Рішення

від 15.09.2015 по справі 903/923/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 вересня 2015 р. Справа № 903/923/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«АвтопарктекнікВ» , Рівненська обл., с. Городок

до відповідача: ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2, Волинська обл., м.Нововолинськ

про стягнення 13 624,47 грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 - довіреність від 22.07.2015р.

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю В«АвтопарктекнікВ» звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 13 624,47грн. заборгованості за договором №07/03/13 від 07.02.2013р. про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, в т.ч.: 6 843,80грн. - основного боргу, 2 782,15грн. - пені та 3 998,52грн. - збитків від інфляції.

В підтвердження позовних вимог позивач посилається на договір №07/03/13 від 07.02.2013р. про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, акт надання послуг №1464 від 30.10.2013р., рахунок на оплату №1466 від 30.10.2013р., CMR №532085, замовлення №11 від 23.10.2013р., претензію-вимогу вих. 12 від 01.04.2014р.

Представник позивача на вимогу ухвали суду від 21.08.2015р. в судовому засіданні подав заяву за вх. №01-54/9215/15 від 15.09.2015р., якою долучив до матеріалів справи наступні документи:

- витяг з ЄДРПОУ ФПО ОСОБА_2;

- платіжне доручення №1 від 04.06.2014р., №679 від 25.12.2013р.;

- акт звіряння за період з 01.01.2012р. по 11.03.2015р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач вимог ухвали суду від 21.08.2015р. не виконав, письмових пояснень по суті заявленої позовної заяви суду не подав, в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та дату розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 4470238762864.

Ухвала суду від 21.08.2015р. про порушення провадження у справі, також була направлена рекомендованим листом на адресу (45400, м.Нововолинськ, 5 мікрорайон,27, кв. 6) повернулась з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем проживання ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2: 45400, м.Нововолинськ, 5 мікрорайон,27, кв. 6, отже суд направив ухвалу від 21.08.2015р. за місцем державної реєстрації та на фактичну адресу останнього.

За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторін в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

07 лютого 2013 року між ТОВ В«АвтопарктекнікВ» (Перевізник) та ФОП ОСОБА_2 (Замовник) був укладений договір про надання транспортних послуг про здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні № 07/03/13 від 07.02.2013р. (а.с.7-8).

У п. 1.1. вказаного договору перевізник здійснює автоперевезення вантажу для транспортування їх в міжнародному сполученні для замовника.

Відповідно до п.4.3 договору, оплата послуг перевізника здійснюється замовником на розрахунковий рахунок перевізника після доставки вантажу протягом 30 банківських днів, на підставі належним чином оформлених оригіналів або ксерокопій товарно-транспортної накладної (СМR) з відповідними відмітками про одержання вантажу і оригіналів рахунку, акту виконаних робіт.

Відповідно до п.6.5 у випадку протермінування платежу сторона оплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день протермінування.

На виконання умов договору здійснено перевезення вантажу по маршруту: місто Володимир-Волинський (Україна) - місто Юрмала (Латвія) на суму 12105,17грн., що підтверджується актом надання послуг № 1464 від 30.10.2013р. та міжнародна товарно-транспортною накладною (СМR) серія А № 532885(а.с.9,11).

Замовник частково оплатив послуги в сумі 5 261,37грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1 від 04.06.2014р., №679 від 25.12.2013р.(а.с.29-30).

Залишок заборгованості станом на день розгляду справи становить 6 843,80грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 307 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно - правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Статтею 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст.610, п. 1 ст. 611, п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про стягнення з відповідача 6 843,80 грн. основної заборгованості, підставна та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 16-16) заборгованість відповідача становить 6 843,80грн. - основного боргу, 2 782,15грн. - пені за період з 27.05.2014р. по 06.07.2015р. та 3 998,52грн. - збитків від інфляції за період з27.05.2014р. по 06.07.2015р.

Перевіривши доданий позивачем до позовної заяви розрахунок заборгованості за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ» в частині нарахування пені та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх задоволення частково, в тому числі:

- пені за період з 05.06.2015р. по 03.12.2014р. (182 дня) в сумі 817,69 грн.;

- інфляційних втрат за період з 05.06.2015р. по 06.07.2015р. в сумі 3 298,71грн.

У стягненні нарахованих 1 964,46грн. - пені та 699,81грн. - індексу інфляції слід відмовити, як безпідставно заявлених.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач вимог ухвали суду не виконав, доказів які б спростували заборгованість не подав, нарахування пені та інфляційних втрат не заперечив, власних контрозрахунків не подав.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача за договором №07/03/13 від 07.02.2013р. про надання транспортних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає задоволенню в сумі 10 960,20 грн. в т.ч.: 6 843,80 грн. основного боргу; 3 298,71 грн. - інфляційних втрат та 817,69 грн. - пені. В решті позову слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 144, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 307, 526, 527, 530, 610, 611, 612, 625, 908, 909, 916 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 (45400, Волинська обл., м.Нововолинськ, 5 мікрорайон,27, кв.6, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«АвтопарктекнікВ» (35331, Рівненська обл., Рівненський р-н, с.Городок, вул. Б.Штейнгеля,1Д, код ЄДРПОУ 37645708) 10 960,20 грн. в т.ч.: 6 843,80 грн. основного боргу; 3 298,71 грн. - інфляційних втрат, 817,69 грн. - пені та 1 827,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

17.09.2015р.

Суддя В. М. Дем`як