Постанова

від 19.04.2010 по справі 2-а-20/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2010 р. Справа № 2-а-20/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Курко Олега Петровича ,

при секретарі судового засідання: Савченко Олені Олегівні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1

відповідача : ОСОБА_2, ОСОБА_3

прокуратури : не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : приватного малого підприємства - фірма "Арконі"

до : державної податкової інспекції у м. Вінниці

про : визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.12.09 № 0003362310/0 та № 0003352310/0

ВСТАНОВИВ :

Подано позов про визнання протиправними дій ДПІ у м. Вінниці щодо проведення невиїзної позапланової перевірки ПМП фірма "Арконі", визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003362310/0 та № 0003352310/0 від 23.12.2009р.

В якості обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що підстави та порядок проведення невиїзних перевірок чинним законодавством не врегульовано. Така перевірка відповідачем, всупереч п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", здійснена на підставі невідомих для позивача документів, оскільки останнім окрім податкових декларацій, установчих документів та листування більш нічого надано не було. Тобто висновки такої перевірки та сам порядок її проведення, на думку позивача, не може вважатись правомірним.

Прийняті на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення позивач теж вважає протиправними у зв’язку з безпідставністю збільшення податкових зобов’язань по податку на додану вартість та податку на прибуток, а також неправомірного відхилення первинних бухгалтерських документів щодо взаєморозрахунків з ПП "Будкомплект".

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених письмово та доданих до матеріалів справи, зазначивши, що на момент перевірки у позивача були відсутні відповідні належним чином оформлені первинні документи щодо взаєморозрахунків з контрагентом - ПП "Будкомплект", які підтверджують правомірність включення до складу валових витрат витрати по придбанню товарів, а також правомірність віднесення податку на додану вартість до податкового кредиту. Такий висновок зроблено у зв’язку з наявністю достовірних даних та належних доказів фіктивності здійсненої ПП "Будкомплект" господарської діяльності, підтвердженої експертними висновками та поясненнями свідків. А тому вважає дії по проведенню невиїзної перевірки, оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим в задоволенні позову просить відмовити.

У відповідності до заяви № 3799вих-10 від 23.02.2010р. та на підставі ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ч. 2 ст. 53, ст. 60 КАС України в розгляд справи на захист інтересів держави вступив прокурор м. Вінниці.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ДПІ у м. Вінниці у відповідності до постанови старшого дізнавача СД Ленінського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області ОСОБА_4 від 10.08.2009р. та на підставі пункту 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ПМП фірма "Арконі" вимог податкового законодавства по податку на прибуток, податку на додану вартість при взаєморозрахунках з ПП "Будкомплект" (код ЄДРПОУ 30029060) за період з 01.01.2006р. по 01.07.2008р., про що складено акт від 11.12.2009р. № 3016/2310/24898690.

За висновками цього акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003352310/0 від 23.12.2009р. яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 1312840 грн., з яких за основним платежем 912796 грн. та за штрафними санкціями 400044 грн.; та податкове повідомлення-рішення № 0003362310/0 від 23.12.2009р., яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в загальній сумі 981785 грн., з яких основний платіж - 691801 грн. та штрафні (фінансові) санкції 289984 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 11.12.2009р., підставою для винесення згаданих податкових повідомлень-рішень було : 1) порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого ПМП фірма "Арконі" занижено податок на прибуток в сумі 912796 грн., в тому числі за 2006 рік - 367350 грн., за 2007 рік 545446 грн.; 2) порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2006р. по 01.07.2008р. в сумі 691801 грн.

Загалом, такі твердження податкового органу базуються на висновках почеркознавчих досліджень підписів на первинних документах та на поясненнях колишніх посадових осіб ПП "Будкомплект", у зв’язку з чим відповідач мотивує свої рішення тим, що взаємовідносини позивача з ПП "Будкомплект" не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а відтак, має місце завищення валових витрат та завишення податкового кредиту.

Проте, з такими висновками податкового органу суд погодитись не може.

Підставою для нарахування 1312840 грн. податкового зобов’язання по податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення № 0003352310/0 від 23.12.2009р. є завищення позивачем за перевіряємий період валових витрат у сумі 3651184 грн., що призвело до заниження чистого доходу.

Дана сума була включена ПМП "Арконі" до валових витрат як затрати на закупку товарів та надані послуги від ПП "Будкомплект" та неврахована податковим органом в ході проведення перевірки з підстав наявності на первинних документах несправжніх підписів посадових осіб згаданого підприємства, що встановлено висновками Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 зазначеної статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

А згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону N 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" ставить в залежність включення сум валових витрат лише з їх підтвердженням відповідними документами.

Єдиною умовою не включення до складу валових витрат згідно пп. 5.3.9 цього Закону є не підтвердження будь-яких витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Жодних інших підстав Закон не передбачає. А тому віднесення позивачем до складу валових витрат, витрати за придбані товарно-матеріальні цінності що підтверджуються належно оформленими податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, навіть при умові фіктивності підписів, якими ці документи скріплені є цілком виправданим та правомірним з огляду на приписи самого Закону, оскільки відповідальність та негативні наслідки мають наставати лише для осіб, що вчиняє такі підписи (завіряє документи), а не для платника, якому виданий відповідний документ завірений відтиском справжньої печатки підприємства та посвідчений відповідним підписом особи.

Закон не встановлює такого обов’язку платника податку як перевірка та ідентифікація підпису постачальника (виконавця) у накладних та актах приймання виконаних робіт контрагента - юридичної особи та контроль його звітності.

Варто звернути увагу на той факт, що відповідач не ставить під сумнів справжність печатки ПП "Будкомплект", відтиски якої містяться на всіх первинних документах, виписаних останнім, і яка згідно поясненнями гр. ОСОБА_5 (директора ПП "Будкомплект" з серпня 2006 року по серпень-липень 2007 року) постійно була в неї і ніяких документів для ПМП "Арконі" не завіряла. Дані розбіжності податковим органом усунуті не були та в самому акті перевірки від 11.12.2009р. взагалі упущені, що свідчить про поверховість проведення такої перевірки та її обвинувальний ухил, спрямований на власну користь податкової інспекції.

Згідно п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку ; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

В ОСОБА_1 перевірки від 11.12.2009р. ( т. 1 а.с. 72-73) містяться відомості про те, що згідно листа ГВПМ ДПІ у м. Вінниці № 2730/7/26-31-02 від 29.10.2009р. про рух коштів по рахунку № 26000301539417 відділення Промінвестбанку м. Одеса, позивач перерахував ПП "Будкомплект" кошти в сумі 4160809 грн. Дані розрахунки були проведені шляхом безготівкових перерахувань.

А кошти в сумі 570755,76 грн. були сплачені ПП "Будкомплект" готівкою, яка утримувалась з розрахункового рахунку позивача, про що стверджує висновок попередньої позапланової перевірки ПМП "Арконі" ( ОСОБА_1 № 722/2310/24898690 від 16.03.09) ( т. 1 а.с.158).

Таким чином здійснення позивачем оплати за отримані товарно- матеріальні цінності ПП "Будкомплект", безумовно підлягає віднесенню до складу валових витрат ПМП "Арконі", так як відбулась подія, обумовлена п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону N 334/94-ВР.

Крім того, сам факт існування господарських операцій між позивачем та ПП "Будкомплект" податкова інспекція в акті перевірки не спростовує; будь-які відомості відносно того, що позивачу не надавались послуги даним підприємством у акті не зазначені.

За даних обставин суд вважає, що витрати у грошовій формі в сумі 3651184 грн., що були перераховані ПП "Будкомплект" підтверджуються належними первинними документами, а тому правомірно включені ПМП "Арконі" до валових витрат.

Щодо нарахування відповідачем до сплати позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то з цього приводу слід зазначити наступне.

Так, згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної .

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 цього Закону передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Тут слід відмітити, що в зазначеній нормі Закону про ПДВ наведений перелік обов’язкових реквізитів, яким повинна відповідати податкова накладна. Як відомо, відсутність хоча б одного із них позбавляє покупця права на включення податкового кредиту витрат по сплаті ПДВ. Тобто недійсність податкової накладної пов’язується саме з відсутністю в них обов’язкових реквізитів, передбачених п.п. 7.2.1 Закону N 168/97-ВР.

Як встановлено в судовому засіданні та й підтверджується самими висновками акту перевірки позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих ПП "Будкомплект", які містять всі необхідні реквізити, визначені п.п. 7.2.1 ст. 7 Закону про ПДВ для надання їм юридичної сили та доказовості, тобто є належними первинними документами.

Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту в розмірі 691801 грн., сформована в результаті взаємовідносин з ПП "Будкомплект" правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцю.

Наявність висновків експертів про те, що підписи на копіях податкових накладних та інших первинних документах виконані не відповідальними особами ПП "Будкомплект" не дає права категорично стверджувати про недійсність таких документів.

Суд звертає увагу на те, що пункт 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 не допускає ніякого впливу при її підписанні та завіренні печаткою зі сторони покупця: "Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою" . Тому, незважаючи на те, що податкова накладна видається для покупця, вона є податковим продуктом постачальника, і саме останній несе персональну відповідальність за порядок її складання та оформлення.

Підписання податкових накладних, накладних, актів виконаних робіт іншою особою не роблять такі документи, що стосуються предмету цього спору, недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, адже фактичність здійснення позивачем господарських операції підтверджується обопільним виконанням їх сторонами.

Загальні приписи законодавства встановлюють персональну податкову відповідальність. Згідно з їх вимогами обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то дії платника податку є правомірними.

На момент видачі податкових накладних та накладних контрагент позивача - ПП "Будкомплект" діяло як суб’єкт господарювання та було зареєстроване платником податку на додану вартість, а тому відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" мало право нараховувати податок та складати податкові накладні.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Такий висновок підтверджений останньою судовою практикою: постановою судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 09.09.2008р. № 08/158.

На момент розгляду цієї справи обвинувальні вироки суду, які б зафіксували вину як позивача або інших осіб у здійсненні фіктивного підприємництва, ухиленні від сплати податків чи підробки документів відсутні.

Крім того, органи державної податкової служби чи Міністерства внутрішніх справ України згідно чинного законодавства не наділені правом самостійно визнавати недійсними податкові накладні чи розрахункові документи та визначати підстави не включення будь-яких сум до податкового кредиту.

Допитані по справі свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердили факт існування фінансово-господарських взаємовідносин між ПМП "Арконі" та ПП "Будкомплект" як підрядника та субпідрядника. Також прямим документальним доказом понесення позивачем валових витрат є дублікати банківських виписок останнього (т.1 а.с.189-205), які свідчать про перерахування коштів на рахунок ПП "Будкомплект". Суд також вживав всіх можливих заходів для виклику в судове засідання як свідків посадових осіб ПП "Будкомплект" ОСОБА_9 та ОСОБА_5, однак будучи належним чином повідомленими вони в судове засідання, з невідомих причин не з'явились. В свою чергу представники відповідача не вжили належних заходів для забезпечення їхньої явки в судове засідання, хоча в запереченнях на позов та в акті перевірки є посилання на показання цих осіб.

Оцінивши в сукупності всі докази по справі, суд вважає, що викладені в акті перевірки від 11.12.2009р. висновки про порушення позивачем податкового законодавства України є упередженими, суб'єктивними і такими, що зроблені на підставі припущень. Адже при проведенні попередньої перевірки (акт від 16.03.2009р. №722/2310/24898690) за аналогічних обставин, відповідач прийшов до висновку про недостатність підстав для зменшення скоригованих валових витрат по взаєморозрахунках з ПП "Будкомплект" (т.2 а.с.13)

Таким чином суд приходить до висновку, що ДПІ у м. Вінниці безпідставно, при проведені перевірки, не взято до уваги документи що підтверджують понесені позивачем витрати в ході здійснення господарських відносин з ПП "Будкомплект" на суму 3651184 грн. та віднесені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 691801 грн., у зв’язку з чим податкові повідомлення-рішення від 23.12.2009р. №0003352310/0 та № 0003362310/0 є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Поряд з цим, приймаючи оскаржувані рішення відповідач не звернув уваги на строки давності визначення податкових зобов’язань.

Так, згідно п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення податкових зобов’язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як слідує з акту перевірки від 11.12.2009р. визначення сум податкового зобов’язання згідно податкових повідомлень-рішень відбулось за період з 01.01.2006р. по 01.07.2008р., в той час як самі рішення прийняті відповідачем 23.12.2009р. Тобто, період січень - грудень 2006 року в жодному разі не мав би бути врахований при прийнятті оскаржуваних рішень. Наведене доповнює висновок суду про протиправність оскаржуваних рішень.

Окремо суд звертає увагу на порядок та підстави проведення перевірки позивача, за результатами якої складно акт № 3016/2310/24898690 від 11.12.2009р. Дана перевірка носила статус невиїзної позапланової перевірки.

Згідно пунктів 1, 3, 4 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, у межах компетенції та в порядку, встановлених законами України, мають право:

- здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі);

- одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу;

- запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).

Безпосередній порядок проведення невиїзних перевірок чинним законодавством України не врегульовано.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (далі - Порядок), невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) , незалежно від способу їх подачі.

Виходячи із цього слід прийти до висновку, що сутність такої перевірки полягає у перевірці податковим органом лише поданих платником податків власних документів, пов’язаних виключно з нарахуванням та сплатою податків.

В судовому засіданні встановлено що в основу висновків невиїзної перевірки відповідачем покладені не податкові декларації та звіти позивача, а висновки судових експертиз, пояснення посадових осіб ПП "Будкомплект" та інші докази, що не пов’язані з нарахуванням та сплатою податків та зборів та які не подавались ПМП фірма "Арконі".

Наявні у справі докази ( т. 1 а.с. 168 - 177) вказують на те, що 09.08.2009р. в офісному приміщення ПМП фірма "Арконі", розташованому за адресою м. Вінниця, вул. 1 Травня, 88 сталася пожежа, в результаті якої були знищені первинні документи позивача за період з 2005 року по перше півріччя 2009 року, про що відповідач був повідомлений листом від 28.08.2009р. № 268. Серед знищених документів виявились також і документи щодо взаємостосунків з ПП "Будкомплект".

Тобто, жодних документів, окрім податкових декларацій, що стосуються нарахування та сплати податків та зборів позивач до ДПІ у м. Вінниці не подавав, а відтак їх дослідження не могло відбуватись. Перевірка відповідачем проведена за окремою частиною документів, що не охоплюють весь перевіряємий період, а тому її висновки лише з наведених підстав не можуть бути об’єктивними. Тим більше, що проведення її за документами, які не були подані позивачем та не стосуються нарахування та сплати податків і зборів є незаконним, та не відповідає меті та статусу невиїзної документальної перевірки. Також відповідачем не надано суду наказ про призначення невиїзної позапланової перевірки, хоча в постанові ст. дізнавача СД Ленінського РВ ВМУ ГУМВС України у Вінницькій області ОСОБА_10 вказано провести позапланову документальну перевірку (т.1 а.с.46)

З огляду на це, дії ДПІ у м. Вінниці щодо проведення такої перевірки ПМП фірма "Арконі" є протиправними. Відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не дотриманий принцип законності, визначений у ст.19 Конституції України та ст. 9 КАС України, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в пункті 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, що оскаржувані дії відповідача по проведенню перевірки та податкові повідомлення-рішення № 0003352310/0 та № 0003362310/0 від 23.12.2009р. не відповідають критеріям щодо їх правомірності, визначеним в статті 2 КАС України, оскільки є необґрунтованими, упередженими, не розсудливими, прийнятим без дотримання принципу рівності перед законом, а тому судом визнаються протиправними.

З огляду на це позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору при звернені до суду згідно зі ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо проведення невиїзної позапланової документальної перевірки приватного малого підприємства - фірми "Арконі".

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці від 23.12.2009р. № 0003362310/0 та № 0003352310/0.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного малого підприємства - фірма "Арконі" 3,40 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 26.04.2010р.

Суддя Курко Олег Петрович

19.04.2010