Постанова

від 25.11.2015 по справі 910/16116/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2015 р. Справа№ 910/16116/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Мітлицька О.О. - дов. №5/3/316 Б від 20.04.2015р.

від відповідача: Дудар М.І. - дов. б/н від 06.10.2015р.

розглянувши апеляційну скаргу Служби зовнішньої розвідки України на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2015р.

у справі № 910/16116/15 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Служби зовнішньої розвідки України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс К Груп»

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 103 066, 83 грн.

В судовому засіданні 25.11.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2015р. у справі № 910/16116/15 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс К Груп" на користь Служби зовнішньої розвідки України 4 107, 67 грн. пені, 3 207, 20 грн. штрафу та 146, 36 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального права та неправильним застосуванням положень ст.231 ГК України.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Служби зовнішньої розвідки України 15.10.2015р. передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Самсін Р.І.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Самсіна Р.І. у відпустці, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Скрипка І.М., судді - Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2015р., колегією суддів в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 25.11.2015р.

24.11.2015р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечував проти доводів апелянта, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.11.2015р. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.11.2015р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає частковому скасуванню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 16.10.2014р. між позивачем - Службою зовнішньої розвідки України, як замовником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс К Груп», як постачальником, було укладено договір №552/14 на постачання товарів за державні кошти.

Згідно п.1.1 договору постачальник зобов'язується постачати речове майно (формений одяг для військовослужбовців) для підрозділів забезпечення (далі - товар), а замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2 договору найменування предмета закупівлі відповідно до ДК 016-2010:

- код 13.96.1 «Пряжа металізована чи пряжа скомбінована з металом; тканини з металевих ниток і тканини з металізованої пряжі; нитки гумові та корд з текстильним покривом і продукція текстильна та готові вироби призначеності» (шеврони-1250 шт.), сума закупівлі складає 9 975,00 грн.;

- код 14.14.3 «Теніски, майки та інші натільні фуфайки, трикотажні» (фуфайка з коротким рукавом - 1000 шт.), сума закупівлі складає 48 000,00 гри.;

- код 14.19.2 «Одяг дитячий, одяг інший та аксесуари одягу інші, з текстильного полотна, крім трикотажних» (краватки - 360 шт.), сума закупівлі складає 8 985,60 грн.;

- код 14.19.3 «Аксесуари одягу з натуральної шкіри, одяг, виготовлений з фетру чи нетканих полотен; одяг готовий, з текстильних полотен з покривом» (ремінь поясний - 110 шт.), сума закупівлі складає 9 385, 20 грн.

Ціна, найменування (асортимент), кількість товару обумовлюються у додатку №1 «Специфікація», який додається до даного договору і є його невід'ємною частиною (п.1.3 договору).

Відповідно до п.3.3 договору, сума договору складає 76 345,80 грн.

Строк поставки товару: жовтень-грудень 2014 року окремими партіями згідно з попередніми заявками замовника, що подаються в письмовій формі (поштою, факсом, електронною поштою) або усній формі по телефону, але в будь-якому разі товар має бути поставлений не пізніше 15.12.2014 року. (п.5.1 договору).

Розрахунок за товар здійснюється замовником лише за фактично отриманий товар на підставі пред'явлених постачальником рахунку на оплату та видаткової накладної, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року при наявності бюджетних призначень на ці цілі (п.4.2 договору).

Відповідно до п.4.3 договору, замовник здійснює оплату за договором шляхом перерахування коштів за кожну відвантажену партію товару на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 14 (чотирнадцяти) банківських діб з моменту відвантаження і підписання сторонами видаткової накладної.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє щодо бюджетних зобов'язань до 31 грудня 2014 року, а стосовно інших зобов'язань, взятих сторонами за даним договором - до повного їх виконання (п.10.1 договору).

22.10.2014р. між сторонами підписано видаткову накладну №89 на загальну суму 76 345,80 грн.

На підставі пред'явленого відповідачем рахунку на оплату №137 від 22.10.2014р. на суму 76 345,80 грн., позивачем здійснено оплату по договору в розмірі 76 354,80 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №8638 від 24.10.2014р.

Проте, в судовому засіданні з пояснень сторін та наявних матеріалів справи встановлено, що фактично товар у повному обсязі, згідно специфікації до договору №552/14 на постачання товарів за державні кошти від 16.10.2014р., був поставлений товариством з обмеженою відповідальністю "Макс К Груп" 22.04.2015р., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі, а саме: від 25.02.2015р. на суму 23 808,00 грн.; від 23.03.2015р. на суму 9 072,00 грн.; від 31.03.2015р. на суму 3 552,00 грн.; від 03.04.2015р. на суму 1 450,44 грн.; від 22.04.2015р. на суму 7 934,76 грн.

