Рішення

від 09.09.2015 по справі 910/16525/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2015Справа №910/16525/15

За позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Карт-Ойл Лтд" простягнення 4 938 648,57 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Поклад А.О. - головний юрисконсульт; від відповідача:Свіщ О.А. - представник за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" (надалі - ПАТ "Банк "Київська Русь") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карт-Ойл Лтд" (надалі - ТОВ "Карт-Ойл Лтд") про стягнення 4 938 648,57 грн.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ "Банк "Київська Русь" вказує на те, що 15.01.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір №4715-20/13-1 в порушення умов якого відповідач свого зобов'язання щодо повернення наданих грошових коштів належним чином не виконав, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у розмірі 4 430 000,00. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за відсотками у розмірі 117 648,08 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 254 876,71 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 8 685,42 грн. та 30 % річних від простроченої суми заборгованості за кредитом у розмірі 127 438,36 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.06.2015 р. порушено провадження у справі №910/16525/15, розгляд справи призначено на 14.08.2015 р.

04.08.2015 р. представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 30.06.2015 р. через загальний відділ суду було подано витребувані документи.

10.08.2015 р. відповідачем через загальний відділ суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання 14.08.2015 р. з'явився, вимоги ухвали суду від 30.06.2015 р. виконав, подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 14.08.2015 р. не з'явився, при цьому подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2015 р. продовжено строк розгляду спору до 10.09.2015 р. та у зв'язку клопотанням відповідача, а також невиконанням останнім вимог ухвали суду від 30.06.2015 р. розгляд справи було відкладено на 09.09.2015 р.

08.09.2015 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" через загальний відділ суду було подано клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

08.09.2015 р. представником відповідача на виконання вимог ухвали суду від 14.08.2015 р. через загальний відділ суду було подано витребувані документи, а також відзив на позовну заяву згідно змісту якого проти позовних вимог заперечує та просить залишити їх без задоволення вказуючи на те, що з 19.05.2015 р. (кінцевий строк повернення кредиту) позивач у відповідності до п. 5.4 Договору про внесення змін до Договору застави майнових прав набув право на вклад у розмірі 4 705 000,00 грн., за рахунок якого зобов'язаний був здійснити погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором.

Представник позивача в судове засідання 09.09.2015 р. з'явився, проти клопотання про залучення третьої особи заперечує та просить відмовити в його задоволенні, при цьому позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 09.09.2015 р. з'явився, клопотання про залучення третьої особи підтримує та просить його задовольнити, в той же час проти позовних вимог заперечує та просить залишити їх без задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши в судовому засіданні 09.09.2015 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" про залучення останнього до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011.).

Проаналізувавши зміст позовної заяви, а також клопотання про залучення третьої особи, суд з урахуванням вищенаведеного дійшов до висновку, що рішенням у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" не буде наділено новими правами чи покладено на нього нові обов'язки, або змінено його наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, оскільки підставою позову у даній справі є Кредитний договір , а не Договір про внесення змін до Договору застави майнових прав.

За таких обставин, у задоволенні клопотання про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось" до участі у справі, як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору необхідно відмовити.

В судовому засіданні 09.09.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2013 р. між ПАТ "Банк "Київська Русь" (далі - банк) та ТОВ "Карт-Ойл Лтд" (далі - позичальник) було укладено Кредитний договір №4715-20/13-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (надалі - Договір), умовами якого передбачено, що банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язується надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі. Кредит надається в грошовій формі на наступних умовах:

1.1.1 Ліміт кредитної лінії - 2 431 000,00 грн.;

1.1.2. Кінцевий термін повернення кредиту - 22 травня 2015 року;

1.1.3. Ціль використання кредиту - для ведення статутної діяльності;

1.1.4. Тип процентної ставки - фіксована;

1.1.5. Процентна ставка за користування кредитом - 25,0% річних.

Кредит надається окремими частинами або повною сумою в межах встановленого ліміту кредитної лінії (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору для обліку строкової заборгованості позичальника за кредитом банк відкриває позичальнику позичковий рахунок - №2062490377 в ПАТ "Банк "Київська Русь", код Банку (МФО) 319092.

Згідно п. 4.1 Договору повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Остаточне повернення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій позичальник зобов'язаний здійснити не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного п. 1.1.2 Договору.

У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та наступного робочого дня переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості позичальника за кредитом.

Проценти за користування кредитом нараховуються банком з дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку по дату кінцевого терміну повернення кредиту, зазначену в п. 1.1.2 Договору. Проценти нараховуються на суму фактичної заборгованості за кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (метод факт/факт) (п. 4.2 Договору).

У відповідності до п. 4.3 Договору нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. День повернення кредитних коштів в часовий інтервал при розрахунку процентів не включається.

Згідно із п. 4.4 Договору сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця на рахунок №2068691486 відкритий в ПАТ "Банк "Київська Русь", код Банку (МФО) 319092 виходячи із фактичної заборгованості за кредитом.

Проценти, нараховані за останній (неоплачений) період користування кредитом, сплачуються позичальником одночасно з остаточним поверненням кредиту.

У випадку порушення позичальником встановлених цим пунктом договору строків сплати процентів, сума несплачених у строк процентів вважається простроченою та переноситься банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів не пізніше наступного робочого дня після встановленого строку сплати процентів.

Умовами п. 6.1.3 Договору передбачено, що позичальник зобов'язаний своєчасно повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та винагороди банку в порядку передбаченому договором.

Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до моменту повного виконання сторонам зобов'язань за договором (п. 10.1 Договору).

21.05.2013 р. між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "Карт-Ойл Лтд" було укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору №4715-20/13-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 15.01.2013 р., відповідно до умов якого сторони прийшли до згоди внести зміни до п. 1.1.2 Кредитного договору, вклавши його в наступній редакції:

"1.1.2. Кінцевий термін повернення кредиту - 20 травня 2014 року".

22.05.2013 р. між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "Карт-Ойл Лтд" було укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору №4715-20/13-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 15.01.2013 р., відповідно до умов якого сторони прийшли до згоди внести зміни до п. 1.1.1 Кредитного договору, вклавши його в наступній редакції:

"1.1.1. Ліміт кредитної лінії - 4 431 000,00 грн.".

20.05.2014 р. між ПАТ "Банк "Київська Русь" та ТОВ "Карт-Ойл Лтд" було укладено Договір про внесення змін до Кредитного договору №4715-20/13-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 15.01.2013 р., відповідно до умов якого сторони прийшли до згоди внести зміни до п. 1.1.2 Кредитного договору, вклавши його в наступній редакції:

"1.1.2. Кінцевий термін повернення кредиту - 19 травня 2015 року".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до умов Договору було надано відповідачу кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії у сумі 4 430 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальним ордером №3680 від 15.01.2013 р. та виписками по особовому рахунку №2062490377.

Проте, відповідач надані кредитні кошти в строк, визначений Кредитним договором (в редакції Договору про внесення змін до Кредитного договору від 20.05.2014 р.) не повернув, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість по тілу кредиту у розмірі 4 430 000,00 грн. та несплачених в строк відсотків за користування кредитом у розмірі 117 648,08 грн. Крім того, у зв'язку із порушенням строків повернення кредитних коштів, а також сплати відсотків за користування кредитом позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 254 876,71 грн., пеню за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 8 685,42 грн. та 30 % річних від простроченої суми заборгованості за кредитом у розмірі 127 438,36 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені позивачем обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Кредитного договору №4715-20/13-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 15.01.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є кредитним договором.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії згідно умов Договору.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач надані кошти в передбачені договором строки не повернув, доказів зворотного суду не надав.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови Кредитного договору №4715-20/13-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 15.01.2013 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення основної заборгованості у розмірі 4 430 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 117 648,08 грн. - заборгованості за відсотками, 254 876,71 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 8 685,42 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків та 127 438,36 грн. - 30% річних від простроченої суми заборгованості за кредитом.

Приймаючи до уваги положення п. 1.1.5 Договору, а також виходячи із наявної у матеріалах справи виписки з банківського рахунку ПАТ "Банк "Київська Русь", суд дійшов про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості за відсотками у сумі 117 648,08 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 8.1 Договору, у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або винагород банку позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

Пеня сплачується у національній валюті України за офіційним курсом гривні до валюти кредиту, встановленим Національним банком України на дату сплати.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присічним.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки пені за несвоєчасне повернення кредиту та пені за несвоєчасну сплату відсотків, які відповідають вимогам законодавства та проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання і за відповідний період прострочення, а пеня розрахована за період прострочення не більше 6 місяців з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 254 876,71 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту, 8 685,42 грн. - пені за несвоєчасну сплату відсотків та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 127 438,36 грн. - 30% річних від простроченої суми заборгованості за кредитом, суд зазначає наступне.

Згідно п. 8.2 Договору у випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту або процентів позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 30% річних за несвоєчасне повернення тіла кредиту і встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за Кредитним договором №4715-20/13-1 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 15.01.2013 р. з нього підлягають стягненню 127 438,36 грн. - 30% річних за несвоєчасне повернення тіла кредиту.

Заперечення відповідача викладені ним у відзиві на позовну заяву судом відхиляються, оскільки підставою позову у даній справі є Кредитний договір , а не Договір про внесення змін до Договору застави майнових прав.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України №5 від 30.03.2012 р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Крім того, звернення з позовом про звернення стягнення на предмет застави згідно із Договором застави є правом позивача, а не його обов'язком.

За таких обставин позовні вимоги ПАТ "Банк "Київська Русь" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карт-Ойл Лтд" (02217, м. Київ, вул. Закревського, 13; ідентифікаційний код 37414833) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А; ідентифікаційний код 24214088) заборгованість за кредитом у розмірі 4 430 000 (чотири мільйони чотириста тридцять тисяч) грн. 00 коп., заборгованість по процентам у розмірі 117 648 (сто сімнадцять тисяч шістсот сорок вісім) грн. 08 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 8 685 (вісім тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 42 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 254 876 (двісті п'ятдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят шість) грн. 71 коп. та 30% річних від простроченої суми заборгованості за кредитом у розмірі 127 438 (сто двадцять сім тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 36 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карт-Ойл Лтд" (02217, м. Київ, вул. Закревського, 13; ідентифікаційний код 37414833) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 14.09.2015 р.

Суддя Ю.О. Підченко