Рішення

від 16.03.2011 по справі 14/8/5022-179/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2011 р.Справа № 14/8/5022-179/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

Розглянув справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 вул. Гетьмана Мазепи, 31/8, м.Рівне,33028

до Підприємства "Оберіг" Тернопільської обласної громадської організації "Центр реабілітації і підтримки інвалідного руху" вул. 15 Квітня, 37а, м.Тернопіль,46000

про cтягнення заборгованості в сумі 5468,41 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: ОСОБА_2, доручення № 27 від 14.03.11 р.

Суть справи:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до Підприємства "Оберіг" Тернопільської обласної громадської організації "Центр реабілітації і підтримки інвалідного руху" про стягнення заборгованості в сумі 5468,41 грн.

Заявлені вимоги, підтримані в судовому засіданні 23.02.2011 року повноважним представником, позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленої продукції, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість в сумі 5468,41 грн., яка і є предметом судового розгляду.

Відповідач, згідно пояснень повноважного представника в судовому засіданні по суті позовних вимог не заперечив.

Зважаючи на неподання відповідачем відзиву на позов, справа слухається за наявними в ній документами, за правилами ст.75 ГПК України.

В судових засіданнях повноважним представникам сторін належні їм права та обов'язки, передбачені ст.20,22,81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання в порядку ст.81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши зібрані у справі докази, судом встановлено.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

04.08.2010 р. між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі постачальник) та Підприємством "Оберіг" Тернопільської обласної громадської організації "Центр реабілітації і підтримки інвалідного руху" (надалі покупець) був укладений договір поставки, за яким постачальник постачає та передає у власність покупця рубероїд "Стандарт" ТМ "Сполі" (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

Відповідно до умов договору постачальник передав, а покупець отримав 60 рулонів рубероїду "Стандарт" ТМ "Сполі" на суму 13 199,76 грн., що підтверджується накладною № 01/08 від 04.08.2010 р. та довіреністю серії ЯЖЛ №394285 від 04.08.2010 р. 9копії знаходяться в матеріалах справи).

Розрахунки за товар здійснюється покупцем на протязі 10 календарних днів з моменту відвантаження (п. 4.1. договору).

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього наведеною статтею Господарського кодексу України обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст.712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Частиною 2 цієї статті передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак, відповідачем зобов'язання по Договору щодо оплати вартості поставленого товару виконані частково на суму 8000,00 грн., зважаючи на що останнім допущено станом на 04.02.2011 р. заборгованість на суму 5199,76 грн.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

А у відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. із наступними змінами і доповненнями (далі,- Закон), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 наведеного нормативно-правового акту обумовлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.1. Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну або неповну оплату вартості товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки від суми недоплати за кожен день прострочки до моменту повного виконання покупцем взятих на себе зобов'язань.

Згідно розрахунку поданого позивачем розмір пені за прострочення виконання зобов'язання становить 268,65 грн.

Разом з тим, відповідачем в процесі розгляду справи було заявлено клопотання про зменшення розміру пені.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи дані приписи процесуального законодавства суд враховує правові позиції, що викладені у п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року № 02-5/293, а відтак бере до уваги, зокрема, той факт, що відповідно до статуту Підприємства "Оберіг" Тернопільської обласної громадської організації "Центр реабілітації і підтримки інвалідного руху", метою діяльності останнього є вирішення проблем соціального захисту інвалідів України, залучення їх до повноцінного соціального життя, тощо.

За таких обставин, зважаючи на те що відповідач заснований на власності громадської організації, забезпечує роботою осіб з фізичними вадами, виконуючи тим самим важливу соціальну функцію, суд вважає за необхідне обмежити розмір пені, з огляду на що відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягає пеня в розмірі 1, 00грн.

При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, товариством не надано, а судом не здобуто.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Підприємства "Оберіг" Тернопільської обласної громадської організації "Центр реабілітації і підтримки інвалідного руху" 5199,76 грн. 72 коп. заборгованості за поставлену продукцію та 1,00 грн. пені підлягають до задоволення як обґрунтовані, доведені належними та допустимими доказами та не оспорені в законному порядку відповідачем.

Державне мито та інші судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства "Оберіг" Тернопільської обласної громадської організації "Центр реабілітації і підтримки інвалідного руху" (код ЗКПО 34905694, вул. 15 Квітня, 37а, м. Тернопіль, р/р НОМЕР_1 МФО 325956 у ЛФ АБ "Експрес банк") на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код ЗКПО НОМЕР_2, вул. Гетьмана Мазепи, 31/8, м. Рівне, р/р 260078889 МФО 331489 у РУ АБ "Полтава - банк" в м. Рівне):

- 5199 (п'ять тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 76 коп. заборгованості за поставлену продукцію;

- 1 (одну) грн. пені;

- 102 (сто дві) грн. державного мита;

- 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 21.03.2011 року через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко