Постанова

від 15.07.2009 по справі 17/26-516

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/26-516

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.09                                                                                           Справа  № 17/26-516

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                Дубник О.П.

                                                                                Скрипчук О.С.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Ланівці-цукор»вих. № 50 від 07.05.2009 р.

на рішення          Господарського суду Тернопільської області від 28.04.2009 р. (підписане 05.05.2009 р.)

у справі           № 17/26-516

за позовом           Малого приватного підприємства (далі МПП) «Рабица», м. Київ

до відповідача          ТОВ «Ланівці-цукор», м. Тернопіль

про           стягнення 557 176,96 грн. заборгованості

за участю представників:          

від позивача           –Перепелиця О.І. –представник;

від відповідача           –не з'явився.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.22 ГПК України, роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступало, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 28.04.2009 р. (підписане 05.05.2009 р.) у справі № 17/26-516, суддя Андрусик Н.О., позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Ланівці-цукор»на користь МПП «Рабица»477 960 грн. основного боргу, 40 804,23 грн. пені, 5100,53 грн. –3 % річних, 31545,36 грн. інфляційних нарахувань та 5671,73 грн. судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 526, 625, 712, 837, 882 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а також зокрема тим, що відповідач не провів оплати за отриманий товар та надані послуги згідно умов договору № 59 від 04.08.2008 р. А відтак, заборгованість відповідача на час розгляду справи в суді першої інстанції становить 477 960 грн. основного боргу, 40 804,23 грн. пені, 5100,53 грн. –3 % річних, 31545,36 грн. інфляційних втрат, які підлягають стягненню; доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Ланівці-цукор», відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.04.2009 р. у справі № 17/26-516 скасувати і прийняти постанову, якою оскаржене рішення скасувати в частині стягнення пені та не встановлення відстрочки і прийняти нове рішення, яким встановити відстрочку виконання рішення в строк до 20 серпня 2009 року та відмовити у стягненні пені повністю.

Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм процесуального права та має місце неповне з'ясування обставин справи, зокрема, судом першої інстанції не правильно застосовано ст. 83 ГПК України, а саме при прийнятті оскаржуваного рішення суд не врахував важкого фінансового становища відповідача, не зменшив розмір пені та не відстрочив виконання рішення суду про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Позивач –МПП «Рабица»- подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.04.2009 р. у справі № 17/26-516 залишити без змін з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

Крім того, 26.05.2009р. позивачем подано апеляційному господарському суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить про накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Зазначене клопотання мотивоване тим, що відповідач протягом тривалого строку не виконував зобов'язання перед позивачем в добровільному порядку, а також тим, що у позивача є відомості про суттєву реорганізацію в структурі підприємства відповідача та про намір останнього розпочати процедуру ліквідації ТОВ „Ланівці-цукор”. Згідно із ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ч.1 ст.67 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії, що стосуються предмета спору; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів.

У цьому випадку позивач не подав апеляційному господарському суду доказів що у відповідача відсутні кошти на рахунках, що є підставою для накладення арешту на його майно, тощо, які б з достовірністю підтверджували, що невжиття таких заходів (накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача) може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі.

14.07.2009 р. на адресу апеляційного господарського суду було надіслано телеграму (клопотання) від відповідача про перенесення розгляду справи через неможливість забезпечити участь представника ТОВ „Ланівці-цукор” у зв'язку з невідкладним терміновим відрядженням.

Враховуючи те, що ухвалою суду від 27.05.2009 р. розгляд справи № 17/26-516 був призначений на 15.07.2009 р., участь представників сторін обов'язковою не визнавалася, додаткові докази не витребовувалися, у відповідача було достатньо часу для надання додаткових доказів в обґрунтування доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника скаржника.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свої вимоги та доводи, викладені у запереченні на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, суд встановив наступне.

МПП «Рабица» звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТОВ «Ланівці-цукор»про стягнення з нього 477 960 грн. основного боргу, 42 374,76 грн. пені, 5 296,84 грн. –3 % річних, 31 545,36 грн. інфляційних втрат, державне мито та витрати з оплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 04.08.2008 року між ТОВ «Ланівці-цукор»(Замовник), та МПП «Рабица»(Підрядник) був укладений договір № 59 (а.с. 8).

За умовами договору Замовник доручає, а Підрядник бере на себе обов»язок виготовити та поставити систему автоматизації вакуум-апаратів 1-го продукту (3 шт.), надалі Обладнання; виконати роботи по проектуванню, розробці алгоритмічного забезпечення та програмування, здійснити шеф-монтаж та пусконалагоджувальні роботи системи автоматизації вакуум-апаратів 1-го продукту (3 шт.), надалі Роботи (п.1.).

Згідно з п. 2. Договору ціна виконуваних «Підрядником»послуг договірна і викладена в узгодженому сторонами кошторисі (Додатки № 1,№ 2), які є невід»ємною частиною даного Договору.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 59 від 04.08.2008 р. та Додатку № 2 до Договору № 59 від 04.08.2008 р., підписаних між сторонами, вартість обладнання становить 358 260 грн. та вартість виконаних робіт становить 119 700 грн. (а.с. 9, 10).

Розрахунок за виконані Роботи та поставлене Обладнання проводиться шляхом перерахування «Замовником»коштів на поточний рахунок «Підрядника»на протязі 10-ти днів після підписання Актів здачі-приймання виконаних робіт та передачі Обладнання (п. 5.1. Договору).

Згідно з п. 6.1. Договору передача обладнання від «Підрядника»до «Замовника»відбувається за оформленням відповідних бухгалтерських документів (накладної, довіреності тощо).

Відповідно до п. 6.2. Договору право власності на Обладнання, що поставляється за цим Договором, переходить від «Підрядника»до «Замовника»після здійснення останнім повної його оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 59 від 04.08.2008 р. позивач поставив відповідачу Товар - систему автоматизації вакуум-апаратів 1-го продукту (3 шт.) на суму 358 260 грн., що підтверджується довіреністю ЛЦ № 67 від 20.10.2008 р., виданою Задерей В.О. на отримання Товару, та видатковою накладною № РН-02546 від 20.10.2008 р., підписаною представниками сторін (а.с. 11-13).

Крім того, на виконання умов договору № 59 від 04.08.2008 р. позивач виконав Роботи по проектуванню, розробці алгоритмічного забезпечення та програмування, здійснив шеф-монтаж та пусконалагоджувальні роботи системи автоматизації вакуум-апаратів 1-го продукту (3 шт.), що підтверджується актом прийому-виконання робіт від 21.10.2008 р. на загальну суму 119700 грн., який був укладений між сторонами, підписаний та скріплений печатками підприємств (а.с.14).

19.12.2008 р. позивачем на адресу ТОВ «Ланівці-цукор»була надіслана претензія  № 130 з вимогою погасити суму основного боргу в розмірі 477 960 грн. (а.с.16-17).

Як вбачається з відповіді на претензію № 130 від 19.12.2008 р. відповідач повністю визнає претензійні вимоги на суму 477 960 грн. (а.с. 18).

Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р., з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 477 960 грн. (а.с. 40). Цей акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Таким чином, підстави виникнення зобов'язань (цивільних прав та обов'язків) встановлені ст.11 ЦК України, зокрема вони виникають з договорів (що і є у даному випадку), тобто носять диспозитивний характер. Це полягає у обов'язку сторін договору виконувати взяті на себе зобов'язання, визначені умовами цього договору.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати, у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені в договорі (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, сума основного боргу, не спростована документальними доказами відповідачем, у відповідності до договору № 59 від 04.08.2008 р. становить 477 960 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно задоволив позов про стягнення суми боргу в розмірі 477 960  грн. як обґрунтовано заявлений.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1, ч.3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст.3 вищезгаданого Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2. Договору в разі порушення «Замовником»терміну проведення розрахунків з «Підрядником». Викладених в п. 5 даного Договору, він сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми, яка підлягає перерахуванню за кожен день прострочення терміну платежів, але не більше двох облікових ставок НБУ.

Позивач відповідно до п. 8.2. договору № 59 від 04.08.2008 р.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     нарахував відповідачу пеню за прострочення платежу за період з 01.11.2008 р. по           15.03.2009 р. у розмірі 42 374,76 грн. (а.с. 4). Суд першої інстанції підставно дійшов висновку про стягнення з відповідача пені за період з 02.11.2008 р. по 12.03.2009 р. у розмірі 40 804,23 грн., враховуючи кінцевий термін оплати Товару та Робіт за Договором (02.11.2008 р.) та дату звернення позивача до суду з позовною заявою (12.03.2009 р.) згідно опису вкладення у цінний лист.

Відтак, такими, що підлягають до задоволення, оскільки ґрунтуються на положеннях ст. 549 ЦК України та ч.1, ч.2 ст.231 ГК України, є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 02.11.2008 р. по 12.03.2009 р. в розмірі 40 804,23 грн. У задоволенні позову в частині стягнення 1570,53 грн. пені відмовлено.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу на підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховано втрати від інфляції за період з листопада 2008 року по січень 2009 року в сумі 31 545,36 грн.(а.с. 3).

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції правильно встановлено, що з відповідача належить стягнути 31 545,36 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2008 року по січень 2009 року.

Відтак, такими, що підлягають до задоволення, оскільки ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України є позовні вимоги про стягнення з відповідача 31 545,36 грн. інфляційних нарахувань.

Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу на підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховано три проценти річних від простроченої суми за період з 01.11.2008 р. по 15.03.2009 р. у розмірі 5 296,84 грн. (а.с. 4). Враховуючи положення ст. 625 ЦК України та п. 5.1. Договору № 59 від 04.08.2008 р., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність стягнення з відповідача трьох процентів річних за період з 02.11.2008 р. по 12.03.2009 р. у розмірі 5100,53 грн., виходячи з кінцевого терміну оплати Товару та Робіт за Договором (02.11.2008 р.) та дати звернення позивача до суду з позовною заявою (12.03.2009 р.) згідно опису вкладення у цінний лист. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 196,31 грн. слід відмовити.

Відтак, такими, що підлягають до задоволення, оскільки ґрунтуються на положеннях ст. 625 ЦК України, є позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних за період з 02.11.2008 р. по 12.03.2009 р. в розмірі 5 100,53 грн.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються судовою колегією як безпідставні з огляду на наступне. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Відповідно до приписів ст. 121 ГПК України за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують вище зазначені обставини.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.          Залишити рішення Господарського суду Тернопільської області від 28.04.2009 р. у справі № 17/26-516 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Ланівці-цукор” - без задоволення.

2.          Судові витрати покласти на скаржника.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                           Процик Т.С.

Суддя                                                                                                 Дубник О.П.

Суддя                                                                                                 Скрипчук О.С.