Також, в матеріалах справи наявний гарантійний лист №1/12 від 01.12.2014р. ТОВ "Макс К Груп", в якому останнє гарантує виконати свої зобов'язання перед позивачем, та зазначає, що в зв'язку з нестабільною ситуацією в країні виникла деяка затримка з поставкою замовлення.

Оскільки поставка товару відбулася з простроченням, то позивач просить суд на підставі п.7.2 договору стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 103 066,83 грн., а саме: пеню в розмірі 97 722,62 грн. та штраф в розмірі 5 344,21 грн.

Відповідно до п.7.2 договору за порушення строку поставки товару замовнику, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 1% вартості договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості, але не менше розміру подвійної облікової ставки НБУ. Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу і становить 4 107,67 грн., а штраф складає за розрахунком суду 3 207,20 грн. (45 817,20 грн. (загальна вартість товару поставленого з простроченням)* 7% ).

Однак колегія суддів не може погодитись з такими висновками та розрахунками суду виходячи з наступного.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки згідно п.5.1 договору строк поставки товару: жовтень-грудень 2014 року окремими партіями згідно з попередніми заявками замовника, що подаються в письмовій формі (поштою, факсом, електронною поштою) або усній формі по телефону, але в будь-якому разі товар має бути поставлений не пізніше 15.12.2014 року, а товар був поставлений відповідачем з порушенням строків, визначених п.5.1 договору лише 22.04.2015р., за неналежне та несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором позивачем нараховано у відповідності до п.7.2 договору 97 722, 62 грн. пені та 5 344, 21 грн. 7% штрафу, що також узгоджується з положеннями ст.231 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір.

Тому, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов'язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

Разом з тим, частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.

Враховуючи те, що згідно п.5.1 договору строк поставки товару: жовтень-грудень 2014 року окремими партіями згідно з попередніми заявками замовника, що подаються в письмовій формі (поштою, факсом, електронною поштою) або усній формі по телефону, але в будь-якому разі товар має бути поставлений не пізніше 15.12.2014 року, а товар був поставлений відповідачем з порушенням строків, визначених п.5.1 договору лише 22.04.2015р., колегією суддів встановлено, що несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором має саме негрошовий характер, інший розмір певного виду штрафних санкцій передбачений договором між сторонами, порушено господарське зобов'язання, в якому одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з поставкою товару, з вартості якого і вираховується у відсотковому відношенні розмір.

З огляду на викладене, виходячи із системного аналізу положень ст. 231 ГК України, позивачем правомірно нараховано у відповідності до п.7.2 договору 97 722, 62 грн. пені та 5 344, 21 грн. 7% штрафу, які підлягають стягненню з відповідача.

Місцевий господарський суд, дійшовши вірного висновку про необхідність стягнення пені та штрафу у відповідності до п.7.2 договору, помилково обрахував пеню лише за кожен повний день прострочення платежу, а штраф виходячи з загальної вартості товару поставленого з простроченням, не звернувши увагу на узгодження сторонами у відповідності до ч.4 ст.231 ГК України у спірному договору іншого розміру певного виду штрафних санкцій, ніж передбачено ч.2 ст.231 ГК України.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Служби зовнішньої розвідки України з підстав, викладених в них, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2015р. у справі № 910/16116/15, прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, підлягає частковому скасуванню, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з прийняттям нового рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позову та апеляційної скарги позивача, судові витрати за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Служби зовнішньої розвідки України на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2015р. у справі № 910/16116/15 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2015р. у справі № 910/16116/15 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс К Груп" (03680, м.Київ, вулиця Полковника Шутова, будинок 16, офіс 30, код ЄДРПОУ 38908662) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107, м.Київ, вулиця Нагірна, 24/1, код ЄДРПОУ 33240845) 97 722, 62 грн. пені, 5 344, 21 грн. штрафу та 2 061, 34 грн. судового збору за подання позовної заяви.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс К Груп" (03680, м.Київ, вулиця Полковника Шутова, будинок 16, офіс 30, код ЄДРПОУ 38908662) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107, м.Київ, вулиця Нагірна, 24/1, код ЄДРПОУ 33240845) 2 267, 47 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 910/16116/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала