Рішення

від 17.09.2015 по справі 212/268/15-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/268/15-ц

2/212/1234/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2015 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Борис О.Н., з участю секретаря - Хазієвої Т.В., за участі представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати договір, укладений 03 липня 2014 року між фізичною особою - ОСОБА_1 як споживач послуг, та підприємцем - ОСОБА_3, як надавачем послуг, стягнути з ФОП ОСОБА_3 на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 28 000 гривень, пеню за порушення умов договору у сумі 179 280 гривень, нематеріальної ( моральної) шкоди у сумі 10 000 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 03 липня 2014 року між ним та відповідачем, як надавачем послуг, дистанційно був укладений договір про надання послуг на поставку товару. Споживач послуг - ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання виконав у повному обсязі, та перерахував 04 липня 2014 року кошти у сумі 28 000 гривень на рахунок отримувача - надавача послуг - ФОП ОСОБА_3. Згідно розрахунку загальний обсяг відповідальності відповідача становить 217 280 гривень. Стосовно моральної шкоди вказав, що дії відповідача призвели до виникнення тих обставин, на які позивач не розраховував та настання яких не бажав. А саме , щоденні турботи з приводу повернення коштів, намагання зв`язатися по телефону з відповідачем, постійне ухиляння відповідача від виконання умов договору, нервове напруження, постійне та непереборне відчуття того, що позивач був ошуканий та введений в оману відповідачем, створюють моральні переживання та страждання, які позивач змушений терпіти та намагатися захистити свої права.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини , викладені у позовній заяві.

Відповідач в судове засіданні повторно не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, 03 липня 2014 року між фізичною особою - ОСОБА_1 як споживач послуг, та підприємцем - ОСОБА_3, як надавачем послуг дистанційно був укладений договір про надання послуг на поставку товару, (послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб).

Як убачається зі змісту договору надавач послуг - ФОП ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання здійснити поставку обладнання яке вказано у п. 1.1. договору на поставку товару. Серед іншого, ФОП ОСОБА_3 взяв на себе зобов'язання доставити товар належної якості та передати товар отримувачу у с. Лазурне, Херсонської області. При цьому сторонами було визначено, що вартість товару дорівнює - 36 000 гривень ( п.2.1. договору), 28 000 гривень споживач - ОСОБА_1 має оплатити авансом, решту 8 000 гривень після отримання товару ( п.2.3 та п.2.4 договору ). Також надавач послуг взяв на себе зобов'язання - доставити товар не пізніше ніж 26 днів з моменту оплати авансу ( п.3.3.договору).

Споживач послуг - ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, та перерахував 04 липня 2014 року кошти у сумі 28 000 гривень на рахунок отримувача - надавача послуг - ФОП ОСОБА_3 ( квитанція а.с. 11).

Згідно розрахунку сама матеріальної шкоди та пені становить 207280 гривень, з них : 28 000 грн - матеріальна шкода , 179 280 грн - пеня ( 36000 х 3% х166 днів ( з 30.07.2014 року по 12.01.2015 року)) .

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 4 ст. 59 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст.ст. 27,28,29,30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вiдповiдно до ч.1, п. 1 ч. 2 ст. 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст.. 13 ЗУ « Про захист прав споживачів» передбачає , що « 6. Якщо інше не передбачено договором, укладеним на відстані, продавець повинен поставити споживачеві товар протягом прийнятного строку, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди споживача на укладення договору. У разі неможливості виконання договору через відсутність замовленого товару продавець повинен негайно повідомити про це споживача, але не пізніше тридцяти днів з моменту одержання згоди споживача на укладення договору.»

ЗУ «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Серед іншого вказаний закон встановлює, що : ст.. 6 «Продавець (виробник, виконавець) зобов'язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

2. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.»

Ст. 10 вказаного закону визначає, що «У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.»

Враховуючи, що відповідачем не надано до суду докази на підтвердження чи спростування обставин викладених вище, суд дійшов висновку про те, що мало місце порушення з боку відповідача щодо невиконання умов укладеного між сторонами договору.

Позивач в позовній заяві посилається, також, на те, що йому відповідачем завдана моральна шкода яку він оцінює в 10 000 гривень і просить стягнути її з відповідача. Загальними засадами відшкодування моральної шкоди, визначено наступне.

Ч.1 ст.23 ЦК України встановлює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Абзац 2 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року №5 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди» зобов'язує суди з'ясовувати при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Таким чином, позивачем не доведено наявність моральної шкоди саме у розмірі 10000 грн.

Відповідно до ч. 4 Закону України « Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача моральну шкоду у сумі 1000 грн.

Відповідно до ЗУ « Про захист прав споживача» , ст. 88 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись Законом України «Про захист прав споживачів» , ст.ст. 6,22,23,509,611, 627, 651 , 1167 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3,10,11,57 -60, 169, 209,212-215 Цивільного процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів - задовольнити частково.

Розірвати договір на поставку товару, укладений 03 липня 2014 року між ОСОБА_1 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3.

Стягнути фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок матеріальної шкоди 28000 грн, пені - 179 280 грн, моральної шкоди 1000 грн.

В решті частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Позивачем рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Заочне рішення може бути переглянуто судом , що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: О. Н. Борис