Рішення

від 01.10.2012 по справі 2-5232/11

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2-5232/11

РІШЕННЯ

іменем України

01.10.2012 Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого -Скотаря А.Ю.,

при секретарі -Алієвій А.Я.,

за участю представника позивача -ОСОБА_1,

представника відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права особистої приватної власності на квартиру, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом в якому зазначила, що є донькою ОСОБА_6, яка померла 25.04.2010 і на час смерті знаходилась в шлюбі з ОСОБА_4 В період шлюбу, а саме 16.02.2005, ОСОБА_4 придбана квартира АДРЕСА_1, яка зареєстрована на останнього. Отже, придбана квартира на думку позивачки є спільною сумісною власністю відповідача і її померлої матері, проте звернувшись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, вона не може отримати свідоцтва про право на спадщину, бо відповідач не надає оригіналу договору купівлі-продажу на спірну квартиру.

Позивачка як спадкоємець першої черги після своєї померлої матері, враховуючи відмову батьків померлої від спадщини на її користь, просить визнати за собою право власності на 3/8 частин спірної квартири.

Відповідачем заявлено зустрічний позов в якому останній зазначає, що квартира АДРЕСА_2 придбана ним за особисті кошти, отримані в кредит, який погашався ним особисто за кошти, виручені від продажу батьківської квартири, що залишилась йому і братові у спадок, та від продажу 40/100 частин квартири АДРЕСА_3, належних йому на праві власності. Його дружина ОСОБА_6 участі у придбанні квартири та виплаті кредитних коштів не приймала, через що відповідач просить в задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов, визнавши за ним право особистої приватної власності на спірну квартиру.

В суді сторони наполягли кожний на своєму позові, просили задовольнити їх, а в задоволенні позову іншої сторони відмовити, про що дали відповідні пояснення.

Суд, опитавши сторони, заслухавши свідків, дослідивши матеріали справи дійшов до наступного.

Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які є матір'ю і братом померлої ОСОБА_6 і, відповідно, бабусею і рідним дядьком ОСОБА_3, пояснили, що спірна квартира придбалась частково за кошти, отримані в кредит і кошти, отримані від продажу ОСОБА_4 належної йому частки квартири по вул. Золочівській в м. Харкові. Кредитні кошти повертались сім'єю ОСОБА_4, а остаточний розрахунок здійснено за кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_4, яка належала ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 Ремонт в квартирі робився поступово, загальними силами. ОСОБА_8, окрім того, зазначив, що виступав поручителем при отриманні відповідачем кредитних коштів для придбання спірної квартири.

Свідок ОСОБА_9 показав, що квартира АДРЕСА_5 придбалась особисто ОСОБА_4 за кошти, отримані від продажу нерухомості в районі В«Холодна гораВ»м. Харкова та за кредитні кошти, отримані особисто ОСОБА_4 ОСОБА_6 була інвалідом і не мала достатнього заробітку ні на придбання квартири, ні на ремонт в ній, ні на виплату кредиту.

ОСОБА_10, будучи допитана в якості свідка, пояснила, що з ОСОБА_6, померлою 25.04.2010, познайомилась працюючи провізором в аптеці, в яку часто заходила померла. Їй відомо, що ОСОБА_6 з чоловіком вирішили придбати квартиру, для чого чоловік продав частку належної йому квартири, що знаходилась в районі В«ЗалютіноВ»м. Харкова та отримав кредит. ОСОБА_6 участі в придбанні квартири не приймала, так як не мала на це засобів.

ОСОБА_11 в суді як свідок показав, що є рідним братом відповідача і йому відомо, що в 2005 році останній придбав спірну квартиру, для чого продав належну йому частку квартири по вул. Золочівській, 5 в м. Харкові та отримав кредит в банку. Погашення кредиту відповідач робив особисто, за власні кошти та за кошти, виручені від продажу батьківської квартири, яка їм досталась у спадщину, 300000 рублів з яких він передав відповідачу.

Як вбачається з договору купівлі-продажу та даних реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_2 придбана ОСОБА_4 16.02.2005 за 64800 грн., що еквівалентно 12000 доларів США і зареєстрована на його ім'я (а.с. 12, 32-37).

На час придбання квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_6, матір ОСОБА_3 -позивачки за первісним позовом, знаходились у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується відповідними свідоцтвами і не заперечується сторонами (а.с. 6-9).

Враховуючи положення ст. 60 СК України можна зробити висновок що квартира АДРЕСА_2 належить подружжю ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, проте відповідач за первісним позовом заперечує цей факт і зазначає, що спірна квартира придбана ним за власні кошти, отримані за цільовим кредитним договором № НАН2GК01270124 від 16.02.2005 в ПАТ В«ПриватБанкВ»в розмірі 8973,60 доларів США, з яких 8150 доларів США (44010 грн.) -безпосередньо на придбання квартири та від продажу належних йому 40/100 частин квартири АДРЕСА_3. Погашення кредиту відбувалось за рахунок коштів, отриманих від продажу квартири його померлих батьків, 300000 руб. з яких йому передав рідний брат після продажу квартири. Окрім того, ремонт в квартирі також зроблено за його власний рахунок.

При цьому ОСОБА_4 посилається на положення ст. 57 СК України, згідно з якими особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, окрім іншого, майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно ч. 7 цієї статті якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

З даною позицією відповідача за первісним позовом суд погодитись не може через наступне:

По перше, при отриманні кредиту в ПАТ В«ПриватБанкВ»дружина відповідача -ОСОБА_6 давала свою згоду на його отримання та використання кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору, на передачу в іпотеку придбану квартиру як спільну сумісну власність подружжя (а.с. 115).

Матеріали кредитної справи свідчать про вивчення банком перед наданням кредиту матеріального становища сім'ї ОСОБА_6 і поручителя, яким є дядько позивачки за первісним позовом, тобто думка про те, що кредит надавався виключно ОСОБА_4 та сплачувався з його особистого бюджету є хибною (а.с. 102-115, 117-124)

По друге, суд вважає не доведеними ті факти, що кошти від продажу особистого майна ОСОБА_4 - 40/100 частин квартири АДРЕСА_3, були витрачені на придбання спірної квартири, а кошти від продажу квартири АДРЕСА_4, належної ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності витрачені на погашення кредитної заборгованості за вказаним вище кредитним договором. Ці обставини не підтверджуються жодним документом чи іншим письмовим доказом, а показання свідків в цій частині не можна брати за основу, так як вони виходять від родичів сторін і не можуть бути цілком об'єктивними (а.с. 38-39, 169).

По третє, посилання ОСОБА_4 про виплату кредиту за рахунок коштів, отриманих ним від продажу квартири батьків, яка залишилась йому та братові у спадщину, не є правдивим, про що свідчить наступне: батьки ОСОБА_4 померли наприкінці 2006 року і на початку 2007 років (а.с. 45-46), свідоцтво про право на спадщину отримано ОСОБА_11 (рідним братом відповідача) 13.07.2007 та продана останнім за договором купівлі-продажу від 19.07.2007 (а.с. 55-56). Розписка про передачу частини коштів від продажу батьківської квартири в сумі 300000 руб. ОСОБА_4 датована 05.09.2007. Разом з тим, з матеріалів кредитної справи вбачається, що зобов'язання позичальником за договором кредиту ще станом на жовтень 2006 року виконані в повному обсязі (а.с. 147, 152).

З погляду на вищевикладене, враховуючи дату укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, належної ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 на праві спільної сумісної власності (а.с. 169) та дату погашення кредиту більш вірогідною вбачається витрата коштів на погашення кредитної заборгованості саме з коштів, виручених від продажу вказаної квартири.

Враховуючи викладене вище, той факт, що сторонами не заявлено вимог про збільшення частки в праві спільної сумісної власності, суд вважає, що частки подружжя в праві спільної сумісної власності на спірну квартиру є рівними.

Отже спадковим майном, що залишилось після смерті ОСОБА_6 є Ѕ частина спірної квартири, яка в рівних частинах, тобто по 1/8 частині повинна бути успадкована сторонами у справі та батьками померлої як спадкоємцем першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України).

ОСОБА_7 і ОСОБА_12 відповідно до ст. 1274 ЦК України подали нотаріально посвідчені заяви про відмову від спадщини на користь позивачки (а.с. 6-9, 75).

Виконуючи вимоги ст.ст. 1269-1270 ЦК України ОСОБА_3 подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини (а.с. 76).

Враховуючи зазначене вище, конкретні обставини справи та надані докази суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 є цілком обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі, а вимоги за зустрічним позовом не можуть бути задоволені.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 57,60, 70 СК України, ст.ст. 1261, 1269-1270, 1274, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити в повному обсязі та визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 3/8 частин квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_6, померлої 25.04.2010.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 10 днів після його проголошення, а особою, що приймала участь у справі, але не була присутньою під час проголошення рішення -в той самий строк з моменту отримання його копії.

Суддя А.Ю. Скотар