Ухвала

від 16.09.2015 по справі 202/12645/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7635/15 Справа № 202/12645/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Котушенко С.П.

Категорія 54

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого Котушенко С.П.

суддів Тамакулової В.О., Козлова С.П.

при секретарі Безрукавому Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 01 липня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

19 грудня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з уточненим в ході розгляду справи позовом (90-91, 134-136, 139) до ТОВ "Металургійний завод "Дніпросталь" про визнання наказів незаконними, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Позивач вказував на те, що з 20 жовтня 2011 року перебував з відповідачем у трудових правовідносинах, з 01 червня 2012 року працював оператором машини безперервного лиття заготовки. Наказом №602 від 17 листопада 2014 року йому було оголошено догану за халатне відношення до трудових обов'язків, а наказом №266-У від 20 листопада того ж року його звільнено з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, перешкоджаючої продовженню даної роботи. Посилаючись на сумлінне виконання своїх трудових обов'язків, недопущення ним порушень трудової чи виробничої дисципліни, а також на грубе порушення відповідачем вимог трудового законодавства при його звільненні, позивач просив визнати накази №602 від 17 листопада 2014 року та №266-У від 20 листопада того ж року незаконними і скасувати їх; поновити його на роботі з 21 листопада 2014 року оператором машини безперервного лиття заготовки дільниці розливки сталі; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 47 700,80 грн. та моральну шкоду - 2 436 грн.

Крім того, позивач просив визнати незаконними склад комісії по перевірці знань з питань охорони праці та пожежної безпеки, затверджений наказом №11 від 14 січня 2014 року, та проведення позачергової перевірки знань виконання обов'язків стропальника, затверджених протоколом №15 від 06 листопада 2014 року в частині запису №5 та протоколом №16 від 18 листопада 2014 року в частині запису №4 "ОСОБА_2 - не знає".

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 01 липня 2015 року позов в частині визнання незаконними наказів №602 від 17 листопада 2014 року та №266-У від 20 листопада 2014 року, поновлення роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено, а в задоволенні іншої частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення як постановленого з порушенням норм матеріального і процесуального права та про ухвалення нового рішення.

Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів не знаходить передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги.

Згідно п.2 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.21 постанови від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", суд може визнати правильним припинення трудового договору згідно п.2 ст.40 КЗпП України у тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу, чи громадян, яких він обслуговує і його неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з жовтня 2011 року перебував з відповідачем у трудових правовідносинах, з 01 червня 2012 року працював оператором машини безперервного лиття заготовки 5 розряду дільниці розливки сталі і відвантаження готової продукції.

Наказом №602 від 17 листопада 2014 року йому було оголошено догану за халатне відношення до трудових обов'язків, а наказом №266-У від 20 листопада того ж року - звільнено з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, перешкоджаючої продовженню даної роботи.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 в частині поновлення на роботі, суд обґрунтовано керувався тим, що його звільнення проведено з порушенням трудового законодавства, в тому числі й без згоди профспілкової організації, членом якої був позивач. Такий висновок ґрунтується на встановлених судом обставинах та досліджених судом доказах.

Згідно зі ст.43 КЗпП України звільнення працівника з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, а звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації, згідно ст.252 того ж Кодексу, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виробничого органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

В п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (зі змінами і доповненнями), роз'яснено, що відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Безпідставним є посилання апеляційної скарги на неперевірку судом чи перебував позивач у складі профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України та чи повідомлявся про це відповідач, оскільки матеріали справи містять цілий ряд документів, що підтверджують дані факти (а.с.93,112-114,147,148).

Те, що у справі знаходяться копії, а не оригінали зазначених документів не є підставою для скасування рішення з огляду на наступне.

Відповідно до ст.64 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Суд не вимагав подання оригіналів зазначених документів, оскільки сторони такого клопотання під час розгляду справи не заявляли.

Крім того в числі зазначених документів знаходиться оригінал постанови первинної організації профспілки ТОВ "Металургійний завод "Дніпросталь" від 01 квітня 2015 року, котра відмовила у наданні згоди на звільнення ОСОБА_2 (а.с.112-114).

Доводи апеляційної скарги про неодноразові звернення до суду щодо витребування у відповідача оригіналів зазначених документів спростовуються інформацією з носія, на який здійснювався технічний запис судових засідань, приєднаного до матеріалів справи, котра свідчить про те, що представник відповідача таких клопотання під час розгляду справи не заявляв.

Посилання апеляційної скарги на необґрунтованість відмови профспілкової організації у наданні згоди на звільнення ОСОБА_2 не може бути прийнято до уваги з огляду на наступне.

Згідно зі ст.39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії" рішення профспілки про надання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Зазначена норма передбачає право власника звільнити працівника без згоди виборного органу профспілкової організації, якщо відмова в наданні згоди на звільнення працівника була необґрунтованою.

Під обґрунтованою відмовою профспілкового органу слід розуміти таку думку, яка ґрунтується на відповідних нормах трудового законодавства.

Необґрунтованою відмовою профспілкового органу вважається відмова, якщо в рішенні профспілки немає посилань на порушення роботодавцем норм трудового законодавства щодо підстав і порядку звільнення працівника.

З матеріалів справи вбачається, що в постанові первинної організації профспілки ТОВ "Металургійний завод "Дніпросталь" від 01 квітня 2015 року, винесеної під час розгляду судом даної справи, наведено обґрунтування відмови у згоді на звільнення ОСОБА_2, а сама по собі незгода відповідача з наведеним обґрунтуванням відмови у згоді на звільнення не є підставою для скасування рішення.

Відповідно до положень ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Ухвалене судом рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, що регулює зазначені правовідносини, підстав для його скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 01 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Котушенко С.П.

Судді Тамакулова В.О.

ОСОБА_3