Ухвала

від 18.01.2011 по справі 11/182

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" січня 2011 р. Справа № 11/182

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до відповідача ОСОБА_1 товариства закритого типу фірма "Рівнебуд"

про стягнення в сумі 142 896 грн. 00 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, провідний юрисконсульт (довір.№03-05/333 від 19.02.2010 року);

від відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з відповідача - ОСОБА_1 товариства закритого типу фірми «Рівнебуд»142896,00 грн. заборгованості по розрахунках за послуги теплопостачання згідно укладеного договору з урахуванням індексу інфляції, відсотків річних та пені. В судовому засіданні 17.12.2010 року позивачем було подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог в зв'язку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу, а саме на суму 26000,00 грн.. Вказане клопотання прийняте судом до розгляду. В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з врахуванням зменшення позовних вимог.

Відповідач - Акціонерне товариство закритого типу фірми «Рівнебуд»витребуваного ухвалою від 23.11.2010 року відзиву на позов суду не надав. 16.12.2010 року подав суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості врегулювати спір в позасудовому порядку, в судове засідання 01.12.2010 року та 17.12.2010 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3300106475720 та №3300106452355.

За таких обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір на відпуск теплової енергії №700. Згідно п.1.1 укладеного Договору позивач зобов'язався надавати відповідачу теплову енергію для потреб центрального опалення приміщення загальною площею 3707,80 кв.м. за адресою: м.Рівне, вул.Ст.Бандери, 41, а відповідач в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами та в терміни передбачені договором. Відповідно до п.5.4. Договору споживач зобов'язався оплачувати спожиті послуги в строк до 10 числа наступного за звітним місяця.

Відповідно до п.5.3. Договору споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, при цьому споживач самостійно отримує рахунок.

Фактично підприємство протягом листопада 2009 - листопада 2010 року надало споживачу послуги опалення приміщення по вул.Ст.Бандери, 41 у м.Рівне на загальну суму 172290,14 грн., з яких відповідачем частково оплачено послуги в розмірі 77366,06 грн..

На момент розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем заборгованості в розмірі 94924,08 грн..

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно Закону України від 02 червня 2005 року «Про теплопостачання» теплопостачальна організація має право укладати договори на відпуск теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч.6 ст.19 даного Закону та п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»зобов'язують споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 21 липня 2005 року №630 та «Правил користування тепловою енергією», затверджених постановою Кабінету міністрів України від 03 жовтня 2007 року №1198 -послуги надаються споживачеві тільки на підставі договору, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання,що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію(ч.ч.6, 7 ст.275 ГК України). Аналогічні положення щодо договору послуг містять ст.ст. 901, 903 ЦК України.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами п.6.3.3 договору сторонами погоджена відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а також 3% річних від простроченої суми та сплата основного боргу з урахуванням індексу інфляції. Оскільки прострочення платежів має місце, є підставною і підлягає задоволенню згідно зі ст.ст.230-232 ГК України та умовами договору вимога позивача про стягнення пені в сумі 10023,69 грн., обрахованій за період з 11.01.2010 року по 30.06.2010 року -за обгрунтованим розрахунком позивача (а.с.5).

Відповідно до ст.625 ЦК України та п.6.3.3 договору заборгованість підлягає сплаті з врахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних з простроченої суми за весь час прострочення. З урахуванням вищенаведених обставин позовна вимога про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції 8913,73 грн. обрахованих за період прострочення з 11.01.2010 року по 01.10.2010 року, та трьох відсотків річних в сумі 3034,50 грн., обрахованих за період прострочення з 11.01.2010 року по 01.11.2010 року, підлягає задоволенню - за обгрунтованими розрахунками позивача (а.с.3).

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за послуги теплопостачання в розмірі 94924,08 грн., 10023,69 грн. пені, 8913,73 грн. інфляційних втрат, 3034,50 грн. трьох відсотків річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 товариства закритого типу фірми «Рівнебуд» (м.Рівне, вул.Ст.Бандери, 41, код ЄДРПОУ 01273310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» (м.Рівне, вул.Д.Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) 94924,08 грн. заборгованості по розрахунках за послуги теплопостачання, 10023,69 грн. пені, 8913,73 грн. інфляційних втрат, 3034,50 грн. трьох відсотків річних, 1428,96 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписано «21» січня 2010 року