Рішення

від 20.09.2010 по справі 14/56-1107

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" вересня 2010 р.Справа № 14/56-1107

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

Розглянув справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вул. Шолуденка, 1, м.Київ 35,04116

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль,46006

про cтягнення заборгованості в сумі 16712831,13 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_1, довіреність № 93/10 від 28.12.2009 р.;

Відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 01/2031 від 31.12.09 р.

Суть справи:

Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася в господарський суд Тернопільської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" про cтягнення заборгованості в сумі 16712831,13 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, підтриманих в судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати вартості поставленого товару (природного газу) по договору, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість, яка і є предметом судового розгляду.

Відповідач, згідно відзиву на позов № 2/1421 від 21.07.2010 р. та пояснень повноважного представника в судовому засіданні, позовні вимоги визнав частково, надав докази часткового погашення заборгованості та пояснив, що причиною несвоєчасної оплати заборгованості за газ є велика дебіторська заборгованість, а саме станом на 01.07.2010 р. 7806,30 тис. грн. та просить суд врахувати дуже важкий фінансовий стан підприємства і зменшити розмір стягуваної пені.

Представник позивача заперечив щодо заявленого клопотання про зменшення пені, посилаючись на його безпідставність.

В процесі розгляду справи представникам сторін належні їм права та обов'язки, передбачені ст.20,22,81-1 ГПК України роз'яснено.

Строк вирішення спору продовжувався за правилами ч.3 ст.69 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання в порядку ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

31 грудня 2008 року між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ 35 (Постачальник - позивач по справі) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Чернівецька, 54а, м. Тернопіль (Покупець - відповідач по справі) укладено договір № 06/08-2304 на постачання природного газу, у відповідності до умов якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю протягом січня-грудня 2009 року природний газ (надалі газ) для подальшої реалізації населенню, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п. 1.1. договору). Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

Згідно пункту 2.1. договору постачальник передає покупцеві в 2009 році газ в обсязі до 395500,000 тис.куб.м., в тому числі по місяцям кварталів (тис.куб.м.): січень 755000,000; лютий - 58000,000; березень - 48 500,00; квітень - 30000,000; травень -12000,000; червень -6000,000; липень -6500,000; серпень -6500,000; вересень -13500,000; жовтень - 27000,00; листопад - 47000,000; грудень - 65 000,000.

Ціна за 1.000 м 3 газу без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді надбавки до затвердженого тарифу на природній газ у розмірі 4%, тарифів на транспортування, розподіл і транспортування природнього газу, згідно п. 4.1. договору, становить:

газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500 куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 230,4808 грн., крім того ПДВ 20%;

- при відсутності газових лічильників 268,9423 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6000 куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 429,5192 грн., крім того ПДВ 20%;

- при відсутності газових лічильників 488,1731 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000 куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 1043,9423 грн., крім того ПДВ 20%;

- при відсутності газових лічильників 1163,6538 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання перевищує 12000 куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 1277,5962 грн., крім того ПДВ 20%;

- при відсутності газових лічильників 1420,3846 грн., крім того ПДВ 20%.

Пунктом 10.1 договору сторони визначили, що даний договір набирає чинності з 01.01.2009р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2009р., а в частині проведення розрахунків -до їх повного здійснення.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов договору № 06/08-2304 від 31.12.2008р. Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ 35, передано Відповідачу протягом січня - грудня 2009 р. природній газ на загальну суму 138813989,18 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу за цей період (копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Розділом 5 укладеного договору сторони передбачили, що розрахунки за газ покупець здійснює грошовими коштами в національній валюті України шляхом поточного перерахування на рахунок постачальника протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок проводиться до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору відповідач вчасно не виконав покладених на нього зобов'язань щодо оплати вартості наданих позивачем послуг з постачання природного газу, оплативши лише 126386586,30 грн. і, як стверджує позивач, мав заборгованість станом на час подання позову в сумі 12427402,88 грн.

В той же час, в ході судового розгляду з'ясовано, що на момент звернення з позовною заявою до суду (24.06.2010 р.) сума основного боргу відповідача складала 9160110,08 грн., що підтверджується поданим відповідачем реєстром платіжних доручень та виписок банку за період з 01.05.2010 р. по - 12.07.2010 р.

Таким чином , в частині стягнення основної заборгованості в сумі 3267292,08 грн. позов заявлено безпідставно, а відтак до задоволення не підлягає.

Крім цього, після порушення провадження у справі, відповідачем було сплачено 976188,93 грн. грн., що підтверджується оригіналами банківських виписок про оплату заборгованості по договору № 06/08-2304 від 31.12.2008 р., з огляду на що в цій частині заявлених вимог провадження по справі слід припинити на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського -процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладене в сукупності, суд прийшов до висновку що сума основного боргу відповідача за отриманий товар на день розгляду справи становить 8183921,15 грн., що підтверджується матеріалами справи, не заперечується позивачем та не оспорюється відповідачем.

Згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судових засіданнях знайшло підтвердження, що відповідачем вчасно не виконано взятих на себе зобов'язань в частині оплати вартості поставленого газу та його транспортування, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення грн. інфляційних нарахувань за період з лютого 2009 р. по березень 2010 р. 1637383,95 грн. та 232052,01 грн. 3 % річних за період з 24.12.2009р. по 01.05.2010р. правомірними.

В той же час в частині позовних вимог про стягнення 1385372,43 грн. інфляційних нарахувань слід відмовити, оскільки останні обраховані надмірно без дотримання приписів законодавства, яке регламентує спірні правовідносини.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ та послуги з його транспортування строки, зазначені у п. 5.1. даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (п. 6.2. договорів). При цьому сторони погодили, що неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом (п. 6.4. договору).

У зв'язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період 22.12.2009р. - 01.05.2010р. відповідачу нарахована пеня в сумі 1030619,86 грн. із врахуванням вимог Закону України " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р.

Суд при прийнятті рішення в цій частині позовних вимог враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З наведеного в сукупності, розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення заявленої до стягнення пені, враховуючи часткове погашення боргу та беручи до уваги важке фінансове становище останнього, суд вважає за можливе на підставі п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3. ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені, стягнувши її в сумі 103061,99 грн., що становить 10 відсотків від заявленої до стягнення.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При цьому, при вирішенні спору, суд враховує, що в процесі розгляду справи відповідачем не надано, а судом не здобуто доказів сплати заявленої до стягнення суми заборгованості.

За таких обставин, позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" щодо стягнення з ВАТ "Тернопільміськгаз" - 8183921,15 грн. основного боргу за поставлений товар, пені в сумі 103061,99 грн., 3% річних в сумі 232052,01 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 1637383,95 грн. підлягають до задоволення як обґрунтовані, доведені належними та допустимими доказами та не оспорені в законному порядку відповідачем.

Судові витрати у справі, відповідно до статті 44-49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 43, 44 - 49, 69, 75, п. 1 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" вул. Чернівецька, 54а, м. Тернопіль, код 21155959 на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" вул. Шолуденка, 1, м. Київ 35, код 31301827- 8183921,15 грн. основного боргу, 103061,99 грн. пені, 1637383,95 грн. інфляційних витрат, 232052,01 грн. 3% річних.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" вул. Чернівецька, 54а, м. Тернопіль, код 21155959 на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" вул. Шолуденка, 1, м. Київ 35, код 31301827 - 18040 грн. 30 коп. державного мита та 170 грн. 30 коп. витрат на іфнормаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В частині стягнення 976188,93 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

5. В решті позову відмовити.

6. Накази видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 27.09.2010 року через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко