Рішення

від 08.09.2015 по справі 910/16116/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2015Справа №910/16116/15 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Служби зовнішньої розвідки України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Макс К Груп"

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 103 066,83 грн

Представники сторін:

від позивача: Хоменко І.М. - представник за довіреністю № 5/3-572ПБ від 07.09.2015 року;

Мітлицька О.О. - представник за довіреністю № 5/3/316Б від 20.04.2015 року;

від відповідача: Марчук В.А. - директор.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Служби зовнішньої розвідки України до товариства з обмеженою відповідальністю "Макс К Груп" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 103 066,83 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.10.2014 року між ним та відповідачем укладено договір №552/14 на постачання товарів за державні кошти, а саме речового майна.

На виконання умов договору позивачем здійснена оплату товару за договором, проте, фактично товар у повному обсязі, поставлений відповідачем з простроченням.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені, штрафу) в розмірі 103 066,83 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.06.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.07.2015 року.

24.07.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі, на виконання вимог ухвали суду від 25.06.2015 року.

В судове засідання 27.07.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 25.06.2015 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 32011482.

Представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.07.2015 року задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів. Продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів. Розгляд справи відкладено на 08.09.2015 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.07.2015 року виправлено допущену в ухвалі господарського суду м. Києва № 910/16116/15 від 27.07.2015 року описку. В ухвалі господарського суду м. Києва № 910/16116/15 від 27.07.2015 року замість "товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Ест" до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" читати "Служби зовнішньої розвідки України до товариства з обмеженою відповідальністю "Макс К Груп".

07.09.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі.

В судовому засіданні 08.09.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

16.10.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Макс К Груп" (постачальник) та Службою зовнішньої розвідки України (замовник) укладено договір №552/14 на постачання товарів за державні кошти.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє щодо бюджетних зобов'язань до 31 грудня 2014 року, а стосовно інших зобов'язань, взятих сторонами за даним договором - до повного їх виконання (п.10.1 договору).

Згідно з п.1.1 договору постачальник зобов'язується постачати речове майно (формений одяг для військовослужбовців) для підрозділів забезпечення (далі - товар), а замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2 договору найменування предмета закупівлі відповідно до ДК 016-2010:

- код 13.96.1 «Пряжа металізована чи пряжа скомбінована з металом; тканини з металевих ниток і тканини з металізованої пряжі; нитки гумові та корд з текстильним покривом і продукція текстильна та готові вироби призначеності» (шеврони-1250 шт.), сума закупівлі складає 9 975,00 грн.;

- код 14.14.3 «Теніски, майки та інші натільні фуфайки, трикотажні» (фуфайка з коротким рукавом - 1000 шт.), сума закупівлі складає 48 000,00 гри.;

- код 14.19.2 «Одяг дитячий, одяг інший та аксесуари одягу інші, з текстильного полотна, крім трикотажних» (краватки - 360 шт.), сума закупівлі складає 8 985,60 грн.;

- код 14.19.3 «Аксесуари одягу з натуральної шкіри, одяг, виготовлений з фетру чи нетканих полотен; одяг готовий, з текстильних полотен з покривом» (ремінь поясний - 110 шт.), сума закупівлі складає 9 385,20 грн.

Ціна, найменування (асортимент), кількість товару обумовлюються у додатку №1 «Специфікація», який додається до даного договору і є його невід'ємною частиною (п.1.3 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, сума договору складає 76 345,80 грн.

Згідно з п.5.1 договору, строк поставки товару: жовтень-грудень 2014 року окремими партіями згідно з попередніми заявками замовника, що подаються в письмовій формі (поштою, факсом, електронною поштою) або усній формі по телефону, але в будь-якому разі товар має бути поставлений не пізніше 15.12.2014 року.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Розрахунок за товар здійснюється замовником лише за фактично отриманий товар на підставі пред'явлених постачальником рахунку на оплату та видаткової накладної, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року при наявності бюджетних призначень на ці цілі (п.4.2 договору).

Відповідно до п.4.3 договору, замовник здійснює оплату за договором шляхом перерахування коштів за кожну відвантажену партію товару на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 14 (чотирнадцяти) банківських діб з моменту відвантаження і підписання сторонами видаткової накладної.

22.10.2014 року між сторонами підписано видаткову накладну №89 від 22.10.2014 року на загальну суму 76 345,80 грн.

На підставі пред'явленого відповідачем рахунку на оплату №137 від 22.10.2014 року на суму 76 345,80 грн., позивачем здійснено оплату по договору в розмірі 76 354,80 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №8638 від 24.10.2014 року.

Проте, в судовому засіданні з пояснень сторін встановлено, що фактично товар у повному обсязі, згідно специфікації до договору №552/14 на постачання товарів за державні кошти від 16.10.2014 року, був поставлений товариством з обмеженою відповідальністю "Макс К Груп" 22.04.2015 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі, а саме:

- 25.02.2015 року на суму 23 808,00 грн.;

- 23.03.2015 року на суму 9 072,00 грн.;

- 31.03.2015 року на суму 3 552,00 грн.;

- 03.04.2015 року на суму 1 450,44 грн.;

- 22.04.2015 року на суму 7 934,76 грн.

Також, в матеріалах справи наявний гарантійний лист №1/12 від 01.12.2014 року ТОВ "Макс К Груп" в якому останнє гарантує виконати свої зобов'язання перед позивачем, та зазначає, що в зв'язку з нестабільною ситуацією в країні виникла деяка затримка з поставкою замовлення.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки, поставка товару відбулася з прострочення, то позивач просить суд на підставі п.7.2 договору стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 103 066,83 грн., а саме: пені в розмірі 97 722,62 грн. та штрафу в розмірі 5 344,21 грн.

Відповідно до п.7.2 договору, за порушення строку поставки товару замовнику, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 1% вартості договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості, але не менше розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.

Згідно з п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року, господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання , пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1 статті 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається

Частиною 2 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0 ,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Тобто, в даній нормі передбачені розміри штрафів застосовуються лише в тих випадках, коли законом або договором не встановлено розмірів штрафних санкцій за визначені порушення вказаних вище зобов'язань. Крім того, цю норму слід застосовувати у системній єдності з положення ч.1 статті 231 ГК України: якщо законом імперативно визначено розмір штрафних санкцій за певні порушення, сторони в договорі не можуть його змінити.

В постанові Верховного суду України від 04.02.2014 року у справі №903/610/13|3-1гс14 зазначено, що аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;

- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Розрахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 23 808,00 16.12.2014 - 24.02.2015 71 0.1 % 1 690,37 9 072,00 16.12.2014 - 22.03.2015 97 0.1 % 879,98 3 552,00 16.12.2014 - 30.03.2015 105 0.1 % 372,96 1 450,44 16.12.2014 - 02.04.2015 108 0.1 % 156,65 7 934,76 16.12.2014 - 21.04.2015 127 0.1 % 1 007,71

За перерахунком суду загальний розмір пені становить 4 107,67 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 4 107,65 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 93 614,95 грн. не підлягає задоволенню.

Розрахунок штрафу:

45 817,20 грн. (загальна вартість товару поставленого з просточенням)* 7% = 3 207,20 грн.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу підлягають частковому задоволенню в розмірі 3 207,20 грн.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2 137,01 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Макс К Груп" (03680, місто Київ, вулиця Полковника Шутова, будинок 16, офіс 30, код ЄДРПОУ 38908662) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107, місто Київ, вулиця Нагірна, 24/1, код ЄДРПОУ 33240845) пеню в розмірі 4 107 (чотири тисячі сто сім) грн. 67 коп., штраф в розмірі 3 207 (три тисячі двісті сім) грн. 20 коп.. та судовий збір в розмірі 146 (сто сорок шість) грн. 36 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 17.09.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий