Постанова

від 15.09.2015 по справі 826/10855/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 вересня 2015 року № 826/10855/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідністю "Рентакран" доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідністю "Рентакран" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Рентакран") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському р-ні ГУ ДФС у м. Києві) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 25 квітня 2015 року № 0000531710.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/10855/15 закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 22 червня 2015 року.

У судовому засіданні 22 серпня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача у судове засідання не прибув.

24.07.2015 року через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва представник відповідача подав письмові заперечення на позовну заяву у справі №826/10855/15.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі направлень від 19.03.2015 року 564/22-02 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Рентакран» (код ЄДРПОУ 34352633) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, за результатом якої складено акт перевірки від 12 квітня 2015 року № 231/26-57-22-02-10/34352633.

У ході перевірки відповідачем встановлено, зокрема, порушення ст. 109, ст. 110, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, ст. 171 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), що призвело до заниження зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 8 434,88 грн.

На підставі викладених в акті перевірки висновків податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 25.05.2015 року №0000531710, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 30 708,09 грн., у тому числі за основним платежем - 8 434,88 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 5 273,21 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали: не оподаткування доходу, виплаченого працівникам підприємства у вигляді вартості компенсованих витрат за проїзд, оскільки до авансових звітів не надано оригінали відривної частини посадкового талону пассажира, що призвело до заниження зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб у сумі 6 534,80 грн.; не надано підтверджуючі документи: завдання та письмовий звіт про результати відрядження з відповідними висновками, що призвело до заниження зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб у сумі 1 900,08 грн.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки від 12 квітня 2015 року № 231/26-57-22-02-10/34352633, відповідач листом від 27.05.2015 року №6599/10/26-57-22-02 залишив без змін висновки акту перевірки, а заперечення без задоволення.

Однак, не погоджуючись з такою позицією податкового органу, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2015 року №0000531710.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Надаючи оцінку висновкам податкового органу про протиправне не оподаткування позивачем доходів, виплачених працівникам підприємства у вигляді вартості компенсованих витрат за проїзд, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно абз. «а» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загально місячного оподаткованого доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання або компенсація зумовлені виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачені нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Підпунктом 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПК України передбачено, що при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Приписи п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу визначають, що оподаткування суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, не повернутої у встановлений строк.

Податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме:

а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом III цього Кодексу;

б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Для цілей цього пункту до суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, в межах граничного розміру таких витрат, передбаченого у розділі III цього Кодексу, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

У разі коли платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що видала такі кошти, сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а у разі недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного (податкового) року.

Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим внаслідок смерті платника податку чи визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення його судом померлим, така сума утримується під час нарахування доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати.

Звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту договорів та додаткових угод наданих позивачем до матеріалів справи, копій звітів про використання коштів, витрати на проїзд відносилися до витрат, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності позивача, а відтак, перерахування за таких умов у безготівковій формі грошових коштів на рахунки авіакомпаній як оплату за проїзд працівника, здійснення якого було зумовлено їхніми трудовими функціями, виключає отримання ними доходу як додаткового блага.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.08.2014 року у справі № К/800/27369/14.

Спростовуючи доводи відповідача викладені в акті перевірки від 12.05.2015 року №231/26-57-22-02-10/34352633, позивачем надано у підтвердження своєї позиції: копії наказів про відрядження працівників; копії посвідчень про відрядження; копії відміток про вибуття у відрядження, прибуття в пункти призначень, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи; копії закордонних паспортів осіб, що перебували у відрядженні; акти здачі-прийняття робіт (послуг); рахунки-фактура; договір №ДМ-012/2013/1 від 16.08.2013 року; графік виконання робіт до договору №ДМ-012/2013/1 від 16.08.2013 року; додаткові угоди № 1, 2, 2/1, 3, 4, 5 до договору №ДМ-012/2013/1; копії видаткових накладних; копії довіреностей; копія договору №ДМ-04/2013 від 07.02.2013 року; копія зведеного розрахунку етапів виконаних робіт за договором №ДМ-04/2013; копія графіку виконання робіт і послуг за договором №ДМ-04/2013; копії додаткової угоди №1 до договору №ДМ-04/2013; копії платіжних доручень про оплату за авіаквитки; копії рахунків на оплату; платіжні доручення за оплату виконаних робіт (послуг); оборотно-сальдові відомості по рахунках; копія дозволу №4572.12.32 від 21.12.2012 року на виконання робіт на висоті 5 метрів і більше над поверхнею грунту, з перекриття або робочого настилу, та роботи, що виконуються за допомогою підйомних і підвісних колисок, механічних підіймачів та будівельних підйомників; копія дозволу на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки №2821.09.30-29.52.3 від 28.09.2009 року.

Крім того, в матеріалах справи наявний договір оренди №610/12 від 01.11.2012 року, відповідно до якого позивач орендує нежитлові приміщення; акт здачі-прийняття об'єкту в оренду; розрахунок місячної орендної плати; додаткова угода до договору оренди №610/12 від 01.11.2012 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.05.2015 року №0000531710.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентакран» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентакран» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 25 квітня 2015 року № 0000531710.

3. Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентакран» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник