Рішення

від 07.05.2012 по справі 2-6640/11

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2-6640/11

РІШЕННЯ

іменем України

07.05.2012 року Московський районний суд м. Харкова в складі: головуючого -Скотаря А.Ю., за участю секретаря -Алієвої А.Я., представника позивача -ОСОБА_1, представника відповідачів -ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: сектор у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про усунення перешкод в здійсненні права власності, позбавлення права користування житловим приміщенням, виселення та зняття з реєстрації та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: Харківська міська рада, КП В«Харківське міськБТІВ» , Кооперативне об'єднання житлових кооперативів В«Призма № 293В»про розподіл майна та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом в якому зазначив, що є власником квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстровані: ОСОБА_4 (відповідач № 1), ОСОБА_6 (відповідач № 2), ОСОБА_8 (відповідач № 3), ОСОБА_9 і ОСОБА_10.

З березня 1998 року сімейні відносини, спільне проживання з ОСОБА_4 припинилось, 05.10.2010 шлюб між останньою і позивачем розірвано. ОСОБА_4 є власником 17/100 частин домоволодіння по вул. Басейній, 44 в м. Харкові, де постійно мешкає, проте відмовляється знятись з реєстрації в квартирі АДРЕСА_2.

Другий і третій відповідачі створили свої сім'ї, спільного з позивачем побуту не мають, проте мешкають в спірній квартирі і перешкоджають останньому користуватись своїм власним житлом, хоча він бажає має намір поселитися в зазначеній квартирі. Окрім того, відповідачі не здійснюють обов'язків по утриманню житла, проведення його ремонту, не сплачують комунальні платежі, що призвело до значної заборгованості.

Позивач просить задовольнити позов, визнати відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою, усунути перешкоди в здійсненні ним права власності шляхом виселення відповідачів та зобов'язання сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області (далі Сектор) зняти відповідачів з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

ОСОБА_4 надала зустрічний позов в якому просила розділити майно яке є спільною сумісною власністю та визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2. В обґрунтування позову зазначила, що спірна квартира є паєм у житловому кооперативі В«Призма № 293В» , який оформлений на матір позивача ОСОБА_7, проте остання сплатила лише вступний внесок за квартиру в розмірі 2713,10 грн., що становить 1/3 частину від вартості паю, тоді як остаточна сума, а саме 2/3 частини вартості квартири сплачена в період її шлюбу з позивачем.

В суді позивач підтримав позовні вимоги повністю, надав заперечення проти зустрічного позову та додатково пояснив, що пайовий внесок за спірну квартиру сплачений в повному обсязі його матір'ю ОСОБА_7, померлою 01.04.1993 і він отримав цю квартиру в спадщину, отже зустрічний позов є безпідставним.

Представник відповідачів підтримав доводи, викладені в зустрічній позовній заяві, просив відмовити в задоволенні первісного позову і задовольнити позов зустрічний.

Представники третіх осіб за обома позовами в судове засідання не з'явились, про дату і час слухання справи сповіщались належним чином, що дає змогу розглянути справу за їх відсутності.

Допитана в якості свідка ОСОБА_9 пояснила, що спірна квартира знаходиться у власності її батька -позивача у справі -який мешкає АДРЕСА_3. В квартирі, окрім неї та її сина зареєстровані відповідачі, які приходяться їй матір'ю і братами відповідно, проте фактично мешкають лише брати -ОСОБА_8 і ОСОБА_6. ОСОБА_4 мешкає по вул. Басейній, 44 в м. Харкові. Вона і батько позбавлені можливості користування квартирою. Первісний позов визнала в повному обсязі.

Свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_12 показали, що мешкають по вул. Басейній в м. Харкові тривалий час. Власницею частини будинку по вул. Басейна, 44 є ОСОБА_4, яка з 2001 року постійно мешкає та підтримує господарство за вказаною адресою.

Факт не проживання ОСОБА_4 за адресою спірної квартири підтвердив допитаний в якості свідка ОСОБА_7

ОСОБА_13, допитана в якості свідка, показала, що з сім'єю ОСОБА_7 знайома ще до їх розлучення і зі слів як позивача, так і відповідачки, а також їх померлих батьків їй відомо, що пай за спірну квартиру після первісного внески сплачувався ОСОБА_7 і ОСОБА_4 в період їх шлюбу.

Суд, заслухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 05.10.2010 шлюб між ОСОБА_7 і ОСОБА_4, зареєстрований 30.12.1972, розірваний (а.с. 8).

Відповідачі за первісним позовом зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідною довідкою (а.с. 10).

Як вбачається з ордеру № 3141 від 14.09.1973 він виданий ОСОБА_7 сім'я якої складалась з трьох чоловік: ОСОБА_14 (основний наймач), ОСОБА_7 (чоловік), ОСОБА_3 (син) на право зайняття трикімнатної квартири АДРЕСА_4 (а.с. 79).

Відповідачі у справі прописані та вселені до спірної квартири як члени сім'ї позивача за первісним позовом, що сторонами не заперечується, отже не підлягає доказуванню.

Окрім того, не підлягає доказуванню, так як визнається обома сторонами, той факт, що основним наймачем спірної квартири та членом кооперативного об'єднання житлових кооперативів В«Призма № 293В» , на яку оформлений лицевий рахунок, була ОСОБА_7, яка до часу смерті не була виключена з членів кооперативу. Окрім неї, ніхто із сторін і навіть померлий чоловік, до членів кооперативу не входив.

Згідно підпункту 3 п. 30 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР від 30.04.1985 № 186 (далі Статут) член житлово-будівельного кооперативу має право на збереження жилого приміщення при тимчасовій відсутності незалежно від причин і строку відсутності.

На теперішній час не підлягає сумніву, що пайові внески за спірну квартиру, як перший так і наступні, здійснювались подружжям ОСОБА_7 -Гурізад Газімагомедівною і Гулятом Гусейновичем, а після смерті останнього -ОСОБА_7, доказів зворотного суду не надано. Пайові внески за квартиру в повному обсязі сплачені до смерті ОСОБА_7, яка членство в кооперативі не припиняла, пайові права нікому не передавала (а.с. 62).

Твердження позивачки за зустрічним позовом про особисте внесення через ощадну касу коштів на рахунок кооперативу в якості сплати паю за спірну квартиру є голослівним, а зауваження про сплату 2/3 вартості квартири нею та ОСОБА_7 під час шлюбного життя, через що 2/3 частини квартири є спільною сумісною власністю подружжя -безпідставним та необґрунтованим.

Частина 3 п. 55 Статуту зазначає, що спадкоємці, які не мають права на вступ до кооперативу або відмовилися від цього права, успадковують паєнагромадження померлого члена кооперативу в установленому законом порядку. Саме право на спадкування, що не заперечується відповідачами, стало підставою для оформлення права власності на спірну квартиру за первісним позивачем (а.с. 9, 11-12).

Отже, підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Частина 1 ст. 156 ЖК України передбачає, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Відповідно до ч. 3 ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

Частина 4 зазначеної статі містить посилання на ст. 64 ЖК України, відповідно до якої членами сім'ї в розумінні житлового законодавства є один з подружжя, їх діти та батьки, а також інші особи, якщо вони постійно мешкають разом з наймачем та ведуть з ним спільне господарство, а також зазначає, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

З погляду на вищевикладене, враховуючи положення ч. 3 ст. 64 ЖК України, суд вважає, що ОСОБА_7 помилково обґрунтовує позовні вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням тим, що вони не є членами його сім'ї.

Разом з тим, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_4 протягом тривалого часу, принаймні з 2001 року, постійно мешкає по вул. Басейній, 44 в м. Харкові і не проживає за адресою спірної квартири. Про це прямо та побічно свідчать показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11 і ОСОБА_12; зміст рішення Московського районного суду м. Харкова від 05.10.2010, згідно якого шлюбні відносини між сторонами припинені в березні 1998 року; наявність у власності ОСОБА_4 особистого, окремого від спірного, житла (а.с. 8, 13-16).

ОСОБА_4 не надала жодного доказу і навіть посилання на нього в зустрічному позові на підтвердження свого фактичного проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2 чи наявності зв'язку з житлом за вказаною адресою.

Згідно ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. У відповідності до ч. 2 цієї статті член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Враховуючи викладене, вимоги за первісним позовом про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням АДРЕСА_5 є цілком обґрунтованими, проте аналогічні вимоги стосовно 2-го та 3-го відповідачів не є такими, бо кожен з них оселився у спірній квартирі за згодою позивача як член його родини.

Суд допускає, що до часу виникнення спору між сторонами, відповідачі мешкали в спірній квартирі за згодою позивача та з його дозволу, фактично уклавши з останнім усний договір найму житлового приміщення.

Як вбачається з первісного позову і доданих до нього документів на теперішній час утворилась велика заборгованість з оплати комунальних послуг, погашення якої здійснює виключно власник житла, який при цьому не мешкає і не зареєстрований в ньому (а.с. 17-19).

Аналізуючи положення ч. 4 ст. 64 ЖК України, враховуючи відсутність між власником житла та колишніми членами сім'ї (2-й і 3-й відповідачі) угоди про безоплатне користування жилим приміщенням, систематичне невнесення останніми квартирної плати та плати за комунальні послуги (доказів зворотного не надано) суд вбачає підстави для розірвання договору найму житлового приміщення (ч. 4 ст. 168 ЖК України), наслідком чого мало б стати виселення з займаного приміщення (ст. 169 ЖК України), проте вимог про розірвання договору найму позивачем не заявлено.

Разом з тим, діюче законодавство гарантує та усіляко захищає права власника.

Так, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і на зміст цього права не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК України).

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Право власника на захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння передбачено ст. 391 ЦК України.

Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру відповідно до ст. 150 ЖК України користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Враховуючи, що вимог про розірвання договору найму житлового приміщення позивачем не заявлено, суд вбачає єдиним засобом захисту прав позивача як власника квартири АДРЕСА_2 -виселення 2-го і 3-го відповідачів з спірної квартири без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Вимоги про зобов'язання сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області (далі Сектор) вчинити певні дії, а саме зняти відповідачів з реєстраційного обліку за адресою реєстрації не можуть бути задоволені, так як вказане підприємство не зазначене в якості відповідача у справі, отже відсутні процесуальні підстави для розгляду будь-яких вимог до нього. Окрім того, суд роз'яснює, що Сектор наділений повноваженнями по реєстрації та зняттю з реєстрації осіб за місцем проживання, а дані, які б вказували на невиконання останнім своїх повноважень, відсутні, бо позивач не звертався з такою заявою до Сектору, тобто права позивача в цій частині не є порушеними.

З урахуванням викладеного суд вважає за можливе задовольнити первісний позов частково,проте в задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 9, 64, 150, 156, 162, 168-169 ЖК України, ст.ст. 317, 319, 321, 386, 391, 405 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням АДРЕСА_5.

Усунути перешкоди ОСОБА_3 у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_2 шляхом виселення ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого жилого приміщення.

В іншій частині в задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічний позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з моменту його винесення, а особою, що приймала участь у справі, але не була присутньою під час проголошення рішення в той самий строк з моменту отримання його копії.

Суддя А.Ю. Скотар