Постанова

від 04.08.2011 по справі 1/128

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2011 № 1/128

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Моторного О.А.

ОСОБА_1

за участю представників:

від Публічного акціонерного товариства „Свеський насосний заводВ» : представник - ОСОБА_2 - за довіреністю,

від Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_3: представник - ОСОБА_4 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Свеський насосний заводВ» , смт. Свеса Ямпільського району Сумської області

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 р.

по справі №1/128 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Свеський насосний заводВ» , смт. Свеса Ямпільського району Сумської області

до Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_3

про розірвання договору та стягнення 44 023,33 грн.,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2011 р. Публічне акціонерне товариство „Свеський насосний заводВ» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення 44 023,33 грн.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що кошти у розмірі 30 800,00 грн. відповідач отримав безпідставно, у зв'язку з цим просив суд розірвати договір № 538-39-07 від 30.11.2007 р., стягнути з відповідача 30800,00 грн. - безпідставно отриманих коштів, 13 223,33 грн. - процентів за користування чужими коштами та стягнути з відповідача судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічні послуги.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 1/128 від 10.06.2011 р. позов задоволено частково, розірвано договір № 538-39-07 від 30.11.2007 р., стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Свеський насосний завод» 85 грн. - державного мита, 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у задоволенні інших заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 30800,00 грн. безпідставно утриманих коштів, 13223 грн. 33 коп. процентів за користування чужими коштами, 440 грн. 24 коп. сплачене державне мито та стягнути дані суми з відповідача на користь позивача з посиланням на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що кошти, які були сплачені позивачем на користь відповідача не є авансом (попередньою оплатою), а є оплатою за виконані ним роботи, є помилковим. Судом першої інстанції неправильно застосовані окремі норми матеріального права, адже не було враховано, що положеннями підпункту 4.2.2 Договору підряду було встановлено, що остаточні розрахунки здійснюються поетапно за виконані роботи і перераховуються замовником на рахунок підрядника на протязі 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (або окремого їх етапу). Місцевий господарський суд взяв до уваги неналежні докази, що надані відповідачем, а саме: акти виконаних робіт № 3 та № 4 від 10.07.2008 року на суми 26500 грн. та 11500 грн. відповідно. Крім того суд двічі врахував одні і ті самі суми по одних і тих же ТМЦ. Також зазначає, що судом неповно досліджено наявні матеріали справи в частині отримання відповідачем претензій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Свеський насосний завод» та порушено апеляційне провадження по справі №1/128.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на необґрунтованість і безпідставність апеляційної скарги, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегією суддів встановлено наступне.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 538-39-07 від 30.11.2007 р. (далі - договір), відповідно до якого відповідач зобов'язався виконати роботи за договором на загальну суму 145 000, 00 грн., в термін не пізніше 02.04.2008 р.

На виконання у мов договору позивач перерахував на рахунок відповідача кошти у розмірі 71 300,00 грн., за твердженням апелянта дані кошти перераховувались у якості авансових платежів.

На підставі умов договору сторони домовились про розрахунок наданих робіт поетапно, тобто після проведення відповідачем певного виду робіт.

За твердженням апелянта відповідачем не було виконано роботи на суму 71 300,00 грн. а лише на суму 40 500 грн., таким чином вважає, що кошти у розмірі 30 800 грн. відповідач отримав безпідставно.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини

справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінка порушення договору як істотного має здійснюватись відповідно до критерію, що встановлений абзацом другим ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України. В свою чергу, (оціночне поняття істотності порушення договору розкривається оціночним поняттям "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору, істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що сталися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 5 ст. 188 ГК України передбачено, що у разі якщо судовим рішенням договір

змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності

даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду Проти розірвання договору представник відповідача у судових засіданнях суду першої інстанції не заперечував.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення вимог позивача про розірвання договору.

Матеріалами справи підтверджено, що 30.11.2007 між позивачем та відповідачем було укладено договір №538-39-07 підряду, на підставі п.п.1.1 та 1.2 договору відповідач зобов'язався виконати роботи з розробки конструкторської документації і проекту на установку технічного обладнання та оснащення ливарного цеху позивача для впровадження технології виробництва виливків з металів і сплавів за моделями згідно календарного плану.

У відповідності до календарного плану строк виконання робіт з грудня 2007 року по березень 2008 року.

На підставі п.3.1 договору відповідач приступає до виготовлення технічної продукції не пізніше 3 календарних днів з моменту отримання від замовника вихідних даних, необхідних характеристик та іншої інформації щодо об'єкта, визначеного п.п. 1.1, 1.2 договору.

Згідно п.3.6 договору підрядник зобов'язується не пізніше 3 календарних днів після закінчення кожного конкретного етапу або настання кінцевого терміну передати замовнику результати виконаних робіт, скласти й підписати зі свого боку акт приймання - передачі. У відповідності до п.3.7 договору при відсутності зауважень замовник зобов'язується підписати акт приймання передачі протягом 5 календарних днів, та повернути його підряднику. У відповідності до п.3.8. договору у разі неотримання підрядником підписаного акту здачі-приймання виконаних робіт, або вмотивованої відмови, у строк, зазначений у п.3.7 договору, роботи по етапу договору рахуються як виконані та підлягають повній оплаті.

