Постанова

від 15.09.2015 по справі 815/4554/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4554/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Піньковської О.С.

сторін:

позивач: ОСОБА_1 (представник за довіреністю)

відповідач: ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Буд» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.07.2015р., -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 вересня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду 10.08.2015 р. надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Буд» до державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому позивач просить визнати незаконними дії державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області при складанні акту № 4799/15-53-22-03/39177114 від 10.07.2015р. про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Буд» (код ЄДРПОУ 39177114) по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Демо Груп» (код ЄДРПОУ 37024336) за період з 14.04.2014 р. по 31.05.2015р.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0000842203 від 30.07.2015 р.; стягнути судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, при вивченні наданих позивачем документів, ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області не встановлено жодного факту порушень податкового законодавства ані позивачем, ані його контрагентом. Позивач вважає, що встановлення ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області порушень податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Демо Груп» (код ЄДРПОУ 37024336) є безпідставним, оскільки за договором сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних вимог, в результаті чого позивачем здійснено придбання робіт, необхідних для провадження господарської діяльності, спрямованої на отримання доходу. Позивач вважає, що мав всі підстави для віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, зокрема, укладений з товариством з обмеженою відповідальністю «Демо Груп» договір підряду №26031 від 26.03.2015 р. відповідає чинному законодавству України, не визнаний недійсним у встановленому законом порядку; податкова накладна №5 від 10.04.2015 р. оформлена та зареєстрована з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України; на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Демо Груп» було зареєстроване платником податку на додану вартість. Оформлені на виконання вимог чинного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Буд» первинні документи містять дані щодо обсягів придбаних робіт та послуг, перелік придбаних для цих операцій матеріалів, інформацію про фактично понесені витрати, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, тобто відповідають вимогам п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, складені з урахуванням законодавчих вимог, з наміром створення реальних (фактичних) правових наслідків, які обумовлюються укладеним правочином, тому на їх підставі здійснювалось формування витрат та включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з цього податку. Посилаючись на п.198.2 ст.198 ПК України, позивач наполягав на правомірному віднесенні сум податку до податкового кредиту за настанням дати тієї події, що відбулася раніше, а саме дати списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, подав до суду заперечення, з яких вбачається, що останній вважає адміністративний позов необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, а дії державної податкової інспекції у Приморському районі міста ОСОБА_3 управління Державної фіскальної служби в Одеській області щодо здійснення перевірки законними, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.07.2015р. таким, що прийнято на підставі та у межах повноважень, що передбачені нормами Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

В період з 30.06.2015р. по 06.06.2015р. на підставі направлення №001420/1144 від 26.06.2015 р., виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України , на виконання постанови слідчого з ОВС третього відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві А.В.Левченко від 02.06.2015 року, та відповідно до наказу ДПІ Приморському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області №1096 від 26.06.2015 року, проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Буд» (код ЄДРПОУ 39177114) по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Демо Груп» (код ЄДРПОУ 37024336) за період діяльності з 14.04.2014 року (дата взяття на облік в орган ДФС) по 31.05.2015 року (останній період податкової звітності з ПДВ, наданий до податкового органу).

За наслідками перевірки складено акт №4799/15-53-22-03/39177114 від 10.07.2015р. «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Мегалайн Буд» (код за ЄДРПОУ 39177114) по взаємовідносинам з ТОВ «Демо Груп» код 37024336 за період діяльності з 14.04.2014 року по 31.05.2015 року», відповідно до висновків якого встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2015 року в періоді, що перевірявся, на суму 599304 грн.

На підставі акту перевірки №4799/15-53-22-03/39177114 від 10.07.2015р. державною податковою інспекцією у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000842203 від 30.07.2015 р., яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 749 130,00 грн. (599 304,00 грн. - за основним платежем (ПДВ) та 149 826,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Згідно пп.78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно п.п. 78.4, 78.5 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Судом встановлено, що направлення та копію наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Мегалайн Буд» (код ЄДРПОУ 39177114) по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Демо Груп» (код ЄДРПОУ 37024336) за період діяльності з 14.04.2014 року по 31.05.2015 року» № 1096 від 26.06.2015р. вручені 30.06.2015р. під розписку директору ТОВ «Мегалайн Буд» ОСОБА_4.

Таким чином, позовна вимога про визнання незаконними дій державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області при складанні акту № 4799/15-53-22-03/39177114 від 10.07.2015р. про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Буд» (код ЄДРПОУ 39177114) по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Демо Груп» (код ЄДРПОУ 37024336) за період з 14.04.2014 р. по 31.05.2015р. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Крім того, що стосується впливу процедурних порушень, допущених працiвниками контролюючих органiв пiд час проведення перевiрки, на правомiрнiсть винесених за їх наслiдками податкових повiдомлень-рiшень слід зазначити таке. Вищий адміністративний суд України виходить з того, що правовi наслiдки процедурних порушень, допущених пiд час проведення виїзних (документальних та фактичних) та документальних невиїзних перевiрок, є рiзними.

Так, згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010 р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа: державна податкова адміністрація в Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Така позиція цілком узгоджується з приписами ст. 67 Конституції України, яка гласить, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відтак, процедурні порушення, допущені контролюючим органом при призначенні та /або проведенні перевірки не можуть бути обставиною, яка звільняє платника податків від відповідальності за невиконання його податкового обов'язку. Подібна позиція висловлюється у листі Державної фіскальної служби України від 12.09.2014 р. № 4352/7/99-99-10-02-02-17 «Про узагальнення судової практики Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України з питань оскарження наказів на проведення перевірок та актів перевірок».

Стосовно висновків податкового органу, викладених в акті перевірки №4799/15-53-22-03/39177114 від 10.07.2015р. щодо порушення позивачем п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 ПК України, суд зазначає наступне.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14. 1 ст. 14 ПК України).

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Судом встановлено, що на підставі звітності, поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Буд» до контролюючого органу, суму податку на додану вартість від перерахованої суми грошових коштів товариству з обмеженою відповідальністю «Демо Груп» віднесено до складу податкового кредиту за період звітності «квітень 2015 року» у сумі 599304,00 грн.

Перевіряючи законність віднесення податку на додану вартість за податковою накладною, отриманою від зазначеного контрагента до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, суд виходить з наступного.

Відповідно п.138.1 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

Відповідно п. 138.2 ст. 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

У ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Буд» (код ЄДРПОУ 39177114) по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Демо Груп» (код ЄДРПОУ 37024336) за період діяльності з 14.04.2014 року по 31.05.2015 року, встановлено заниження податку на додану вартість на суму 599304,00 грн., що входить до вартості придбання робіт згідно договору підряду № 26031 від 26.03.2015р., укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Демо Груп».

Відповідно до акту перевірки порушення податкового законодавства, які вплинули на спірні податкові повідомлення-рішення полягають в завищенні задекларованих суб'єктом господарювання показників по рядку 17 Декларації на загальну суму 15912,00 грн. від вартості робіт, не пов'язаних з провадженням господарської діяльності та, як наслідок, заниження показника у рядках 18 та 25 Декларації на суму 599304,00 грн.

Приймаючи до уваги відсутність на момент перевірки документів, підтверджуючих факт прийому-передачі виконаних робіт, відповідач дійшов висновку про юридичну дефектність первинних документів, наданих ТОВ «Мегалайн Буд», що стосуються взаємовідносин з ТОВ «Демо Груп». Беручи до уваги дані системи «Податковий блок», враховуючи недостатність ресурсів ТОВ «Демо Груп» для виконання робіт за договором підряду, укладеним з ТОВ «Мегалайн Буд», державна податкова інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області вважає зазначений договір таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. При цьому зазначено, що згідно даних системи «Податковий блок» та інших джерел інформації, код стану ТОВ «Демо Груп» на квітень 2015 року В« 0 - ПЛАТНИК ПОДАТКІВ ЗА ОСНОВНИМ МІСЦЕМ ОБЛІКУВ» , код стану на останній день перевірки В« 9 - НАПРАВЛЕНО ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ЗА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯМ В» (дата зміни стану - 10.06.2015 року). Основні фонди - згідно даних системи «Податковий Блок» - не встановлено.

