентом договір поставки від 15.03.2012 р., предметом якого є постачання контрагентом дверних та віконних блоків (т. 2 а. с. 207-208, 212-213).

З ТОВ "Соборное-1" позивач уклав наступні договори:

- договір комплектації від 17.10.2011 р., предметом якого є постачання контрагентом будівельних матеріалів;

- договір субпідряду від 18.10.2011 р., предметом якого є виконання контрагентом робіт з благоустрою зерносховищ;

- договір субпідряду від 08.11.2011 р., предметом якого є виконання контрагентом робіт із улаштування покриття (т. 2 а. с. 220-221, 233-234, 248-249).

З ПП "Реа-Рент Миколаїв" позивач уклав договір комплектації від 09.11.2011 р., предметом якого є постачання контрагентом будівельного обладнання (т. 3 а. с. 6-7).

10.04.2012 року між позивачем та ТОВ "Херсонбудпром" укладено договір субпідряду, предметом якого є виконання контрагентом поточного ремонту вбиральні профтехучилища, і 31.05.2012 року між позивачем та вказаним контрагентом укладено договір субпідряду, предметом якого є виконання контрагентом ремонтно-будівельних робіт в приміщенні аптеки (т. 3 а. с. 21, 34-35).

У підтвердження виконання умов укладених договорів позивачем були надані податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт, акти прийому будівельних робіт, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі матеріалів (т. 1 а. с. 144-147, 158-164, 176-182, 195-199, 211-216, 227-232, 240-244, 248-251, т. 2 а. с. 1-2, 11, 15-19, 27-28, 36-41, 48-49, 52, 56-57, 70-100, 105-110, 118-119, 121-135, 140-141, 143-146, 151, 153-158, 165-166, 167-168, 169-170, 177-178, 180-187, 194, 196-198, 207-208, 209-210, 211, 212-213, 214-215, 216-250, т. 3 а. с. 1, 6-16, 21, 23-27, 34-35, 36-43).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму валових витрат, та у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та відноситись до складу валових витрат.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що фактичне здійснення позивачем господарських операцій з вказаними вище контрагентами підтверджується наданими підприємством первинними документами, складеними належним чином, які містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим висновок державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області щодо заниження ТОВ «РКСУ» податку на прибуток та податку на додану вартість, з огляду на те, що позивачем в підтвердження реального здійснення власної господарської діяльності, зокрема, господарських операцій з ТОВ «Будтранс-2009», ТОВ «Сантехремстрой», ТОВ «КОМ-ТЕТ», ТОВ «Центргаз», ТОВ «ТРК Альянс», ТОВ «Соборное-1», ПП «Реа-Рент Миколаїв», ТОВ «Херсонбудпром» були надані первинні документи, які оформлені належним чином, наявність та правильність складення яких не оспорювалась податковим органом.

Слід зазначити, що відмовляючи особі у праві на податковий кредит та віднесення витрат до складу валових, податковий орган повинен довести саме недобросовісність у діях платника.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

В даному випадку, ДПІ не було надано доказів того, що по спірним операціям між ТОВ «РКСУ» та розглядуваними вище контрагентами у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та вказані підприємства діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В свою чергу, як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку щодо завищення підприємством валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з дослідженням актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача та актів перевірок деяких з цих контрагентів, складених іншими податковими органами.

Однак, колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зазначені акти, без дослідження та оцінки первинних документів, якими фіксуються факти здійснення господарських операцій, не можуть бути покладені в основу висновку про безтоварність операцій між позивачем та вказаними контрагентами, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом саме при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Також варто зазначити, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може вважатися належним доказом допущення позивачем порушень, так як зазначений акт свідчить лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання. Такі звірки взагалі не є перевірками, а викладені в них висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

В свою чергу, навіть допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених сум постачальникам товару.

В даному випадку, жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування факту виконання контрагентами умов зазначених вище господарських договорів відповідач ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надав.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ «РКСУ» було доведено суду наявність всіх необхідних умов на віднесення витрат та сум ПДВ до валових витрат та податкового кредиту, зокрема, щодо фактичності здійснюваних господарських операцій, наявності податкових накладних на підтвердження виконання контрагентами позивача робіт та надання послуг, згідно укладених договорів та інших первинних документів, сплати відповідних сум ПДВ.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів вважає, що ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва дійшла безпідставного та необґрунтованого висновку щодо нереальності здійснюваних між ТОВ «РКСУ» та ТОВ «Будтранс-2009», ТОВ «Сантехремстрой», ТОВ «КОМ-ТЕТ», ТОВ «Центргаз», ТОВ «ТРК Альянс», ТОВ «Соборное-1», ПП «Реа-Рент Миколаїв», ТОВ «Херсонбудпром» господарських операцій.

При цьому, залучення позивачем субпідрядників, з метою виконання договорів підряду, та фактичне виконання робіт саме субпідрядниками не суперечить нормам чинного законодавства та жодним чином не впливає на право позивача на віднесення понесених ним витрат до валових та відповідно на формування податкового кредиту по фактично здійсненим господарським операціям.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів на підтвердження здійснення господарської діяльності позивачем, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 29.04.2013 року № 0000622206 та № 0000632206.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв