Постанова

від 14.09.2015 по справі 804/9844/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 р. Справа № 804/9844/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Пелих А.А.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати нікчемним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Ф» від 23.06.2014р. №10322-15.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням доповнень до позовної заяви, зазначалося, що позивач є сумлінним платником орендної плати за землю, своєчасно та в повному обсязі здійснює всі платежі, розмір яких встановлено договором оренди від 26.04.2011р. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за землю на 5190,58грн., позивачем фактично отримано не було, про його існування стало відомо лише в процесі розгляду іншої адміністративної справи №804/4862/15, в рамках якої ОСОБА_2 оскаржувалась податкова вимога від 10.09.2014р. №40-25. При цьому позивачем також було з'ясовано, що у поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення, яким на адресу ОСОБА_2 надсилалося оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вказано, що воно було отримано нібито уповноваженою особою позивача - ОСОБА_3. Однак, громадянин ОСОБА_3 не зареєстрований і не проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та не є членом сім'ї позивача. Також ОСОБА_3 не є представником ОСОБА_2 Отже, податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014р. №10322-15 визначається як не отримане, яке втратило чинність та не створює ніяких юридичних наслідків для позивача. Відповідач належної оцінки наведеним доводам не надав та не навів жодного доказу на їх спростування. Також позивач зазначав, що в ході розгляду судової справи №804/4862/15 відповідачем було самостійно визнано помилку в підрахунку суми боргу позивача та змінено його розмір з 5190,44грн. до 4979,00грн., отже, згідно п.п.60.1.3 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України оскаржуване податкове повідомлення-рішення є відкликаним. Нове податкове повідомлення-рішення на зменшену суму грошового зобов'язання відповідачем не приймалось.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав адміністративний позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені в ньому доводи, просив його задовольнити.

Відповідач пред'явлений позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивач є платником орендної плати за землю згідно договору оренди земельної ділянки від 26.04.2011р., укладеного з Дніпропетровською міською радою, п.9 якого передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України для відповідної категорії земель, виду цільового призначення та функціонального використання. Такий розмір орендної плати за землю було встановлено п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України. При цьому Законом України від 27.03.2014р. №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» було внесено зміни до п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України щодо встановлення розміру орендної плати за землю та визначено, що її розмір не може бути меншим 3 відсотків нормативної грошової оцінки землі (з 01.04.2014р.). Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої договором. З огляду на вказані законодавчі зміни, на підставі договору оренди земельної ділянки від 26.04.2011р. та даних Державного земельного кадастру контролюючим органом проведено нарахування ОСОБА_2 грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб на 2014 рік у розмірі 5190,58грн., про що винесено відповідне податкове повідомлення-рішення, яке є законним, обґрунтованим та скасуванню не підлягає. Доводи позивача не спростовують самого факту встановлення порушення приписів Податкового кодексу України щодо розмірів орендної плати та не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідач про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте, його представник у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань не надавав.

З огляду на приписи ч.4. ч.6 ст.128 КАС України, суд розглянув справу за відсутності належним чином повідомленого представника відповідача - суб'єкта владних повноважень.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 26.04.2011р. між ОСОБА_2 та Дніпропетровською міською радою укладено договір оренди землі, який зареєстровано в Держреєстрі за №121010004000156 від 12.07.2011р. та згідно якого Дніпропетровська міська рада, як орендодавець, надала, а ОСОБА_2, як орендар, прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: вул. Грінченка, 338 (Амур-Нижньодніпровський район) загальною площею 0,1156га (частка спільної сумісної оренди з гр. ОСОБА_4 у розмірі 0,0578га) (кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:01:555:0007) (а.с.10-13).

Означений договір укладено на п'ятнадцять років.

Згідно п.9 цього договору розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України для відповідної категорії земель, виду цільового призначення та функціонального використання.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки від 01.04.2011р. №1977, нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Грінченка, 338 площею 0,0578га становить 228408,38грн.

Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі» вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, - це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Подібне визначення міститься і у статті 21 Закону України «Про оренду землі».

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

При цьому п.288.1-п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За наведених обставин, позивач є платником орендної плати за землю. Отже, відповідно до вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, відповідач як платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01.04.2014р.) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Водночас п.276.1 ст.276 цього Кодексу встановлено, що податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

Разом з тим, Законом України від 27.03.2014р. №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав законної сили 01.04.2014р., було внесено зміни до п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, згідно яких розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, законодавцем з 01.04.2014р. було змінено нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки.

За таких обставин, варто зазначити, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого договором розміру орендної плати. При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 цього Кодексу, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 02 грудня 2014 року (справа №21-274а14) та у постанові від 14 липня 2015 року (справа №826/5560/14).

Таким чином, з 01.04.2014р. мінімальна сума орендної плати повинна становити не менше 3 відсотків нормативної грошової оцінки, не зважаючи на те, чи були внесені відповідні зміни до договору оренди землі.

Приписами п.288.7 ст.288 Податкового кодексу України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до п.285.1 ст.285 цього Кодексу базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно п.287.5 ст.287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

З огляду на наведені приписи закону, Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області) було видано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 23.06.2014р. №10322-15, відповідно до якого ОСОБА_2 було визначено грошове зобов'язання з орендної плати за землю з фізичних осіб на 2014 рік у сумі 5190,58грн. (а.с.23-24).

Означена сума зобов'язання була визначена, виходячи з наступного розрахунку:

- 51,39грн. за період з 01.01.2014р. по 01.04.2014р. згідно вимог п.276.1 ст.276 Податкового кодексу України (0,09% від 578 кв.м. х 1,45 (зональний коефіцієнт) х 0,77 (локальний коефіцієнт) х 1,0 (коефіцієнт функціонального використання) х 297,68грн. (вартість 1 кв.м. по місту) : 12 місяців х 3 місяці;

- 5139,19грн. за період з 01.04.2014р. згідно вимог п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України (3,0% від: 578 кв.м. х 1,45 (зональний коефіцієнт) х 0,77 (локальний коефіцієнт) х 1,0 (коефіцієнт функціонального використання) х 297,68грн. (вартість 1 кв.м. по місту) : 12 місяців х 9 місяців.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а також обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення, отже, підстави для його скасування відсутні.

Не спростовують правомірність цього податкового повідомлення-рішення доводи позивача відносно того, що в ході розгляду судової справи №804/4862/15 ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області було самостійно визнано помилку в підрахунку суми боргу позивача та змінено його розмір з 5190,44грн. до 4979,00грн., отже, згідно п.п.60.1.3 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України оскаржуване податкове повідомлення-рішення є відкликаним, оскільки наведені доводи є хибними.

Так, у додаткових поясненнях ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області у справі №804/4862/15, копія яких долучена до справи, що розглядається, зазначено, що в податковій вимозі від 10.09.2014р. №40-25 відображено суми податкового боргу з земельного податку у розмірі 280,44грн. та орендної плати за землю у розмірі 4979,00грн. Сума земельного податку у розмірі 280,44грн. помилково нараховано системою АІС «Податковий блок» та відображено в картці особового рахунку платника, у зв'язку із чим автоматично відобразилась у податковій вимозі.

Таким чином, помилка стосується саме суми податкового боргу, вказаної у податковій вимозі від 10.09.2014р. №40-25, а не суми грошового зобов'язання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. При цьому сума податкового боргу станом на 10.09.2014р. не обов'язково має дорівнювати сумі грошового зобов'язання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням станом на 23.06.2014р., тим більше, що частина означеного зобов'язання фактично була сплачена ОСОБА_2 13.08.2014р. (до винесення податкової вимоги) згідно заявки на переведення готівки №13551.98.1, а саме у розмірі 205,58грн. (а.с.14), про що позивачем самостійно вказано у позовній заяві, а, отже, і сума боргу з орендної плати зменшилась на суму вказаної сплати (5190,58грн. - 205,58грн.). Водночас питання розрахунку суми податкового боргу позивача, визначеної у податковій вимозі від 10.09.2014р. №40-25, є предметом дослідження у справі №804/4862/15 і не стосуються предмета доказування у справі, що розглядається.

З огляду на означене, податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014р. №10322-15 не є відкликаним, як вважає позивач, а, навпаки, відповідач у своїх письмових запереченнях на позов наполягав, що визначена ним сума грошового зобов'язання розрахована вірно, на підтвердження чого навів відповідний розрахунок.

Також не спростовують правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення доводи позивача відносно порушення процедури його вручення ОСОБА_2, оскільки навіть якщо і мало місце вручення цього податкового повідомлення-рішення іншій особі (не уповноваженій на його отримання), а не позивачу, наведене не нівелює факту наявності у позивача обов'язку щодо сплати грошового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі встановленому чинним законодавством, та не є підставою для звільнення його від цього обов'язку. Означені обставини є відправними вже у вирішенні питання щодо початку перебігу строків сплати позивачем вказаного зобов'язання та, відповідно, часу, з якого у ОСОБА_2 виникає податковий борг щодо такої сплати (момент винесення податкової вимоги). Водночас, чинне законодавство не встановлює залежність правомірності (чинності) податкового повідомлення-рішення від дотримання процедури його направлення (вручення).

За наведених обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на те, що ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки позивачем при подачі цього адміністративного позову, який носить майновий характер, було сплачено лише частину судового збору у розмірі 182,70грн., з нього має бути стягнута решта суми судового збору у розмірі 1644,30грн.

Керуючись ст. ст. 122, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету решту суми судового збору у розмірі 1644,30грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Повний текст постанови виготовлено 18 вересня 2015 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_5