На підставі п.4.1 договору договірна ціна становить 145 000,00 грн., а п.4.2 договору визначений наступний розрахунок: не пізніше 10 календарних дні з моменту підписання договору аванс у розмірі 10% від суми договору, 50% від вартості робіт, визначених п.4 календарного плану. Остаточні розрахунки здійснюються поетапно за виконані роботи і перераховуються замовником на рахунок підрядника на протязі 10 календарних днів з моменту підписання обома сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (або окремого етапу).

Тобто до 10.12.2007 року позивач мав перерахувати відповідачу 29250 грн., проте фактичного згідно платіжного доручення № 3421 від 05.12.2007 було перераховано 26300,00 грн. з призначенням платежу за роботи по договору.

Оплата за п.4 Календарного плану проводилась з порушенням встановлених строків -16.01.2008 (платіжне доручення № 95 на суму 5000,00 грн. - за виготовлення пресформ по договору), 24.01.2008 (платіжне доручення № 209 на суму 5000,00 грн. - за виготовлення пресформ по договору) і вже після прийняття пресформ за актом від 27.12.2007 на суму 11000,00 грн. тобто позивачем було перераховану відповідачу кошти на суму 10000,00 грн., замість 14 759,00 грн., на виконання п.4 календарного плану.

Відповідач протягом дії договору та надання послуг по договору підряду інформував позивача про необхідність своєчасного фінансування та продовження строку дії договору, на підставі чого отримав лист від позивача про можливість продовження дії договору у грудні 2008 року (копія наявна в матеріалах справи), в якому не зазначалось про вимогу позивача розірвати договір згідно претензії № 16-3740 від 30.10.2008р.

Місцевий господарський суд обґрунтовано не взяв до уваги доказ направлення претензії, оскільки згідно поштової квитанції та опису вкладення не можливо дійти висновку, який саме документи, кому та на яку адресу скеровувався.

Також матеріалами справи підтверджено, що підприємством позивача прийнято пресформ для виробництва моделей виливків на суму 11 000,00 грн. (у грудні 2007 року - акт №1 від 27.12.2007), 26300,00 грн. (приймальний акт № 50 від 30.01.2008 та накладна № 0000179), 3200,00 грн. (накладна № 0001878), тобто на загальну суму 40 500,00 грн.

Окрім того, 18.12.2008 року між сторонами було підписано акт № б/н від 18.12.2008 здачі-приймання виконаних робіт по договору №538-39-07 від 30.11.2007 на суму 29500,00 грн., у тексті якого зазначено, що роботи оплачені у повному обсязі.

Як випливає з аналізу текстів актів здачі-приймання (прийняття) робіт з боку позивача ці роботи приймалися директором ливарного виробництва ОСОБА_5 про що свідчить як основний текст так і розділ підписи. Далі акти підлягали затвердженню генеральним директором ОСОБА_6

Виконуючи роботи по етапам, відповідач на виконання вимог п.3.6 договору надавав позивачу акти здачі-приймання виконаних робіт, які за відсутності зауважень підлягали поверненню підряднику протягом 5 календарних днів (п.3.7 договору).

З примірники зазначених актів було передано на затвердження генерального директора.

У встановлений п.3.7 договору строк акти повернуті не були, відповідно до п.3.8 договору вказані в актах роботи є прийнятими та підлягають оплаті у повному обсязі.

Таким чином місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку, що відповідачем виконано робіт на загальну суму 108 000,00 грн., а як випливає з поданих позивачем документів оплачено було лише на суму 71300,00 грн., таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача 30 800,00 грн. є безпідставною, як і вимога позивача про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ст.36 ГПК України зазначає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Позивачем не були надані суду належні докази в обґрунтування позову в частині стягнення спірних сум.

Колегій судів відхиляє доводи апелянта про те, що кошти у сумі 34000 грн. були передоплатою (авансом) а не оплатою за виконані роботи, як такі, що спростовані матеріалами справи.

Також місцевим господарським судом обґрунтовано прийняти в якості належних доказів акти виконаних робіт № 3 та № 4 від 10.07.2008 року на суми 26500 грн. та 11500 грн. відповідно, оскільки вони підписані директором ливарного виробництва ОСОБА_5 Доказів щодо відсутності у зазначеної особи повноважень на підписання актів апелянтом до суду не представлено.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки не спростовують висновків місцевого господарського суду.

З огляду на вищевикладені обставини колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Свеський насосний заводВ» , смт. Свеса Ямпільського району Сумської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 року залишити без змін.

3. Матеріали справи № 1/128 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Моторний О.А.

ОСОБА_1