Відповідно п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на момент, коли ТОВ «Демо Груп» була зареєстрована податкова накладна №5 від 10.04.2015 р.) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Судом встановлено, що у період, який перевірявся, ТОВ «Мегалайн Буд» мало правові відносини з ТОВ «Мегалайн Буд» (код ЄДРПОУ 37024336), зокрема, позивачем та ТОВ «Демо Груп» був укладений договір підряду № 26031 від 26.03.2015 р.

На виконання умов договору підряду ТОВ «Мегалайн Буд» здійснило 10.04.2015 р. на користь ТОВ «Демо Груп» відповідні платежі в розмірі 3 595 825,81 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №1, №2, №3, №4 від 10.04.2015 р. на суми 545 581,07 грн., 448 576,74 грн., 1 801 668,00 грн., 800 000,00 грн. відповідно (а.с. 31-34). На виконання вимог пп.201.1 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Демо Груп» була зареєстрована податкова накладна №5 від 10.04.2015 р., що підтверджується квитанцією №1 (реєстраційний номер документу: НОМЕР_2) (а.с. 35).

На підтвердження виконання зазначеного Договору позивачем також надано наступні документи: договірну ціну, довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2015 року. Окрім того, до суду надано акти здачі-приймання виконаних будівельних робіт, що виконувались згідно договору підряду № 26031 від 26.03.2015 р. за адресою: м.Київ, вул.Берковецька, 6 (Торгово-розважальний центр «Лавина»), зокрема акт здачі-приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2015 р. за формою КБ2в, акт здачі-приймання №ПМ-00000002 від 08.08.2015р, акт здачі-приймання №ПМ-00000003 від 03.09.2015р.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» № 996-ХІV від 16.07.1999р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону України №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст.9 Закону України №996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено доказами, по взаємовідносинах позивача з підрядником здійснення господарських операцій достовірно підтверджені наданою податковою накладною, яка не мала будь-яких недоліків та порядок заповнення якої відповідав встановленим чинним законодавством вимогам, у зв'язку з отриманням робіт з метою подальшого використання їх в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності.

Суд критично ставиться до тверджень представника відповідача, що операції з виконання робіт ТОВ «Демо Груп» мали нетоварний характер, оскільки ТОВ «Демо Груп» не мало можливості виконувати операції придбання, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд приходить до висновку, що позивачем виконано всі зобов'язання за договорами, укладеними з ТОВ «Демо Груп», а саме: прийнято роботи та сплачено грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначених договорів.

Суд критично оцінює твердження відповідача про юридичну дефектність первинних документів (в т.ч податкової накладної №5 від 10.04.2015 р.), наданих до перевірки, та зазначає наступне.

Згідно із п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22.12.2010 р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Доказів, які б підтверджували викладені в акті висновки, відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки №4799/15-53-22-03/39177114 від 10.07.2015р. безпідставні та спростовуються документально.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів визнання недійсними у судовому порядку договору, укладеного позивачем з ТОВ «Демо Груп». Зобов'язання за договором між Позивачем та ТОВ «Демо Груп» виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, копії яких приєднано до матеріалів справи, окрім того Податковий кодекс України не містить норми, яка б передбачала коригування податкових зобов'язань чи податкового кредиту у разі визнання правочину нікчемним, тому посилання на нікчемність правочину є необґрунтованим.

Жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Частиною 1 ст.5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства постачальником-контрагентом, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «Мегалайн Буд» порушує вимоги податкового законодавства, окрім посилання на те, що відповідно до звітності контрагента у нього відсутні засоби для виконання умов договору. Проте, з огляду на викладені позиції вищих судових інстанцій та положення норм права, факти порушень контрагентом позивача податкового законодавства не приймаються судом як доказ того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування і тому повинен бути позбавленим права на податковий кредит з податку на додану вартість, відповідно до отриманої податкової накладної після отримання робіт.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на зазначене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № НОМЕР_1 від 30.07.2015р. є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Буд» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-164, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Буд» до державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.07.2015р.,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №0000842203 від 30.07.2015 р.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалайн Буд» (65012, м.Одеса, вул. Осипова,44, ЄДРПОУ 39177114) з Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 вересня 2015 року.

Суддя: Г.П. Самойлюк