Ухвала

від 10.06.2010 по справі 2-а-2204/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 червня 2010 р. м. Вінниця Справа № 2-а-2204/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чудак Олеся Миколаївна

при секретарі судового засідання: Курко Олесі Сергіївні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ :

у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції (Вінницька МДПІ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельне монтажне управління №2 УБ ХАЕС» (ТОВ «Будівельне монтажне управління №2 УБ ХАЕС») про стягнення податкового боргу в розмірі 246230 грн за рахунок активів.

10 червня 2010 року через канцелярію суду за вхідним №12150 від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову.

В цьому клопотанні, зокрема, Вінницька МДПІ просить заборонити банківським установам здійснювати будь-які операції з грошовими коштами платника податків (боржника) ТОВ «Будівельне монтажне управління №2 УБ ХАЕС» на розрахункових рахунках, а саме: рахунки 26007301260690, 26043309260690, 2606030126187 філія ВАТ «Укрексім-банк» м. Славута, Хмельницька область.

Відповідач в судове засідання не з'явився.

Відповідно до частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність відповідача.

В судовому засіданні представник Вінницької МДПІ - державний податковий інспектор юридичного відділу ОСОБА_1 (довіреність на а.с. 19) подане клопотання підтримав і просив його задовольнити, посилаючись на письмове обґрунтування.

Додатково пояснив, що забезпечивши позов шляхом заборони банківським установам здійснювати будь-які операції з грошовими коштами на розрахункових рахунках відповідача в подальшому Вінницька МДПІ буде мати можливість стягнути податковий борг з ТОВ «Будівельне монтажне управління №2 УБ ХАЕС» в судовому порядку не завдавши шкоди правам, свободам та інтересам держави.

Суд, заслухавши думку представника Вінницької МДПІ, дослідивши подане клопотання, розглянувши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах - це зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються та заборони вчиняти певні дії. Цей перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.

У такій ситуації слід зазначити, що у випадку звернення сторони із клопотанням про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із таким клопотанням.

З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тому, у вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ХІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон №2181) податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пункт 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачає, що органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними та такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

За таких обставин, Вінницькою МДПІ заявлено позов про стягнення із ТОВ «Будівельне монтажне управління №2 УБ ХАЕС» податкового боргу, який знаходиться у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду.

При цьому слід зазначити, що органи податкової служби можуть самостійно здійснювати заходи щодо погашення податкового боргу, зокрема, згідно з підпунктом 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Закону №2181 встановлено, що адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

Заявлене позивачем клопотання про заборону банківським установам здійснювати будь-які операції з грошовими коштами платника податків на розрахунковому рахунку у даному випадку фактично підміняє розуміння арешту активів платника податків, що до повноважень суду не відноситься.

Тому, забезпечення зазначеного адміністративного позову в такий спосіб виходить за межі підстав забезпечення позову, передбаченого частиною першою статті 117 КАС України, що є неприпустимим.

Само по собі побоювання щодо неможливості стягнути наявні кошти у випадку задоволення позову, виключає застосування інституту забезпечення позову, оскільки не містить чітко вираженої очевидної загрози небезпеки заподіяння шкоди державі у розглядуваній ситуації або неможливості стягнути кошти в майбутньому.

Крім того, відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту від незаконних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Інститут забезпечення позову дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках. Однак при цьому слід уточнити що, зокрема, заборона вчиняти певні дії спрямовується до суб'єкта владних повноважень і обов'язково стосується тих дій які оскаржуються.

Спосіб забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії може мати місце у немайнових позовах.

Так, інститут забезпечення адміністративного позову в адміністративному судочинстві України розроблено з урахуванням Рекомендації №R(89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом ОСОБА_2 Європи 13 вересня 1989 року.

Викладені у цій Рекомендації принципи стосуються тимчасового судового захисту стосовно адміністративних актів. В свою чергу адміністративний акт - це заходи або рішення, вжиті або прийняті в рамках здійснення владних повноважень, тобто це не лише акти адміністративних органів влади, а також заходи, вжиті іншими особами, юридичними особами публічного та приватного права або фізичними особами, які певною мірою наділені публічно-владними повноваженнями.

У зв'язку з цим, метою судового захисту є забезпечення максимально можливої гнучкості у застосуванні заходів тимчасового захисту, що має захищати особу від незворотних дій чи негайного покладання на неї обтяжливих обов'язків (коли на перший погляд не є очевидним, що оскарження таких актів є безпідставним), не створюючи при цьому зайвих перешкод для отримання суспільних інтересів.

Зокрема, існує кілька видів заходів, які можуть застосовуватись залежно від обставин справи та повноважень, наданих тим чи іншим судам. Коло таких заходів включає різні форми судових заборон, які суд встановлює стосовно адміністративного органу влади у країні, в якій суд має чи матиме таке повноваження встановлювати судову заборону.

Таким чином, як вбачається з наведених правових положень, зокрема, статтей 2, 117 КАС України, наведеної Рекомендації, суд може встановлювати різні форми заборон, але лише стосовно адміністративного органу влади, а не щодо осіб, тим більше невизначеного кола.

У письмово заявленому клопотанні про забезпечення позову Вінницька МДПІ вказує на порушення за таких обставини рівності учасників процесу, надання переваги іншій стороні.

З таким посиланням суд погодитись не може, з огляду на те, що завдання адміністративного судочинства в Україні обумовлені головним обов'язком держави - утвердження і забезпечення прав і свобод людини (стаття 3 Конституції України). Правовою основою для визначення завдань адміністративного судочинства є положення частин першої і другої статті 55 Конституції України та статті 2 і частини першої статті 6 Закону України "Про судоустрій України" від 07 лютого 2002 року №3018-ІІІ.

Тобто у переважній більшості випадків захист прав, свобод та інтересів осіб є таким, що передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

В адміністративних ж справах за зверненням суб'єкта владних повноважень з позовом до фізичної чи юридичної особи у випадках, визначених законом (п. 4 ч.1ст. 17, ч. 3 ст. 50 КАС України), адміністративний суд надає упереджувальний захист правам, свободам та інтересам особи. Заходи, які суб'єкт владних повноважень просить в адміністративного суду вжити до відповідача у таких справах, раніше, як правило, вживалися за рішенням самого суб'єкта владних повноважень.

Так, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-XII податкові органи наділені повноваженнями здійснювати заходи щодо погашення податкового боргу.

За таких обставин, щоб не допустити зловживань суб'єкта владних повноважень та можливих порушень прав, свобод чи інтересів особи, Конституцією та законами України встановлено судовий контроль за вжиттям таких заходів. Адміністративний суд у зазначених справах, згідно з частиною першою статті 2 КАС України, повинен перевірити, зокрема, чи не буде порушено (у тому числі безпідставно обмежено) права, свободи та інтереси осіб у разі задоволення адміністративного позову суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, на підставі викладеного, керуючись статтями 117, 118, 165, 186 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

у задоволенні клопотання Вінницької міжрайонної державної податкової інспекції про забезпечення позову шляхом заборони банківським установам здійснювати будь-які операції з грошовими коштами платника податків (боржника) ТОВ «Будівельне монтажне управління №2 УБ ХАЕС»на розрахункових рахунках, а саме: рахунки 26007301260690, 26043309260690, 2606030126187 філія ВАТ «Укрексім-банк»м. Славута, Хмельницька область - відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена.

Відповідно до статті 186 КАС України ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 10 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Оскарження ухвали про забезпечення позву не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя /підпис/ ОСОБА_3

З оригіналом згідно:

Суддя:

Секретар: