Постанова

від 23.09.2009 по справі 2-а-5539/09

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

1

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

23 вересня 2009 р.

м. Полтава

Справа № 2-а-5539/09

Полтавський

окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - С.С. Бойко,

при секретарі - Я.А.Мокляк ,    

за участю:

представника позивача: Прокопчук

О.О., Сластьоненко С.В.,

відповідача: ОСОБА_1.,

розглянув у відкритому судовому

засіданні в м. Полтаві справу за позовом 

Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції   до 

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1  

про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

         В С Т А Н О В И В :

10 вересня

2008 року Карлівська міжрайонна державна податкова інспекція  звернулася до Полтавського окружного

адміністративного суду  з адміністративним

позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1  

про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином в розмірі 354

937,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в ході

проведення перевірки відповідача з питань дотримання вимог податкового

законодавства  за період з 01.01.2006

року по 29.08.2007 року податковим органом було встановлено, що платником

податку віднесено до складу валових витрат суму товару, придбаного у ТОВ «Маріс»

(код 32737081), на загальну суму 295 781,67 грн. Суми податку на додану

вартість по вказаних операціях були включені відповідачем до складу податкового

кредиту у січні - лютому 2006 року. Згідно листа Державної податкової інспекції

в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська № 3041/7/23-4 від

26.06.2006 року ТОВ «Маріс» визнано банкрутом за рішенням Господарського суду

Дніпропетровської області від 21.10.2004 року, свідоцтво платника податку на

додану вартість анульовано 11.10.2004 року. Згідно довідки з Єдиного державного

реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державну реєстрацію

припинення ТОВ «Маріс» проведено 26.11.2004 року. Позивач вважає укладені між

фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. та ТОВ «Маріс» правочини нікчемними,

оскільки за наслідками виконання спірних зобов'язань ТОВ «Маріс» не сплатило та

не могло сплатити до бюджету відповідні податки, а в свою чергу, фізична особа

- підприємець ОСОБА_1. на підставі отриманих від ТОВ «Маріс» податкових

накладних включив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на

додану вартість. Наслідком  спірного

правочину є завдання збитків державі у вигляді ненадходження до державного

бюджету коштів у великих розмірах та витрачання державних коштів на користь

осіб, які не мають правових підстав на їх отримання, а тому вказаний правочин

суперечить інтересам держави та суспільства.

В судовому

засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі з

підстав, наведених в позовній заяві.

Відповідач  в судовому засіданні

позовні вимоги не визнавав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд,  заслухавши пояснення

представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить

до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних

підстав.

Судом

встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець

Карлівською міжрайонною державною адміністрацією Полтавської області 03.06.1997

року.

Фізична особа

- підприємець ОСОБА_1. перебуває на податковому обліку в Карлівській

міжрайонній державній адміністрації Полтавської області та є платником податку

на додану вартість.

Матеріалами

справи підтверджується, що у вересні 2005 року фізична особа - підприємець

ОСОБА_1. придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріс» пшеницю в

кількості 408,195 тон на загальну суму 155 640,00 грн., в тому числі ПДВ 25 940

грн. та в кількості 379,230 тон на загальну суму 145 658,00 грн., в тому числі

24 276,33 грн., соняшник в кількості 33,582 тон на загальну суму 53 640,00

грн., в тому числі ПДВ 8 940,00 грн., про що свідчать видаткові накладні №

29/09/1 від 29.09.2005 року, № 29/09 від 29.09.2005 року, № 28/09 від

28.08.2005 року.

На

поставлений товар Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріс» було

виписано фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1. податкові накладні № 78 від

29.09.2005 року, № 76 від 28.09.2005 року, № 77 від 29.09.2005 року.

Податковими

деклараціями з податку на додану вартість за січень, лютий 2006 року фізичною

особою - підприємцем було задекларовано податковий кредит на суми 8940,00 грн.,

50 216 грн.

З метою

підтвердження правомірності декларування відповідачем податкового кредиту в

січні, лютому 2006 року Карлівська міжрайонна державна податкова інспекція

звернулася до Державної податкової інспекції у Амур - Нижньодніпровському

районі м. Дніпропетровська з проханням провести зустрічну перевірку Товариства

з обмеженою відповідальністю «Маріс».

Листом №

10904/7/23-4 від 08.06.2007 року Державна податкова інспекція у Амур -

Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська повідомила про неможливість

проведення зустрічної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю

«Маріс», оскільки підприємство за рішенням господарського суду визнано

банкрутом та ліквідовано, свідоцтво платника податку на додану вартість

анульовано 11.10.2004 року.

Згідно

довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -

підприємців від 06.09.2007 року - 26.11.2004 року зареєстроване припинення

юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріс».

Відповідно до

частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може

суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також

моральним засадам суспільства.

Згідно статті

228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний

порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод

людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,

держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне

заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Підпунктом

7.2.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану

вартість"  встановлено, що п раво на

нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно

особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9

цього Закону.

Враховуючи

те, що з 26.11.2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріс» не

було зареєстровано як юридична особа та не мало статусу платника податку на

додану вартість, останнє не мало право укладати усні правочини на поставку

продукції з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. та виписувати податкові

накладні за укладеними правочинами.

Згідно пункту

7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" однією з

підстав для виникнення права платника податку на формування податкового кредиту

є отримання ним податкової накладної.

Використовуючи

податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю  «Маріс» за спірними правочинами фізична особа

- підприємець ОСОБА_1. незаконно сформував на їх підставі в січні, лютому 2006

року податковий кредит, у зв'язку з чим відповідачем було занижено податкове

зобов'язання з податку на додану вартість на суму податкового кредиту.

Таким чином,

усні правочини, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю  «Маріс» та фізичною особою - підприємцем

ОСОБА_1. на поставку пшениці та соняшнику у вересні 2005 року є такими, що

завідомо суперечать інтересам держави та порушують публічний порядок, оскільки

метою їх укладання є ухилення відповідача від сплати податків.

Враховуючи

обставини справи суд приходить до висновку про наявність наміру  у обох сторін угод, оскільки фізична особа -

підприємець ОСОБА_1. під час укладання спірних правочинів усвідомлював або

повинен був усвідомлювати протиправність укладених правочинів і суперечність їх

мети інтересам держави та суспільства і прагнув або свідомо допускав настання

протиправних наслідків.

Припущення

про те, що відповідач знав або повинен був знати про відсутність у Товариства з

обмеженою відповідальністю  «Маріс»

повноважень на укладення угод та виписування податкових накладних, ґрунтується

на обов'язку сторони угоди виявляти обачність щодо законності своїх дій.

Суд вважає,

що угоди, укладені  фізичною особою -

підприємцем ОСОБА_1. та Товариством з обмеженою відповідальністю  «Маріс», 

не відповідають вимогам статті 203 Цивільного кодексу України,

суперечать інтересам держави і суспільства та є нікчемними в силу припису

статті 228 Цивільного кодексу України.

Згідно

частини 1 статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське

зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо

суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох

сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за

рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання

зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все

одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування

одержаного.

Органи

державної податкової служби, зазначені в абз.1 ст.10 Закону України "Про

державну податкову службу в Україні", можуть на підставі п.11 цієї статті

звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних

за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

    Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України

передбачені, цією статтею санкції застосовуються лише судом.

Враховуючи вищевикладене, все одержане фізичною особою-підприємцем

ОСОБА_1. по накладним за нікчемними правочинами, укладеними з товариством з

обмеженою віджповідальністю „Маріс” на загальну суму 354 937,67 грн., повинно

бути стягнуто в доход держави, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному

обсязі.

На підставі

викладеного, керуючись статтями  7, 8, 9,

10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П

О С Т А Н О В И В:

Адміністративний

позов задовольнити повністю.

Стягнути з

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в доход держави 354 937,67 грн. ( триста

п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот тридцять сім гривень 67 копійок) на р/р

31111129700146, одержувач УДК у Полтавській області, код 34698453, МФО 831019.

Постанова,

відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає

законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,

встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано

заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,

встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної

сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове

рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного

розгляду справи.

Постанова

може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через

Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне

оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та

подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне

оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу  адміністративного судочинства України.

Повний текст

постанови виготовлено 28 вересня 2009 р.

Суддя

                                                                            С.С.Бойко